успіху

Резюме

► ВСТУП

Поточні заходи та політика, спрямовані на припинення зростання надмірної ваги та ожиріння, у більшості країн зазнали невдачі, тому потрібні більш ефективні профілактичні та терапевтичні варіанти. Порада менше їсти і більше займатися спортом здається обґрунтованою, але вона не є ефективною для стримування епідемії ожиріння.

Ця невдача навчила нас лише того, що конкретні кількості макроелементів мають невелике значення, доки дієта викладається з ентузіазмом та наполегливістю, необхідною для того, щоб люди її дотримувались (2, 3). Цей збій може також означати, що жодна дієта не є корисною для всіх потреб, що виправдовує пошук біомаркерів, які можуть передбачити, що зниження ваги та підтримка будуть успішними, і які дозволять вибрати найбільш ефективну дієту в кожному випадку.

Небагато відносно невеликих інтервенційних досліджень (n = 21–81) порівнювали втрату ваги, досягнуту споживанням дієт з низьким вмістом вуглеводів (низьке глікемічне навантаження) та дієт з низьким вмістом жиру (високе глікемічне навантаження) під час стратифікації відповідно до значень інсуліну натще (AI) ( 4, 5) та секреція інсуліну (6–8). Корньє та ін. (4) виявили, що учасники ожиріння з ШІ> 15 мкЕ/мл втрачали більше ваги при вживанні дієти з низьким вмістом вуглеводів і багатою жиром, ніж при дієті з низьким вмістом жиру та багатою вуглеводів, тоді як результат був протилежним серед учасників з ШІ > 10 мкУ/мл.

Крім того, учасники із зайвою вагою або ожирінням з концентрацією інсуліну вище медіани через 30 хв після перорального тесту на толерантність до глюкози втратили більше ваги за умови споживання дієти з низьким вмістом глікемії, ніж при дієті з низьким вмістом глюкози. Жири (висока глікемічне навантаження), в той час як різниці між учасниками з концентрацією інсуліну, нижчою за середню, не спостерігалось (7, 8).

Два інших дослідження не змогли відтворити цей результат (5, 6). Жодне з цих досліджень не досліджувало гликемічний статус попередньої обробки як прогностичний маркер схуднення за допомогою дієти та підтримання ваги різними дієтами.

Метою цього дослідження було дослідити глюкозу в крові натще (ГА) та ШІ як прогностичні маркери втрати ваги та підтримання ваги при призначенні пар дієт із змінним вмістом макроелементів, глікемічним навантаженням та вмістом клітковини та зерна. випробування Метою було знайти найкращу дієту для пацієнтів з різним рівнем глюкози та інсуліну в крові.

► МЕТОДИ

Було проведено повторний аналіз трьох рандомізованих клінічних випробувань - дослідження DiOGenes (дієта, ожиріння та гени), проведене у восьми європейських країнах (9, 10); оптимального благополуччя, розвитку та здоров’я для датських дітей завдяки здоровій новій нордичній дієті (OPUS), втручанню супермаркету (SHOPUS), що проводиться в Данії (11); та дослідження NUGENOB (Взаємодія генів поживних речовин при ожирінні людини), проведене у семи європейських країнах (12).

В рамках дослідження DiOGenes Maintenance Weight 316 учасників, які страждали від надмірної ваги або ожиріння після втрати ≥8% маси тіла протягом восьмитижневої низькокалорійної фази, були випадковим чином призначені на 26-тижневу дієту з підтримкою ваги з низьким глікемічним навантаженням за бажанням (з низьким вмістом вуглеводів та глікемічного індексу) або з високим глікемічним навантаженням (з високим вмістом вуглеводів та глікемічним індексом).

Вміст жиру був постійним (приблизно 30% калорій) в обох дієтах. Перед фазою схуднення у учасників голодування брали зразки крові та аналізували на ГА та ШІ. Учасники фіксували вагу споживаної їжі в щоденнику протягом трьох днів поспіль після закінчення втручання. Зріст і вага також реєструвались до початкової фази схуднення. Протягом періоду збереження ваги вагу контролювали на 2, 4, 6, 10, 14, 18, 22 та 26 тижнях.

У дослідженні SHOPUS 181 чоловіки та жінки із ожирінням були рандомізовані для прийому нової нордичної дієти (New Nordic Diet NND або контрольної дієти протягом 26 тижнів. Склад макроелементів NND базувався на рекомендаціях нордичного харчування (13), але з незначним більший вміст білка, тоді як контрольна дієта була розроблена для того, щоб мати той самий склад макроелементів, що і середня дієта, що споживається в Данії (14), тобто з трохи більшим вмістом жиру.

NND характеризується великою кількістю клітковини, цільного зерна, фруктів, ягід та овочів (11). Глікемічний індекс дієт не оцінювали. Зразки крові натще були отримані на початковому рівні для аналізу GA та AI. Зростання вимірювали на вихідному рівні, а вагу контролювали при рандомізації та на 2, 4, 8, 12, 16, 20, 24 та 26 тижнях.

У дослідженні NUGENOB 771 учасник ожиріння був рандомізований на дієту з низьким вмістом жирів, високим вмістом вуглеводів або з низьким вмістом вуглеводів (

► РЕЗУЛЬТАТИ

► ОБГОВОРЕННЯ

Пацієнти з високим вмістом глюкози в крові натще можуть досягти значної втрати ваги, коли їдять дієту з низьким глікемічним навантаженням

ГА було визначено як важливий біомаркер, пов’язаний із успішною втратою ваги та підтримкою цього зниження при споживанні різних видів низькокалорійних дієт. Учасники із зайвою вагою або ожирінням с Збільшився ГА (наприклад, особи, що страждають від діабету), дуже схильні до відновлення ваги, коли вони харчуються дієтою з високим глікемічним навантаженням. З іншого боку, ці самі люди можуть домогтися значної втрати ваги, споживаючи дієту з низьким глікемічним навантаженням або дієту, багату клітковиною і цільним зерном, навіть без обмеження калорій.

Зазначена раніше незначна різниця у відновленні ваги (2,0 кг) між дієтами з високим та низьким глікемічним навантаженням після 26 тижнів підтримання ваги у дослідженні DiOGenes (9) була у чотири рази більшою у учасників переддіабетичного періоду, ніж у нормоглікемічних (5,8 кг порівняно з 1,4 кг ).

Подібним чином, загальна різниця між NND та дієтами для контролю також становила 3,2 кг (11). Ця різниця була майже в 3 рази більшою у учасників додіабетичного періоду, ніж у нормоглікемічних (6,0 порівняно з 2,2 кг). Крім того, раніше повідомлялося про незначну різницю в 0,3 кг між 10-тижневими дієтами з низьким вмістом калорій (-600 ккал/день): з низьким вмістом жиру та з високим вмістом вуглеводів та з високим вмістом жиру та з низьким вмістом вуглеводів (12).

Стратифікація згідно з GA виявила різницю у 2,5 кг у відповіді між двома дієтами у учасників нормоглікемії та діабету, що призвело до невеликої, але суттєво більшої втрати ваги у учасників нормоглікемії, які споживають нежирну та багату дієту. втрати серед учасників діабету, які споживали дієту з високим вмістом жиру та низьким вмістом вуглеводів.

ШІ перед попередньою обробкою був помірним біомаркером; але поєднання ШІ як біомаркеру з ГА посилило асоціації та виявило цікаві фенотипи. Учасники з низьким GA та високим AI відповідали однаково на всі три пари дієт, тоді як учасники з високим GA та низьким AI краще реагували на дієти з меншим глікемічним навантаженням та більшою кількістю клітковини та цільних зерен. Крім того, ті, у кого низький ГА та низький ШІ, краще реагували низькокалорійною, нежирною та вуглеводною дієтою.

Дієтичні втручання ретельно контролювали, щоб уникнути небажаних відмінностей у кожному з досліджень. Однак глікемічний індекс не був зафіксований у дослідженнях SHOPUS та NUGENOB, і не можна виключати, що різниця в глікемічному навантаженні може бути частково відповідальною за відмінності, що спостерігаються у зміні ваги в цих аналізах. Однак велика різниця у вмісті вуглеводів у дієтах у дослідженні NUGENOB може служити заміною глікемічного навантаження.

Глюкоза в крові натще може бути привілейованим та легкодоступним маркером, який можна використовувати для прогнозування успішного схуднення за допомогою різних дієт

З цих результатів ми не можемо зробити висновок, що ГА відповідає за різні ефекти дієти або просто маркер чогось іншого, що не було виміряно. Механістичне пояснення прямої ролі ГА цілком вірогідне, оскільки підвищений ГА відображає резистентність до інсуліну, яку не подолати підвищена секреція інсуліну.

Щоб діяти як сигнал про насичення, глюкоза повинна засвоюватися клітинами печінки, м’язів, жирової тканини та тканин мозку, які повинні забезпечувати зворотний зв’язок з мозковими центрами, які контролюють апетит та споживання калорій. Автори припускають, що збільшення ГА вказує на те, що клітини поглинають менше глюкози через порушення метаболізму глюкози, і що це може бути частково відповідальним за слабший ефект ситості вуглеводів у пацієнтів з діабетом, на відміну від пацієнтів чутливий до інсуліну нормоглікемічний ожиріння. Незалежно від механізмів, GA може бути привілейованим та легкодоступним маркером, який можна використовувати для прогнозування успішної втрати ваги за допомогою різних дієт.

За останні десятиліття в численних рандомізованих контрольованих дослідженнях порівнювались різні дієти для лікування ожиріння, виходячи з припущення, що одна дієта підходить для будь-кого, не маючи змоги надати вагомі докази для цього (2, 3, 9, 11, 12).

Здається, згідно з результатами, отриманими авторами цієї статті, що, не розшаровуючись за глікемією, існує ймовірність того, що специфічні ефекти недооцінюються (9, 11) або не помічаються (12) серед пацієнтів з діабетом та діабетом, а також маскувати (12) або переоцінювати (9, 11) ефекти певної дієти серед нормоглікемічних людей.

Тому ця стаття настійно заохочує розслідування GA як модифікатор втрата ваги та підтримка ваги в інших великих клінічних дослідженнях, щоб допомогти знайти найбільш підходящу дієту для людей з різними значеннями глюкози в крові.

Автори використовували обмеження ГА, рекомендовані Американською діабетичною асоціацією, щоб зробити результати більш прозорими. (15) Коли стратифіковані ГА, схеми рандомізованих досліджень, які повинні балансувати між відомими та невідомими змішувачами на основі ГА, послаблюються; тому вони коригувались за віком, статтю та вихідним ІМТ, оскільки вони відрізнялись або мали тенденцію до різниці між глікемічними групами.

В висновок, висока попередня обробка ГА пророкує успіх з дієтою для схуднення та підтримання ваги серед пацієнтів із ожирінням, які споживають гіпокалорійні дієти з низьким глікемічним навантаженням і багаті клітковиною та цільним зерном. Цей легкодоступний біомаркер може збільшити втрату ваги та оптимізувати підтримку ваги шляхом стратифікації пацієнтів, щоб забезпечити персоналізовані дієтичні рекомендації щодо надмірної ваги та ожиріння.

Короткий зміст та об'єктивний коментар: д-р Рікардо Феррейра