Термін психосоматична хвороба позначає розлад у взаємодії тіла (грецьке: soma) і душі (психіка). Суть психізоматики полягає в тому, що можна виявити ряд фізичних симптомів, характерних для органічних захворювань, які явно зумовлені духовними причинами та невирішеними конфліктами. Психічне збудження, стрес викликають психічні розлади, які проявляються в органній симптоматиці через шляхи вегетативної нервової системи. Психосоматичні хвороби є найкращою ілюстрацією взаємозв’язку нервового стану та імунної системи.
Гіппократ назвав гармонію між фізичними, психічними та екологічними факторами головною умовою здоров’я, тому його підхід свідчив про психосоматичне зцілення вже в тому віці. Згідно з літературою, термін психосоматичний вперше застосував Хайнрот.
Найпоширенішими, найвідомішими психосоматичними захворюваннями, які, як показали наукові дослідження, важливі для їх розвитку та підтримки, є: виразка шлунка, гіпертонія, деякі серцево-судинні захворювання, гіпертиреоз, хронічний артрит, ревматоїдний артрит, псоріаз, різні кишкові запалення, виразковий коліт, синдром подразненого кишечника (СРК), мігрень тощо.
Виразка шлунка вважається психосоматичною хворобою номер один у медичних колах. У наш час серед психосоматичних захворювань чільне місце посідають порушення харчування та порушення іміджу тіла: булімія, анорексія, алкоголізм та ожиріння духовного походження. Синдром подразненого кишечника, що супроводжується болем, здуттям живота, запорами або навіть діареєю, також є синдромом психічного походження, але у вигляді фізичних скарг. Механізм зміненої взаємодії тіла і душі досі не вивчений до кінця, і досі є однією з улюблених тем досліджень вчених.
Фактори ризику розвитку психосоматичних захворювань:
- недостатність навичок управління стресом
- недостатнє почуття компетентності
- наркоманія
- перфекціонізм
- придушення агресії
- втрати
- надмірні вимоги
- відсутність підтримки партнера або сім'ї
Психосоматична медицина досліджує фізичні та психічні взаємодії в процесі виникнення, перебігу та лікування хвороби.
Цей вид медицини орієнтований на людину, він розглядає хворобу не лише як окремий процес, він орієнтується не на хворобу, а на пацієнта.