Нав перегляд пошуку
Навігація
Пошук
ЛІМФЕДЕМА
- лімфедема -
Набряк означає набряк тканин внаслідок накопичення тканинної рідини під шкірою. Причин набряку може бути кілька, найпоширеніші з них - серцева недостатність, ниркова недостатність, цироз печінки, тромбоз глибоких вен, хронічна венозна недостатність тощо. Менш поширеною формою є лімфедема - лімфедема, найвідомішою причиною якої є лімфатичні вузли, пошкоджені хірургічним втручанням або опроміненням та перервана лімфатична циркуляція. Лімфатична система транспортує рідину, накопичену між клітинами, до вен, звільняючи кінцівки від рідини тіла, яку кров не може транспортувати. Якщо цю доставку порушити, ця тканинна рідина накопичуватиметься та спричинятиме лімфедему.
Лімфедема може бути первинною, спадковою або вторинною:
· Первинна лімфедема - це порушення розвитку. Нерозвинені або аномально широкі лімфатичні судини не можуть нормально функціонувати для транспортування лімфатичної рідини. Ця рідина застряє в кінцівці, що призводить до набряку кінцівки. У важких випадках лімфедема на основі вродженого розладу розвитку з’являється вже в дитинстві, а в менш важких випадках симптоми розвиваються лише в більш пізньому віці. Декомпенсації та недостатності слаборозвиненої лімфатичної системи можуть сприяти варикозне розширення вен, хірургічні рубці, сидяче заняття, ожиріння, вагітність, сидячий спосіб життя.
· При вторинних формах різні ураження неушкодженої лімфатичної системи призводять до застою лімфи. Найпоширенішими причинами вторинної лімфедеми є:
· Хірургічне видалення або опромінення лімфатичних вузлів та лімфатичних вузлів,
· Інфільтрація пухлини лімфатичними вузлами,
· Лімфатичні вузли та лімфаденіт, спричинені вірусами, бактеріями та грибками. Загальновідомим захворюванням у дорослих є розлад шлунку, спричинений бактеріальною інфекцією, яка часто супроводжується постійним набряком та лімфедемою кінцівки.
· Венозні захворювання, такі як варикозне розширення вен, закупорка вен, тромбоз, часто пов’язані з лімфедемою.
Клінічні симптоми є функцією того, чи стикаємось з первинною чи вторинною лімфедемою. При первинній лімфедемі часто уражаються обидві нижні кінцівки або навіть кисті обличчя. У разі вторинної лімфедеми страждають переважно одна стопа і одна рука, а поява набряку може бути пов’язано з хірургічним втручанням, променевою терапією та інфекціями. Характеристика набряку полягає в тому, що він спочатку зберігає відбитки пальців. Зазвичай пальці також набряклі, з глибокими складками біля основи, що нагадує руки немовлят. Чим більше кількість ненормального накопичення рідини, і чим довше воно пройшло, тим помітніше потовщення всієї кінцівки. На пізній стадії шкіра та сполучна тканина знизу стають дуже товстими, після чого відбитки пальців більше не зберігаються. Набряки можуть бути пов’язані з важкістю, скутістю, облизуванням та м’яким рухом кінцівок.
Виходячи з перебігу лімфедеми, ми виділяємо чотири стадії:
0. - Латентна стадія - після важких фізичних навантажень кінцівка набрякає.
1. - Оборотна стадія - набряки все ще регресують вночі.
2. - Мимовільно прогресуюча стадія - лімфедема стає жорсткою і твердою внаслідок відкладення білка, не розвивається до спокою.
3. - Елефантіаз - передбачає важкі зміни сполучної тканини, порушення кровообігу, надзвичайне збільшення набряку.
Однак на етапах можна виділити 3 групи тяжкості, залежно від величини зміни об’єму кінцівки:
· Невеликий - збільшення гучності на 40
В результаті гідротораксу в набряковій ділянці часто розвивається вторинне запалення лімфатичної системи та навколишніх підшкірних сполучних тканин. У цьому випадку шкіра тепла, червона, запалена лімфа прощупується у вигляді хворобливого пучка, а у пацієнта підвищується температура або температура. Повторні запалення в довгостроковій перспективі призводять до затвердіння набряклої ділянки та поступового потовщення шкіри над нею. Інші ускладнення в набряковій ділянці включають повторюваний звіробій та інші інфекційні шкірні захворювання, а також розвиток екземи та навіть злоякісних утворень.
Розпізнавання лімфедеми не є проблемою для лікаря, діагноз можна визначити простим переглядом і дотиком. Переконливою ознакою є те, що шкіру на ураженій стопі, біля основи пальців, не можна затиснути (підняти) вгору (знак Штермера). Крім того, точний анамнез (наявність факторів, що сприяють) також сприяє встановленню діагнозу. Інструментальне обстеження (фарбування лімфи або ізотопне дослідження лімфатичного кровообігу) проводиться дуже рідко - з метою з’ясування точної причини.
Великий наголос слід приділити запобіганню розвитку набряків, оскільки немає доступного лікування, яке призвело б до повного, остаточного лікування. Профілактики набряків можна досягти, запобігаючи основним причинам або лікуючи їх на ранній та професійній основі. Збереження або відновлення правильної венозної циркуляції також важливо для лімфатичного кровообігу. Нормальна вага тіла, регулярні фізичні вправи та венозні вправи суттєво сприяють підтримці здорової венозної, а отже, і інтактної лімфатичної циркуляції. Подібним чином хірургічні втручання повинні бути якомога видатнішими, щоб уникнути радикальної хірургічної операції на молочній залозі, лімфатичні вузли слід перевірити за допомогою голкової біопсії перед повним видаленням, а для променевої терапії слід застосовувати щадні протоколи.
Не існує довготривалих ефективних варіантів ліків для лікування лімфедеми. Флавоноїди, корисні при венозних захворюваннях, менш ефективні при лімфедемі. Їх використання в основному виправдане, якщо лімфедема пов’язана з венозною недостатністю. Застосування діуретиків не рекомендується, оскільки стічні води із сечогінного засобу ще більше збільшують концентрацію білка в інтерстиціальній рідині, сприяють реконструкції набряків сполучної тканини, що призводить до «затвердіння» кінцівки.
Існуючі хірургічні процедури не набули широкого поширення на практиці через частоту ускладнень та незадовільних терапевтичних результатів. Шрами, які утворюються після операції, можуть ще більше погіршити лімфатичний кровообіг.
Сьогодні єдиним ефективним методом лікування лімфедеми вважається консервативне лікування, засноване на поєднанні ручного лімфодренажу, додаткової компресійної терапії та спеціальних гімнастичних вправ.
ПРАВИЛЬНЕ ЖИТТЯ ХВОРОГО З ЛІМФЕДЕЮ