Мета лікування: Полегшення скарг пацієнтів, поліпшення якості життя та припинення або, якщо можливо, уповільнення погіршення функції легенів.
Для цього існують медикаментозні та немедикаментозні варіанти.
Ліки
Ліки можуть допомогти зменшити або усунути симптоми захворювання. Він поділяється на засоби, що запобігають або підтримують ліки, або мають протисудомні засоби.
Є препарати, які можна одночасно використовувати для зняття або запобігання судом, а є такі, які призначені для усунення причини погіршення симптомів: напр. секреторні розчинники або антибіотики.
Профілактичне або підтримуюче лікування: Ми використовуємо профілактичні або підтримуючі ліки, щоб запобігти симптомам або погіршити стан. Зазвичай їх слід використовувати щодня та регулярно, навіть протягом усього життя. Ми часто не відчуваємо ефекту цих препаратів відразу, але якщо ми забудемо або припинимо їх вживання, погіршення стану, рецидив або погіршення симптомів попереджають нас, що щось не так.
Зазвичай це препарати більш тривалої дії, які зазвичай вводяться один-два рази на день. Деякі з них мають бронходилататори, інші мають протизапальні властивості, і існує ймовірність впливати на вироблення секрету.
Ліки для профілактичного/підтримуючого лікування: Ці ліки слід приймати або використовувати щодня, як окремо, так і в поєднанні з іншими лікарськими засобами, за вказівкою лікаря.1. Бронходилататори: Розширюючи бронхи, вони полегшують приплив повітря в дихальних шляхах, полегшуючи пацієнту з ХОЗЛ вдих і видих. При меншій роботі дихальних шляхів організм отримує більше кисню, легше дихає вуглекислим газом, який утворюється, а полегшення спорожнення повітряних пасток зменшує навантаження та здуття легенів та грудної клітки.
До бронходилататорів належать т. Зв стимулятори бета-рецепторів, т. зв антихолінергічні засоби (ці два препарати найчастіше дають пацієнтам шляхом інгаляцій) та похідні ксантину (ці теофілінвмісні засоби зазвичай застосовують у формі таблеток, супозиторіїв або ін’єкцій)
Комбіноване бронходилататорне лікування: Спільне застосування бронходилататорів з різними механізмами дії та тривалістю дії може збільшити швидкість бронходилатації з однаковими або меншими побічними ефектами.
Бронходилататори часто використовуються пацієнтами частіше при нападі паніки (часто з неадекватною технікою, з малою ефективністю), ніж слід, і можуть занадто сильно навантажити їх кровообіг, оскільки вони можуть підняти частоту серцевих скорочень і знизити артеріальний тиск.
2. Протизапальні препарати: Зазвичай це стероїдосодержащіе композиції, найчастіше застосовувані у формі інгаляцій. Чи одночасно мукозит бронхів при ХОЗЛ впливає на запалення менше, ніж на астматиків? особливо у більш важких випадках? здатні значно зменшити кількість подій, пов’язаних із загостренням симптомів (загостренням). Важливо знати, що стероїди, що застосовуються при ХОЗЛ, не є однаковими із засобами для нарощування м’язів, що застосовуються у допінг-спортсменів.
Протисудомне лікування: Деякі ліки використовуються для швидкого зняття раптових або поступово погіршення скарг. Найголовніша мета тут - швидко полегшити симптоми. Відповідно, виграш часу, поки пацієнт не звернеться до лікаря або раніше неправильно використовувались профілактичні засоби, може знову працювати. У пацієнта з ХОЗЛ антиконвульсанти, як правило, є швидкодіючими бронходилататорами. До антиконвульсантів належать такі, що мають швидкий бронходилататорний ефект. стимулятори бета-рецепторів, т. зв антихолінергічні засоби (ці два препарати найчастіше дають пацієнтам шляхом інгаляцій) та похідні ксантину (ці теофілінвмісні засоби зазвичай застосовують у формі таблеток, супозиторіїв або ін’єкцій)
Залежно від прийому наркотиків найчастіше застосовують інгаляційні або пероральні препарати.
Перевага інгаляційних ліків полягає в тому, що діюча речовина надходить безпосередньо в дихальні шляхи, тому воно може працювати швидше і менше навантажувати решту тіла. Існує три основні групи інгаляторів:
Диспенсери для палива (спрей): У цьому випадку доза ліків витікає з пляшки під тиском, коли дозуюча головка натискається на високій швидкості (до 180 км/год). Пацієнт вдихає це. Важливо навчитися правильній техніці інгаляцій, оскільки препарат може бути ефективним лише в тому випадку, якщо пацієнт може вдихнути його глибоко в бронхи. Щоб уникнути (побічних) ефектів препарату, який осідає в ротовій порожнині, а потім потрапляє всередину, після вдихання препарату слід полоскати рот.
Використовуючи різні суфікси, можна зменшити ризик того, що пацієнт не зможе належним чином відповідати враженню дозуючого насоса при їх вдиханні. Застосування придатків може значно зменшити відкладення та потрапляння препарату в ротову порожнину і навіть подвоїти кількість діючої речовини, що потрапляє в бронхи.
Пилові інгалятори: Перевага цієї форми введення препарату полягає в тому, що вдихання пацієнта ініціює доставку препарату до організму, завдяки чому діюча речовина надходить безпосередньо в дихальні шляхи. Доступні декілька типів порошкових інгаляторів: диск, інгаляційна капсула або турбохалер)
Розпилювач машини: Розчин, що містить активний інгредієнт, доставляється пацієнту у вигляді аерозолю за допомогою електричного компресора або ультразвукового пристрою. Передусім для більш важких пацієнтів, у лікарнях, і це метод, придатний для введення більшої кількості ліків.
У деяких випадках його також можна використовувати в домашніх умовах у разі раптового погіршення стану або для постійної секреції. Необхідно подбати про те, щоб пацієнт правильно використовував пристрій та ліки, оскільки це пов’язано з прийомом більшої кількості діючої речовини, що збільшує ризик передозування та побічних ефектів.