діабету

В
В 		В

Мій SciELO

Індивідуальні послуги

Журнал

  • SciELO Analytics
  • Google Scholar H5M5 ()

Стаття

  • Іспанська (pdf)
  • Стаття в XML
  • Посилання на статті
  • Як цитувати цю статтю
  • SciELO Analytics
  • Автоматичний переклад
  • Надішліть статтю електронною поштою

Показники

  • Цитується SciELO
  • Доступ

Пов’язані посилання

  • Процитовано Google
  • Подібне в SciELO
  • Подібне в Google

Поділіться

Аннали внутрішньої медицини

друкована версія В ISSN 0212-7199

An. Med. Interna (Мадрид) В т. 22В №12В В грудень 2005 р

M. C. MARTЌЌN MUГ‘OZ, J. M. DЌЌAZ, J. M. MUROS BAYO, A. GONZGЃLEZ ÁLVARO,
Батько КОСТА ЗАМОРА

Центр здоров'я Calesas та університетська лікарня 12 de Octubre (площа 11). Мадрид

Основа та завдання: Цукровий діабет - це хронічне захворювання, поширеність якого зросла найбільше за останні роки. Ожиріння є найважливішим фактором ризику цього захворювання, і метформін вважається першою лінією терапії у діабетиків із ожирінням. Завдання цього дослідження - дізнатись про використання метформіну та оцінити ступінь контролю асоційованих факторів серцево-судинного ризику (ХНН) у пацієнтів із СД 2 типу із надмірною вагою або ожирінням.

Пацієнти та спосіб: Описове поперечне дослідження на випадковій вибірці 308 пацієнтів у клініках первинної медичної допомоги. Випробовуваних класифікували за антидіабетичним лікуванням, отриманим на чотири групи (дієта, інсулін, метформін та інші пероральні антидіабетики). Оцінювали ступінь контролю модифікованих ХНН, наявність ускладнень та метаболічний контроль досліджуваної популяції.

Результати: Середній вік становив 69,6 років, 54% - жінки. 36,6% пацієнтів спостерігали лікування метформіном та 40,5% сульфонілсечовинами. Залученість макросудин становила 19,4%. Найбільш частою ХНН ​​була артеріальна гіпертензія у 76%. Найменш досягнутими цілями контролю були LDL-C

Прийнята робота: 29 липня 2005 р

Листування: МВЄ Крістіна Мартін Муньос. Avda. Papa Negro, 22. Apto 16. 28043 Мадрид.

Цукровий діабет (ЦД) - це складне хронічне метаболічне захворювання, що характеризується абсолютним або відносним дефіцитом інсуліну, хронічною гіперглікемією та іншими змінами в вуглеводному та ліпідному обміні; Це, в свою чергу, може спричинити множинні мікросудинні ускладнення в очах, нирках та нижніх кінцівках, а також периферичні невропатії та, часто, макросудинні та коронарні ураження. Пацієнти із СД 2 типу мають ризик розвитку ішемічної хвороби серця (ІС), еквівалентний ризику людей без діабету, які перенесли попередній епізод (2). Асоціація абдомінального ожиріння, артеріальної гіпертензії, зниження толерантності до глюкози та дисліпідемії призводить до підвищеного серцево-судинного ризику та становить так званий плюриметаболічний синдром. Походженням цього синдрому є, мабуть, наявність інсулінорезистентності в жировій, печінковій та м’язовій тканинах. У літературі є дані, що показують, що корекція різних модифікуваних ХНН пов’язана зі зменшенням частоти серцево-судинних подій у пацієнтів із СД 2 типу (3).

Це хронічне захворювання, поширеність якого зросла найбільше за останні роки (4). Глобальна поширеність діабету в розвинених країнах оцінюється в 3-6% загальної сукупності (16% у осіб старше 65 років) з явною тенденцією до збільшення через старіння населення, малорухливий спосіб життя та більшу поширеність ожиріння (5). Ожиріння є найважливішим фактором ризику розвитку СД типу 2. Частота розвитку діабету у ожиріння в 2,9 рази вища, ніж у населення, що не страждає ожирінням, і у 80% хворих на діабет 2 типу показник маси тіла (ІМТ) більший ніж 27 на момент постановки діагнозу. На ризик діабету також впливають: тривалість ожиріння та зміна ваги. Приріст ваги, навіть невеликий, пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку діабету.

Справжнє значення діабету як проблеми зі здоров’ям пов’язане з розвитком макро- та мікросудинних ускладнень, які визначають клінічний перебіг та прогноз захворювання, спричиняючи дуже високі показники інвалідності та смерті (6). З іншого боку, це проблема здоров’я, якій наразі приділяються значні фінансові ресурси.

Важливість контролю глікемії у профілактиці мікросудинних ускладнень підтверджена у пацієнтів з діабетом 1 та 27 типу. Основною причиною смертності при СД 2 типу є серцево-судинна (8). Для зменшення захворюваності та смертності від цієї причини контроль ліпідів та контроль артеріального тиску виявилися ефективними (9), тоді як ефективність контролю глікемії є більш суперечливою (3). З цієї причини Європейське (10) та Американське (11) товариства з діабету рекомендують досягнення все більш жорстких цілей контролю рівня глікемії, ліпідів та артеріального тиску з метою зменшення мікро- та макроангіопатичних хронічних ускладнень діабету у пацієнта.

Програма допомоги людям із СД є однією з найбільш закріплених у практиці фахівців первинної медичної допомоги. Науковий прогрес у вивченні діабету за останні роки зумовив необхідність оновлення пропозицій щодо заходів, шукаючи більш комплексного підходу до захворювання та більш ефективного контролю за всіма ХНН (1).

Хоча початкове лікування СД 2 типу включає дієтичні гігієнічні заходи, більшість пацієнтів потребують фармакологічного втручання для підтримки адекватного контролю рівня глікемії. Пацієнти з ожирінням також демонструють резистентність до інсуліну, пов’язану з відносним дефіцитом інсуліну, і в деяких випадках вимагають дуже високих доз його для контролю гіперглікемії (12). Існують проблеми, пов’язані з високими дозами інсуліну (13). Дослідження на тваринах та епідеміологічні дані свідчать про те, що між гіперінсулінемією та утворенням атеросклерозу та серцево-судинних захворювань може існувати взаємозв’язок. Як терапія сульфонілсечовиною, так і інсулін були пов'язані з клінічно значущими небажаними ефектами: підвищеним рівнем інсуліну в плазмі крові, збільшенням маси тіла та підвищеним ризиком гіпоглікемії (13).

Метформін, похідне бігуаніду, класифіковане як антигіперглікемічне, не асоціюється зі значною гіперглікемією або периферичною гіперінсулінемією3. Повідомляється, що монотерапія метформіном знижує рівень тригліцеридів та холестерину ЛПНЩ у хворих на цукровий діабет, страждаючих ожирінням чи ні (13). Його сприятливий вплив на масу тіла та ліпіди в плазмі дозволяє припустити, що вчені розглядають метформін як терапію першого ряду у хворих на цукровий діабет із ожирінням, а комбіновану терапію метформіном та сульфонілсечовинами можна застосовувати у хворих на СД типу 2 із ожирінням (3). Антигіперглікемічна дія метформіну походить від його здатності інгібувати вироблення печінкової глюкози і, меншою мірою, поглинання та використання периферичної глюкози головним чином м’язовими клітинами (14). Іншими сприяючими механізмами є збільшення вживання глюкози кишечником та зниження швидкості окислення жирних кислот (13).

Протягом багатьох років метформін притягував тінь небезпеки лактатного ацидозу. Дослідження UKPDS показує, що у пацієнтів із СД типу 2 із ожирінням вибір метформіну як препарату першої лінії у разі відмови від дієтичного лікування приносить більші переваги, ніж ризики, порівняно з лікуванням іншими препаратами (сульфонілсечовини або інсулін) (3). . Це зменшує ризик не тільки мікросудинних ускладнень, але також макросудинних ускладнень та смертності. Це дослідження є першим тестом, який продемонстрував зниження ризику серцево-судинних захворювань при фармакологічному лікуванні пацієнтів із СД 2 типу.

Метою цієї роботи було дізнатися про застосування метформіну та оцінити ступінь контролю асоційованих ХНН у пацієнтів із СД 2 типу із надмірною вагою або ожирінням. Зразок відібраний на консультаціях з первинної медичної допомоги.


МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ

Дизайн: Це описове дослідження поперечного перерізу, яке складається з перегляду медичних карток пацієнтів.

Сукупність досліджуваних: З популяції 28 888 пацієнтів у медичному центрі Calesas (Мадрид, область 11), 732 з рекордом ДМ типу 2 та ІМТ більше 25, під час консультацій з первинної медичної допомоги було випадково обрано вибірку з 401 пацієнта. З обраної вибірки 308 пацієнтів відповідали критеріям включення.

Критеріями включення були:

1. Діабет 2 типу, діагностований за критеріями ADA (17)
2. ІМТ більше або дорівнює 25
3. Вік старше 18 років
4. Запис про принаймні одне відвідування в історії хвороби з 1 червня по 31 грудня 2003 року.

Критеріями виключення були:

1. Час розвитку діабету менше 6 місяців
2. чутливість до метформіну
3. Термінальний або хронічний пацієнт на домашньому візиті.
4. хронічна печінкова недостатність, алкоголізм та інші наркоманії.
5. хронічна ниркова недостатність на діалізі.
6. Рефрактерна хронічна серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда (ГІМ) за 3 місяці до дослідження або нестабільна ішемічна хвороба серця.
7. Деменція та важкі психічні захворювання з когнітивними порушеннями.

Аналізовані змінні. Дані збирали відповідно до стандартного протоколу з медичної документації. Включено: вік та стать.

Клінічні змінні: вага, зріст, ІМТ, систолічний (SAT) та діастолічний (TAD) артеріальний тиск

Біохімічні змінні: глюкоза в крові, глікований гемоглобін (Hg A1c), загальний холестерин, холестерин ЛПВЩ та ЛПНЩ, тригліцериди, креатинін та мікроальбумінурія.

Дані про органічну участь ДМ на мікросудинному рівні (діабетична ретинопатія, нефропатія та/або нейропатія) та макросудинної (ішемічна хвороба серця, ішемічна цереброваскулярна хвороба та/або периферичні судинні захворювання) та дані про пов'язані ХНН (поточне куріння, гіпертонія та/або гіперхолестеринемія).

Змінні лікування: протидіабетичні препарати (сульфонілсечовини, бігуаніди, швидкодіючі секретагоги, глітазони, інгібітори альфа-глюкозидази або інсулін), антигіпертензивні засоби (діуретики, бета-блокатори, АСЕІ, ARA-II, антагоністи кальцію, альфа-адренергічні блокатори) та використання ліпідзнижуючих препаратів та/або антиагреганти.

Пацієнти були класифіковані на чотири групи відповідно до отриманого протидіабетичного лікування: лише дієта, метформін без інсуліну з іншими пероральними антидіабетиками або без них, інші пероральні антидіабетики без інсуліну та інсулін з іншими пероральними антидіабетиками або без них.

Щоб оцінити ступінь контролю модифікованих ХНН досліджуваної сукупності, наші результати порівнювали з контрольними цілями рекомендацій ADA.

Статистичні методи: Розмір вибірки розраховували для рівня достовірності (1-альфа) 0,95, точності +/- 0,05 та очікуваної частки пацієнтів, які отримували метформін, 50%. Враховуючи можливі виключення, обсяг вибірки був збільшений на 5%.

Дані аналізували за допомогою статистичної програми SPSS версії 11.0. Описова статистика, яка використовувалася для кількісних змінних, базувалася на розрахунку середніх значень та стандартних відхилень, а для якісних змінних - на розрахунку пропорцій.

Для перевірки нормальності змінних застосовували тест Колмогорова-Смірнова.

Аналітичними статистичними тестами, що використовувались для порівняння пропорцій, були тест хі-квадрат або, у випадку невідповідності необхідним умовам для його застосування, точний тест Фішера. Для порівняння двох засобів використовували тест студента t або тест Манна-Уайтні U, якщо не виконувались припущення про нормальність. Для порівняння більш ніж двох засобів використовували дисперсійний аналіз (ANOVA) або тест Крускала-Уолліса та тест Шеффе, щоб визначити, між якими засобами існували відмінності.

У всіх тестах значення р 40 мг/дл у 56,3% та TG вважали статистично значущими Бібліографія

1. Martín Muñoz MC, Albarrán Juan ME, Lumbreras Marín EM. Огляд невропатичного болю при синдромі діабетичної стопи. An Med Interna 2004; 21 (додаток 9): 450-5. [Посилання]

2. Хаффнер SM, Олександр CM, Cook TJ, Bocuzzi SJ, Musliner TA, Pedersen TR. Зниження коронарних подій у пацієнтів, які отримували симвастатин, хворих на ішемічну хворобу серця та діабет або з порушенням рівня глюкози натще. Arch Intern Med 1999; 159: 2661-7. [Посилання]

3. Проспективне дослідження Великобританії (UKPDS 34): Вплив інтенсивної глюкози в крові з метформіном на ускладнення у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу із зайвою вагою. Lancet 1998; 352: 854-65. [Посилання]

4. Wann a methee SG, Shaper AG, Peray IJ. Куріння як модифікуваний фактор ризику розвитку цукрового діабету 2 типу у чоловіків середнього віку. Догляд за діабетом 2001; 24: 1590-5. [Посилання]

5. Вільсон П.В., Канел В.Б. Ожиріння, діабет та ризик серцево-судинних захворювань у людей похилого віку. Am J Geriatr cardiol 2002; 11: 119-23. [Посилання]

6. Mundet Tuduri X, Carmena Jimenez F, Gussinyer Canabal P. Хронічні ускладнення цукрового діабету типу 2. Еволюція через 5 років спостереження. Атен Примарія 2000; 25: 405-11. [Посилання]

7. Гімено Орна Ж.А., Кістковий Джуліані Б, Лу Арнал М, Кастро Алонсо Ф.Дж. Фактори, пов’язані з контролем глікемії у хворих на цукровий діабет 2 типу. An Med Interna (Мадрид) 2003; 20: 122-6. [Посилання]

8. Morrish NJ, Wang SL, Stevens LK, Fuller JH, Keen H та багатонаціональна дослідницька група ВООЗ. Смертність та причини смерті у багатонаціональному дослідженні ВООЗ щодо судинних захворювань при діабеті. Діабетологія 2001, 44 (додаток 2): 14-22. [Посилання]

9. Alder AL, Stratton IM, Neil HA, Yudkin JS, Matthews DR, Cull CA, Wright AD, Turner RC, Holmann RR. Асоціація систолічної крові з макросудинними та мікросудинними ускладненнями при цукровому діабеті 2 типу (UKPDS 36). Проспективне спостережне дослідження. BMJ 2000; 321: 412-9. [Посилання]

10. Європейська група з питань діабету. Настільний посібник із цукрового діабету 2 типу. Diabet Med 1999; 16: 716-30. [Посилання]

11. Стандарти медичної допомоги хворим на цукровий діабет. Американська діабетична асоціація. Догляд за діабетом 2004; 27 (додаток 1). [Посилання]

12. Aviles-Santa L, Sinding J, Raskin P. Ефекти метформіну у пацієнтів із погано контрольованим цукровим діабетом 2 типу, що лікується інсуліном. Ann Intern Med 1999; 131: 182-8. [Посилання]

13. Jaber A, Pharm D, Nowak N, Slaughter R. Комбінована терапія інсуліном і метформіном у хворих на ожиріння з діабетом 2 типу. J Clin Pharmacol 2002; 42: 89-94. [Посилання]

14. Wiernsperger NF, Bailey CJ. Антигіперглікемічний ефект метформіну: терапевтичний та клітинний механізми. Наркотики 1999; 58 (додаток 1): 31-39. [Посилання]

15. Група Сполученого Королівства «Проспективний Стейді» (UKPDS): контроль глікемії за допомогою дієти, сульфонілсечовини, метформіну або інсуліну у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, прогресивні вимоги до багаторазового лікування (UKPDS 49). JAMA 1999; 281: 2005-12. [Посилання]

16. Джордж П.Б., Тобін К.Дж., Корпус Р.А., Девлін В.Х., О'Ніл В.В. Лікування факторів серцевого ризику у хворих на цукровий діабет: наскільки добре ми дотримуємося Рекомендацій? Am Heart J 2001; 142: 857-63. [Посилання]

17. Tuomiletho J, Rastenyle D, Birkenhager WH, Thijs L, AntiKainen R, Bulpitt CJ, Fletcher AE, Forette F, Goldhaber A, Palatini P, Sarti C, Fagaro R. Ефекти блокади кальцієвих каналів у пацієнтів старшого віку з діабетом та систолічним гіпертонія. N Engl J Med 1999; 340: 677-84. [Посилання]

18. Аль-Делаймі В.К., Менсон Дж., Соломон К.Г., Каначі І, Штампфер М.Д., Віллетт WC, Ху ФБ. Куріння та ризик ішемічної хвороби серця амонійних жінок із цукровим діабетом 2 типу. Arch Intern Med 2003; 162: 273-9. [Посилання]

19. Уілсон П.В., Дагостіно Р.Б., Салліван Л., Паріс Н, Канел В.Б. Надмірна вага та ожиріння як визначальні фактори серцево-судинного ризику: досвід Framingham. Arch Intern Med 2002; 162: 1867-72. [Посилання]

20. Parving HH, Lehnert H, Bröchner-Mortensen J, Gomis R, Andersen S, Arner P. Вплив ірбесартану на розвиток діабетичної нефропатії у пацієнтів з діабетом 2 типу. N Engl J Med 2001; 345: 870-8. [Посилання]

21. Lewis EJ, Hunsicker LG, Clarke WR, Berl T, Pohl MA, Lewis JB, Ritz E, Atkins RC, Rohde R, Raz I. Ренопротекторний ефект антагоніста рецептора ангіотензину ірбесартану у пацієнтів з нефропатією через діабет 2 типу. N Engl J Med 2001; 345: 851-60. [Посилання]

22. Керівний комітет CAPRIL. Рандомізоване сліпе дослідження клопідогрелю проти аспірину у пацієнтів як ризик ішемічних подій. Lancet 1998; 398: 1329-39. [Посилання]

В Весь вміст цього журналу, крім випадків, коли він ідентифікований, перебуває під ліцензією Creative Commons