Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Сімейна медицина - SEMERGEN є засобом зв'язку Іспанського товариства лікарів первинної медичної допомоги (SEMERGEN) у його місії сприяти дослідженню та професійній компетентності лікарів первинної медичної допомоги для покращення здоров'я та догляду за населенням.
Сімейна медицина - SEMERGEN прагне визначити питання щодо первинної медико-санітарної допомоги та надання якісної допомоги, орієнтованої на пацієнта та/або громаду. Ми публікуємо оригінальні дослідження, методології та теорії, а також вибрані систематичні огляди, які базуються на сучасних знаннях для вдосконалення нових теорій, методів або напрямків досліджень.
Сімейна медицина - SEMERGEN - це рецензований журнал, який у своїй політиці публікацій прийняв чіткі та суворі етичні вказівки, дотримуючись вказівок Комітету з питань етики публікацій, і який прагне визначити та відповісти на питання щодо первинної медико-санітарної допомоги та надання високоякісних орієнтована на пацієнта та громадська допомога.

Індексується у:

MedLine/PubMed та SCOPUS

Слідкуй за нами на:

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

селезінки

Представлено клінічний випадок симптоматичної первинної кісти селезінки через низьку поширеність та особливості захворювання. Були розглянуті різні гіпотези і, нарешті, вивчення анатомічного шматка підтвердило справжнє походження кісти.

Ми представляємо випадок з 31-річною жінкою без алергії та з патологічним анамнезом аденоїдектомії, апендектомії, 2 сонографічно стабільних вузликів щитовидної залози та лівої геміпаротідектомії при плеоморфній паротидної аденомі в 2009 році, яка раптово представила дифузний та інтенсивний біль у животі, колючий, з опроміненням лопатки ліворуч і супроводжується вегетатизмом.

Наступні дані були отримані при фізичному огляді:

Життєво важливі ознаки: BP 101/69; FC 78; температура 35,7 ° C; Сб O 2: 99%.

Загальний дискомфорт. Блідість шкіри Нормогідратація шкірно-слизової оболонки. Аускультація серця з ритмічними тонами, без шуму та тертя, деяка ізольована екстрасистолія. Периферійні імпульси присутні і симетричні. Аускультація дихання без знахідок. Живіт не дуже пригнічуваний, болючий при дифузній пальпації, з ознаками позитивної декомпресії. Жодні маси та вісцеромегалія не прощупуються, але біль ускладнює обстеження.

Розпочато знеболювальне лікування парацетамолом 1 г внутрішньовенно, метамізолом внутрішньовенно, гіосцину бутилбромідом внутрішньовенно і метоклопрамід i.v.

Її перевели в лікарню з направленням із підозрою на перфорацію порожнистого віску або гострий панкреатит. Присутні периферичні імпульси, симетричні та ЕКГ без змін, апріорі виключали розшарування аорти.

Додаткові обстеження, проведені у відділенні невідкладної допомоги (гемограма, профіль нирок, профіль печінки, СРБ, амілаза та ХК; осад сечі та газ артеріальної крові; рентген грудної клітки та черевної порожнини), не виявили цікавих результатів. Пацієнт помітно покращився, і гостра хірургічна патологія була виключена. Її виписали з лікарні.

Протягом 48 год пацієнтка перебувала в стані спокою та на протизапальному лікуванні, поки не пройшла абсолютно безсимптомно. Враховуючи підозру на геморагічний фолікул, було запропоновано гінекологічне обстеження. Трансвагінальне УЗД показало достатню кількість вільної рідини в малому тазу, не оцінюючи уражень на рівні матки або яєчників.

Дослідження було завершено УЗД черевної порожнини, яке показало: «Спленомегалія та 10-сантиметрове ураження з ехогенним вмістом та іншими меншими, гіпоехогенними, трикутними та периферичними ураженнями, які можуть відповідати інфарктам селезінки. Перигепатична, периспленічна та тазова вільна черевна рідина. Ймовірний гемоперитонеум »(рис. 1 і 2).

Спленомегалія та 10-сантиметрове ураження з ехогенним вмістом та інші менші, гіпоехогенні, трикутні та периферичні ураження, які можуть відповідати інфарктам селезінки. Безпечінкова, периспленічна та тазова абдомінальна вільна рідина.

Після зображень, що свідчать про інфаркт селезінки, було запропоновано провести ехокардіограму, дослідження Холтера, повне дослідження коагуляції та КТ-ангіографію грудної клітки, щоб виключити тромбоемболічне походження болю. Все виявилося негативним, за винятком:

CRP 5,49 (0-5), IgM анти-B 2 глікопротеїн 23 (> 10 позитивних), IgM антикардіоліпін 36 (10-40 межа позитивності), антикоагулянт вовчака негативний, антитіла IgM проти мікоплазми + D-димер фібрину 1171 ( 0-500), Echinococcus granulosus серологічно негативний, антиген CA 19,9: 240 (0-39), антиген CA 125: 39,93 (0-35).

Щодо кісти, були проведені подальші візуалізаційні тести, докладно описані нижче:

    -

КТ черевної порожнини (з контрастом): спленомегалія (15 см) за рахунок кістозного ураження розміром 8,5 × 8 × 8,9 см (передньозадній, поперечний та поздовжній діаметри відповідно) та ще одне сусіднє багатоколірне ураження розміром 4 × 2 × 3, 5 см . На стінці обох вогнищ спостерігаються невеликі кальцифікати. Найбільше з уражень зумовлює масовий вплив на більшу кривизну шлунка. Ураження свідчать про гідатидоз селезінки.

МРТ черевної порожнини (з контрастом): мультикістозне/багатомісне ураження селезінки розмірами 9,3 × 9,4 × 8,1 см, головним чином за рахунок великої кісти-локулу розміром 9,3 см. Він демонструє певні стінки без внутрішньокістозних рівнів або ознак крововиливу, а при внутрішньовенному контрастуванні виявляє дрібне ламінарне посилення на крайовій стінці та перегородках. Існує ламінарна смуга двосторонньої периспленічної, перигепатичної та плевральної рідини. Незважаючи на те, що інфаркти можуть мати кістозний вигляд, отримані дані в цілому свідчать про наявність гідатидної кісти (рис. 3).

Зображення демонструє певні стінки без внутрішньокістозних рівнів та ознак крововиливу, а при внутрішньовенному контрастуванні - тонке ламінарне посилення на крайовій стінці та перегородках. Існує ламінарна смуга двосторонньої периспленічної, перигепатичної та плевральної рідини. Незважаючи на те, що інфаркти можуть мати кістозний вигляд, загалом отримані дані свідчать про наявність гідатидної кісти.

Була проведена мультидисциплінарна оцінка випадку, в якій були розглянуті 2 діагностичні орієнтації: гідатидоз селезінки та проста кіста селезінки.

Даними на користь непаразитарної кісти були негативні серологічні дані щодо Echinococcus granulosus та підвищений антиген CA 19,9, але, незважаючи на це, радіологічні дослідження показали, що це може бути гідатидна кіста. Слід зазначити, що випадки гідатидозу, розташовані рідше, ніж у печінці (легені, селезінка та нирки), пов'язані з низьким рівнем антитіл. Крім того, імунологічні дослідження мають низьку специфічність (60-90%) та чутливість 80% при ураженнях печінки та 65% при ураженнях легенів, тому їх слід інтерпретувати відповідно до клініко-рентгенологічного контексту 2 .

Таким чином було вирішено зорієнтувати справу як можливу гідатидну кісту, і пацієнту було призначено висічення. До зазначеної операції проводили лікування альбендазолом у дозі 400 мг/12 год (3 курси по 30 днів, періоди відпочинку 15 днів між одними та іншими), з метою уникнення розповсюдження паразита у разі можливий до розриву. або інтраопераційна кіста.

Через шість місяців після епізоду гострого болю цистектомію та тотальну спленектомію проводили відкритою хірургічною операцією (лівий підреберний підхід), до пневмококової, менінгококової, протигемофільної грипу та вакцинації проти грипу.

Післяопераційна еволюція була задовільною.

Патологоанатомічне дослідження (рис. 4) продемонструвало, що кіста складається з фіброзної стінки з кальцифікатами та фокально вистелена доброякісним плоским епітелієм. Він був добре відмежований від сусідньої паренхіми селезінки, яка була червонувато-землистого кольору і помітно скупчена. Таким чином, діагноз виявився діагнозом епідермоїдної кісти.

Кіста, що складається з фіброзної стінки з кальцинатами і фокально вистелена доброякісним плоским епітелієм. Він був добре відокремлений від сусідньої паренхіми селезінки, яка була червонувато-землистого кольору і помітно скупчена.

Доброякісні пухлини селезінки зустрічаються рідко. Їх класифікують на первинні або справжні кісти (паразитарні або непаразитарні) та вторинні або псевдокісти (після травми, крововиливу чи інфаркту) 3-5 .

Вторинні після травми та паразитарних кіст частіше трапляються в ендемічних районах.

Епідермоїдні кісти складають 10% від загальної кількості. Його патогенез суперечливий, хоча найбільш прийнята теорія говорить про мезотеліальну кісту з плоскою метаплазією. Більшість з них протікають безсимптомно, але коли вони мають симптоми, вони роблять це у вигляді болю або відчутної маси. Вони можуть ускладнитися інфекцією, крововиливом або розривом 4,5 .

Додатковими тестами на вибір є УЗД та КТ черевної порожнини, а антиген СА 19,9, що виділяється епітелієм кісти, може бути підвищений на 6,7 .

Рекомендується подальше спостереження при безсимптомних кістах менше 5 см. У решті випадків існують різні хірургічні варіанти (черезшкірна аспірація, дефенестрація, лапароскопічна цистектомія або лапаротомія з частковою або повною спленектомією) 3,4 .

Етичні обов'язки Захист людей і тварин

Автори заявляють, що для цього дослідження не проводились експерименти на людях чи тваринах.

Конфіденційність даних

Автори заявляють, що в цій статті немає даних про пацієнтів.

Право на приватність та інформовану згоду

Автори заявляють, що в цій статті немає даних про пацієнтів.

Конфлікт інтересів

Автори заявляють, що не існує конфлікту інтересів.