Через обставини, з якими ми стикалися протягом останніх тижнів, багато офісів було порожньо, а працівники переїхали до домашнього офісу. Те, що колись вважалося корпоративною вигодою, раптом звичне. Це породило дилему в компаніях щодо того, чи мають працівники право на харчування, навіть коли вони вдома.

працівника

Як визначено Трудовим кодексом домашнього офісу?

КЗпП не визнає терміну домашній офіс, лише т. Зв домашня робота або робота на дистанції, яку він регулює § 52:

  • робота по дому означає, що працівник виконує роботу відповідно до умов, погоджених трудовим договором, вдома або в іншому узгодженому місці,
  • робота на дистанції означає, що працівник виконує роботу для роботодавця відповідно до умов, узгоджених трудовим договором, вдома або в іншому узгодженому місці з використанням інформаційних технологій.

Працівник планує робочий час протягом дня. У випадку трудових договорів, побудованих таким чином, передбачається, що робота виконується вдома постійно.

В § 52 абз. 5 КЗпП проте чітко зазначено, що робота вдома та робота на дистанції не вважається роботою, що виконується працівником епізодично або у виняткових обставинах за згодою роботодавця або за погодженням з ним вдома або в місці, відмінному від звичайного місця роботи, за умови, що вид роботи, який працівник виконує за трудовим договором, дозволяє це. Це положення також стосується поточної надзвичайної ситуації з коронавірусом.

Право на харчування під час роботи в домашньому офісі

Обов'язок забезпечувати харчування працівників регулюється § 152 КЗпП. Роботодавець повинен забезпечити харчуванням кожного працівника, який пропрацював мінімум 4 години, навіть працюючи вдома. Незважаючи на те, що важче контролювати фактично відпрацьований час у домашньому офісі, на стандартних робочих місцях, що працюють повний робочий день, цілком ймовірно, що працівник буде зайнятий роботодавцем достатньо, щоб працювати мінімум 4 години. Працівник, який пропрацював більше 11 годин, має право на додаткове харчування.

1. у власному закладі громадського харчування,

2. у закладі громадського харчування іншого роботодавця, або

3. забезпечувати харчування своїх працівників через організацію, уповноважену надавати послуги громадського харчування, найчастіше у формі ваучерів на їжу або електронних карток харчування.

В абзаці 7 § 152 КЗпП також зазначає, що якщо роботодавець не забезпечує харчування у своєму або іншому закладі, або якщо дієта суперечить характеру домашньої роботи або роботи на роботі, забезпечити працівника фінансовим внеском на харчування.

Внаслідок ситуації забезпечення їжею у власному закладі громадського харчування ускладнюється (не тільки шляхом приготування їжі, але й шляхом дотримання правил гігієністів або відвідування працівників), тому це найдоцільніший спосіб надати квитки на харчування.

Розмір допомоги на харчування працівнику

Відповідно до § 152 абз. 3 КЗпП внесок роботодавця в харчування становить щонайменше 55% від ціни страви, однак максимум на 55% від норми їжі, передбаченої для відрядження тривалістю від 5 до 12 годин відповідно до спеціального положення, що регулює норми харчування.

  • надбавка на відрядження тривалістю від 5 до 12 годин = 5,10 євро
  • 55% від 5,10 євро = 2,81 євро - максимальний внесок роботодавця на харчування

Якщо роботодавець вирішує робити внески працівникам на харчування в суб’єктах, уповноважених надавати послуги громадського харчування, відповідно до абз. 4 § 152 КЗпП, вартість ваучера на їжу повинна становити щонайменше 75% надбавки на їжу, передбаченої під час відрядження тривалістю від 5 до 12 годин відповідно до спеціального положення, яке регулює норми надбавки до їжі.

  • надбавка на відрядження тривалістю від 5 до 12 годин = 5,10 євро
  • 75% від 5,10 євро = 3,83 євро - мінімальна вартість ваучера на їжу, яку роботодавець повинен надати працівникові
  • 55% від 3,83 євро = 2,11 євро - мінімальний внесок роботодавця на харчування

Роботодавець може надати працівникам допомогу на харчування крім розмірів, передбачених законодавством (наприклад, із соціального фонду або добровільної допомоги).

Налаштування умов харчування

Відповідно до абз. 8 § 152 КЗпП має роботодавець можливість коригувати умови забезпечення харчуванням після консультацій з представниками працівників:

  • відкоригувати умови, за яких працівник буде забезпечений харчуванням під час відпусток, перешкод на роботі чи іншої обґрунтованої відсутності працівника на роботі,
  • дозволяти харчування працівникам, які працюють поза графіком робочих змін на тих самих умовах, що й інші працівники,
  • розширити коло фізичних осіб, яким воно буде забезпечувати харчування та яким буде сприяти харчуванню.