Місія ФАО/ВПП обстежила ситуацію з харчуванням у трьох префектурах на півдні та в центральній частині Іраку (помаранчевим), де уряд відповідає за реалізацію програми ООН "Нафта за продовольство". Місія також відвідала Ербіль у напівавтономних префектурах півночі країни (синім кольором), де програма реалізується Міжвідомчою гуманітарною програмою ООН на користь уряду Іраку.

нова

У травні 2000 р. Місія ФАО та Всесвітньої продовольчої програми (МПП) відвідала Ірак для оцінки ситуації з продовольством та харчуванням в країні. Місія визнала ситуацію з харчуванням у трьох префектурах на півдні та в центрі країни, де уряд відповідає за виконання програми ООН на продовольство. Також Ербіл був перевірений в напівавтономних північних префектурах, де програма виконується Міжвідомчою гуманітарною програмою ООН на користь уряду Іраку. ФАО та МПП візьмуть участь у міжвідомчій операції з надання допомоги.

Місія виявила, що з часу реалізації програми "Нафта за їжу" в 1997 році: "Показники недоїдання дітей у центрі та на півдні країни, як видається, не покращились, і серйозні та широко розповсюджені проблеми харчування залишаються. Результати опитування свідчать про те, що більше 10 відсотків дітей у віці до п’яти років мають ознаки марнотрачення (їх вага занадто низька для їх зростання), що є симптомом гострого недоїдання. Ці рівні є "неприпустимо високими", зазначається у звіті місії та представляють "лише незначне зменшення цих префектур з моменту визнання ФАО та МПП у 1995 р.".

Визнання також вимірювало частоту випадків затримки росту (коли зріст дітей занадто короткий для їхнього віку), що є симптомом хронічного недоїдання. У Багдаді 12 відсотків дітей у віці до п'яти років страждають від затримки росту, що суттєво покращилося з 1995 року, коли рівень цього симптому становив 28 відсотків. Однак сільські райони регресували. Наприклад, у Діялі місія виявила, що частота випадків затримки росту зросла з 20,6 до 27 відсотків за останні чотири роки.

У трьох префектурах північного Іраку - Дахуку, Ербілі та Сулейманії - ситуація краща. У цих областях, зазначається у звіті, програма "Нафта за їжу" сприяла досягненню "значного поліпшення стану здоров'я, смертності та харчування". На півночі марнотратство майже ліквідовано, а хронічне недоїдання серед дітей до п’яти років зменшилось з 26 відсотків у 1996 році до 18 відсотків у 1999 році. Дослідження ЮНІСЕФ 1999 року показало, що дитяча смертність також зменшилась. до 72 на тисячу живонароджених, у 1984-89 та 1994-99 роках відповідно. Цей прогрес обумовлений не тільки раціональним співвідношенням програми "нафта за продовольство", а й загальним економічним зростанням району.

Щомісячний продовольчий кошик

З моменту набуття чинності програмою "олія для їжі" у 1997 р. Якість харчування щомісячного продовольчого кошика, що надається урядом, значно покращилася. Однак місія виявила, що "існуючі харчові раціони не забезпечують належного харчування з точки зору харчування або різноманітні".

До початку програми енергетичний вміст державних пайок оцінювався у 1295 кілокалорій на людину на день. З тих пір енергія, яку постачає щомісячний продовольчий кошик, постійно зростала, складаючи в середньому 2000 кілокалорій і 43,3 грама білка на людину на день у 1998-1999 роках. За останні шість місяців раціони забезпечували 2199 кілокалорій і 48,2 г білка на день на людину.

Порції є "достатньо адекватними з точки зору калорій та загального білка", згідно з повідомленням. Однак місія виявила, що місячний продовольчий кошик рідко триває цілий місяць. Наприклад, щомісячна порція борошна триває 21 день, сухого молока - лише 12 днів, а бобових (горох, квасоля та сочевиця) - лише тиждень. Крім того, місія повідомляє, що оскільки раціони не включають різноманітні фрукти, овочі, м’ясо та молочні продукти, їм бракує важливих вітамінів та мінералів, таких як вітаміни А та С, рибофлавін, фолієва кислота та залізо.

Ті, хто може собі це дозволити, поповнюють пайок продуктами харчування, придбаними на місцевих ринках. Ціни на продукти, що містяться в пайках, зазвичай низькі, але інші продукти, такі як м'ясо, молочні продукти та овочі, набагато дорожчі. Місія підрахувала, що середня сім'я щодня витрачає на їжу 1068 іракських динарів, або 53 американські центи, (курс становить 2000 іракських динарів за долар США). Оскільки щомісячний дохід багатьох державних службовців низький - від 5 000 до 10 000 іракських динарів, або від 2,50 до 5 доларів США, найбіднішим сім'ям дуже складно доповнити свій раціон.

Багато сімей просто не можуть дозволити собі більше їжі. Отже, ці сім'ї особливо схильні до недоїдання.

Іракське сільське господарство в кризі

Економічні санкції обмежили доступ Іраку до іноземних інвестицій та імпортних поставок, таких як запасні частини до сільськогосподарської техніки, добрива, пестициди та гербіциди. Ситуація погіршує інтенсивну посуху, яку країна страждає другий рік поспіль. Як наслідок, "аграрний сектор за останні роки значно погіршився", - йдеться у документі місії.

Під час посухи в центральній та південній частинах країни випало від половини до третини нормальних дощів. Рівень води різко впав у річках території, деякі з яких практично сухі. Повідомляється, що Тигр становить 40 відсотків нормального потоку, а Євфрат також дуже низький.

Економічні санкції та два роки поспіль посухи мали катастрофічний вплив на виробництво зерна в Іраці.

Місія передбачає безпрецедентний дефіцит врожаю зернових всього 800 000 тонн. Цей обсяг ледь досягає половини врожаю минулого року, що вже було на понад 60 відсотків нижче середнього за п’ять років. Крім того, очікується скорочення виробництва овочів на третину порівняно з рівнем 1997 року, а виробництва фруктів - на 13 відсотків.

Погана якість води та відсутність санітарії посилюють недоїдання

Гіпотрофія, як правило, не є виключним наслідком голоду, вона виникає внаслідок складної комбінації факторів. Місія виявила, що "дефіцит води як за кількістю, так і за якістю, а також недостатня санітарія є визначальними факторами, що викликають часті та повторні інфекції, що призводять до недоїдання немовлят та дітей по всій країні". Дослідження сімейного харчування показало, що половина дітей віком до п’яти років нещодавно страждали діареєю, а близько 40 відсотків мали гострі респіраторні інфекції. Місія також виявила, що в основних медичних центрах спостерігається надлишок дітей із випадками недоїдання, пов'язаного з інфекціями.

"Особливо небезпечно вводити забруднену воду в суміші для годування немовлят з пляшечок", - попереджає звіт. Близько 85 відсотків дітей у віці до півроку перебувають на грудному вигодовуванні, але лише п'ять-десять відсотків вигодовуються виключно грудним молоком. Понад 60 відсотків немовлят харчуються сумішами, що надходять у щомісячний продовольчий кошик. Розведення суміші для продовження терміну придатності сприяло недоїданню немовлят. Частота інших серйозних хвороб, що передаються водою, також зростає в Іраці. Між 1997 і 1999 рр. Міністерство охорони здоров'я повідомило про 60-відсоткове збільшення випадків черевного тифу, тоді як випадки холери зросли з 486 до 2389.

Зворотний бік недоїдання

Щодо дорослого населення Іраку, місія виявила, що основною проблемою є надмірна вага. Більше половини дорослого населення Іраку має дещо надмірну вагу. У Багдаді 30 відсотків дорослих мають надмірну вагу, тоді як у Кербалі та Діялі показники становлять 27 та 18 відсотків відповідно. Ожиріння є не тільки "хворобою багатих", але воно зустрічається як у багатих, так і в бідних громадах, і часто є наслідком дієти, багатої вуглеводами та жирами, але при цьому не вистачає різноманітності, необхідної для здоров'я, в поєднанні з відсутністю фізична активність. У звіті зазначається, що "основними зареєстрованими причинами смертності дорослих є хвороби серця, гіпертонія та діабет, які визначаються ожирінням".