Стаття медичного експерта

  • Епідеміологія
  • Причини
  • Патогенез
  • Симптоми
  • Що вас турбує?
  • Форми
  • Ускладнення та наслідки
  • Діагностика
  • Що потрібно дослідити?
  • Як дослідити?
  • Які тести потрібні?
  • Інший діагноз
  • Лікування
  • З ким ви хочете зв’язатися?
  • Більше інформації про лікування
  • Прогноз

Нейродерміт - це група алергічних дерматозів і є найпоширенішим захворюванням шкіри.

лікування

Характеризується шкірними висипаннями вузликових (папульозних) елементів, схильних до зрощення, та утворенням вогнищ інфільтрації та ліхеніфікації, що супроводжується сильним свербінням.

[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8]

Епідеміологія

Його частота зростає в останні десятиліття. Частка цього захворювання у пацієнтів будь-якого віку, які звернулись з проханням про амбулаторне лікування шкірних захворювань, становить приблизно 30% і до 70% серед госпіталізованих до дерматологічних лікарень. Хвороба має хронічний перебіг, часто повторюється, є однією з основних причин тимчасової втрати працездатності та може спричинити інвалідність у пацієнтів.

[9], [10], [11], [12], [13], [14], [15]

Причини нейродерміту

Це багатофакторне, хронічне, рецидивуюче запальне захворювання, найважливішим з яких є функціональні розлади нервової системи, імунні розлади та алергічні реакції, а також генетична схильність.

Причина нейродерміту до кінця не встановлена. Відповідно до сучасних концепцій, це генетично обумовлене захворювання з багатофакторною спадщиною сприйнятливості до алергічних реакцій. Важливість генетичних факторів підтверджується високою частотою захворювання у найближчих родичів та у монозиготних близнюків. Згідно з імуногенетичними дослідженнями, алергічний дерматоз суттєво асоціюється з HLA B-12 та DR4.

Вираз генетичної схильності до алергії визначається різними впливами зовнішнього середовища - вихідних факторів. Виділяють їжу, інгаляції, зовнішні подразники, психоемоційні та інші фактори. Контакт з цими факторами може відбуватися як у повсякденному житті, так і в умовах виробництва (професійні фактори).

Загострення шкірного процесу у зв'язку з вживанням їжі (молока, яєць, свинини, птиці, крабів, ікри, меду, солодощів, ягід і фруктів, алкоголю, спецій, приправ тощо). Понад 90% дітей та 70% дорослих страждають на це захворювання. Як правило, виявляли багатовалентну чутливість. Спостерігається сезонне підвищення харчової чутливості у дітей. З віком роль інгаляційних алергенів стає все більш вираженою у розвитку дерматиту: домашній пил, вовняне волосся, бавовна, пір’я птахів, цвіль, парфуми, фарби, а також шерсть, хутро, синтетичні та інші тканини. Гірше під час патологічного стану несприятливих погодних умов.

Психоемоційний стрес сприяє загостренню алергічного дерматозу майже у третини пацієнтів. Інші фактори включають ендокринні зміни (вагітність, нерегулярні менструації), ліки (антибіотики), профілактичні щеплення тощо. Для них дуже важливі відкладення хронічної інфекції в органах LOR, травних та сечовивідних шляхів, а також бактеріальна колонізація шкіри. Активація цих вогнищ часто призводить до загострення основного захворювання.

У патогенезі нейродерміту, як і екземи, основна роль належить порушенню функції імунної, центральної та вегетативної нервової систем. Основою імунних порушень є зменшення кількості та функціональної активності Т-лімфоцитів, переважно Т-супресорів, які регулюють синтез Е-імуноглобулінів В-Е-лімфоцитами.

До розладів нервової системи належать нервово-психічні (депресія, емоційна лабільність, агресивність) та вегето-судинні розлади (блідість і сухість шкіри). Крім того, алергічний дерматоз поєднується з вираженим білим дермографізмом.

Порушення мікросудинного тонусу поєднується зі зміною реологічних властивостей шкіри, що призводить до порушення структури та бар’єрної функції шкіри та слизових оболонок, підвищує їх проникність для антигенів різної природи та сприяє розвитку інфекційних ускладнень. Імунні порушення призводять до полівалентної сенсибілізації, що є основою атопії (дивного захворювання), що означає підвищену чутливість організму до різних подразників. Тому у цих пацієнтів часто спостерігається поєднання нейродерміту з іншими атопічними, особливо респіраторними захворюваннями: вазомоторний риніт, бронхіальна астма, сінна лихоманка, мігрень тощо.

[16], [17]

Патогенез

Нейродерміт характеризується вираженим рівномірним акантозом з подовженням епітеліальних відростків; спонгіоз без пухирців: зернистий шар слабкий або відсутній, гіперкератоз, іноді змішується з паракератозом. У дермі є м’який периваскулярний інфільтрат.

Обмеженою формою є акантоз, папіломатоз із вираженим гіперкератозом. У папілярному шарі дерми та у верхній її частині виявляються вогнищеві, переважно периваскулярні інфільтрати, що складаються з лімфоцитів, змішаних з фібробластами, а також фіброз. Іноді картина нагадує псоріаз. У деяких випадках є ділянки спонгіозу та внутрішньоклітинних набряків, подібних до контактного дерматиту. Клітини, що розмножуються, порівняно великі, за звичайних методів фарбування їх можна вважати атиповими, що спостерігаються при мікозах грибів. У таких випадках правильний діагноз допомагає клінічним даним.

Дифузна форма нейродерміту у свіжих вогнищах має акантоз, набряк дерми, іноді спонгіоз та екзоцитоз, як при екземі. У дермі - периваскулярні інфільтрати лімфоцитів, змішаних з нейтрофільними гранулоцитами. У більш старих вогнищах, крім акантозу, виникають гіперкератоз та паракератоз, іноді спонгіоз. У дермі капіляри розширюються з набряком ендотелію, навколо якого спостерігаються невеликі інфільтрати з лімфофіоцитарним характером з домішкою значної кількості фібробластів. У центральній частині ураження пігменту в базальному шарі не виявлено, тоді як у його периферійних частинах, особливо в старих лихенифікованих відкладах, кількість меланіну збільшена.

У дорослих пацієнтів зміни дерми переважають над змінами епідермісу. Гістологічна картина в епідермісі подібна до генералізованого ексфоліативного дерматиту або еритродермії, оскільки існують різні ступені акантозу з подовженням епідермальних розростань та їх розгалуженням, міграцією лімфоцитів та нейтрофільних гранулоцитів, паракератозом, але без пухирів. Дерма має набряк стінок капілярів з набряком ендотелію, іноді гіаліноз. Еластичні та колагенові волокна без особливих змін. При хронічному процесі інфільтрація менша, відзначається фіброз.

[18], [19], [20], [21], [22], [23], [24], [25], [26], [27]

Гістогенез

[28], [29], [30], [31], [32], [33]