ЩО ЩЕ
ПОПЕРЕДНЯ ІНФОРМАЦІЯ
Ще одна причина не товстіти. Збільшення ваги пов’язане з підвищеним ризиком гастроезофагеального рефлюксу. Дослідження, опубліковане в "The New England Journal of Medicine", щойно показало, що це розлад пов'язане не тільки з ожирінням або надмірною вагою, але і збільшення масштабу призводить до більшої ймовірності захворювання.
Гастроезофобний рефлюкс викликає безліч медичних консультацій. Близько 60% населення мали кілька епізодів цього розладу, що характеризуються наявністю печія і кислотна відрижка.
Різні дослідження, проведені на сьогоднішній день, продемонстрували зв'язок між індексом маси тіла (ІМТ, залежністю між зростом і масою тіла) та симптомами гастроезофагеального рефлюксу. Однак ці дослідження проводились лише з людьми із ожирінням або людьми із надмірною вагою, і ризик цього захворювання у осіб із нормальною вагою не був відомий.
Зараз група дослідників з Бостонського університету та кількох медичних центрів цього американського міста провела дослідження з даними 10545 жінок Тим, кому надіслали опитувальник з питанням, чи страждають вони від шлунково-стравохідного рефлюксу, їх харчових звичок та ваги та зросту. З усіх цих учасників 2310 повідомили, що мають симптоми розладу принаймні раз на тиждень, а 3419 описували їх симптоми як помірні до важкі.
Проаналізувавши всі дані, було встановлено, що жінки з вищим індексом маси тіла мали вищий ризик гастроезофобного рефлюксу. Але це проблема це не обмежувалося лише тими, хто страждав від надмірної ваги або ожиріння. Індекс маси тіла понад 30 вважається відображенням ожиріння, між 25 і 30, надмірною вагою та вагою до 18,5.
Таким чином, у порівнянні з жінками з індексом маси тіла від 20 до 22,4, ті, хто представляв ІМТ менше 20 мав на 33% нижчий ризик розвитку захворювань органів травлення. Натомість ця ймовірність зросла від ІМТ більше 22,5.
Ще однією інформацією, яку спостерігали дослідники, була така помірний приріст ваги збільшував ймовірність розвитку цього розладу. Зокрема, зростання у 3,5 бала у жінок з нормальним ІМТ порівняно з тими, хто не набрав кілограмів, було пов'язано з майже втричі більшим ризиком шлунково-стравохідного рефлюксу. Також було виявлено, що ті учасники, які вони схудли представляли менший ризик.
Однаковий зв’язок спостерігався як щодо частоти симптомів, так і для появи розладу вночі, а також для всіх ступенів тяжкості та тривалості симптомів.
Ризик появи симптомів збільшується більше при високому індексі маси тіла, ніж при діаметрі талії (як показник ожиріння). З цієї причини дослідники припускають, що гормональні зміни, пов’язані з жиром, важливіші для розвитку рефлюксу, ніж механічні зміни, спричинені жиром, "хоча, мабуть, за це відповідають численні фактори".