Значення АМГ у сироватці крові можуть застосовуватися лише в клінічній практиці для прогнозування старіння яєчників та прогнозу СПКЯ. Одного АМГ недостатньо для точного розмежування певних типів ановуляторного безпліддя.

ановуляторного

Згідно з нинішньою практикою причини ановуляції класифікуються на основі рівня гонадотропіну та естрогену в сироватці крові, як спочатку описав Інслер. Для діагностичних цілей та прийняття терапевтичних рішень ця система класифікації також використовується Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) та експертною комісією ESHRE Capri, оскільки кожен тип ановуляції вимагає унікального підходу до лікування індукції овуляції та довгострокового наслідки для здоров’я.

Відповідно до класифікації можна виділити три форми ановуляторної дисфункції.

До першої групи (ановуляторна дисфункція типу 1 ВООЗ) належать пацієнти з низьким рівнем гонадотропіну та естрадіолу в сироватці крові. Ановуляція спричинена центральною дисфункцією на рівні гіпоталамо-гіпофіза, і це розлад, як правило, спричиняється або супроводжується значними фізичними навантаженнями, фізичним стресом або нервовою анорексією. ВООЗ типу 1 становить приблизно 5-10 відсотків усіх ановуляторних дисфункцій. Якщо ановуляція, а отже і статус гіпоестрогену, зберігаються, у цих осіб підвищений ризик розвитку остеопорозу та серцево-судинних захворювань у подальшому житті.

Серед пацієнтів з оліго- або аменореєю до 80 відсотків пацієнтів з нормальним рівнем гонадотропіну та естрадіолу в сироватці можуть представляти ановуляторну дисфункцію типу 2 ВООЗ. Залежно від використовуваного визначення, синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) також зустрічається у більш-менш випадках типу 2 ВООЗ. Хоча найпоширенішою формою ановуляторного безпліддя є ановуляція з нормальним рівнем гонадотропіну, її етіологія досі незрозуміла. Це може бути спричинено порушенням внутрішньоваріальної регуляції дії ФСГ, що призводить до порушення секреції домінантного фолікула. Для діагностики СПКЯ запропоновано діагностичні критерії. Критерії консенсусу Роттердама вважають необхідним існування двох або більше з наступних трьох станів: олігоановуляція, клінічна чи лабораторна гіперандрогенія та морфологія полікістозу яєчників (PCOM). Ці жінки мають підвищений ризик розвитку діабету 2 типу або деяких серцево-судинних захворювань у подальшому житті.

Нарешті, ановуляторна дисфункція 3 типу ВООЗ характеризується високим рівнем гонадотропіну та низьким рівнем естрадіолу в сироватці крові, що дозволяє припустити, що причину захворювання слід шукати в самому яєчнику (наприклад, недостатність яєчників). У цих пацієнтів можуть бути симптоми постменопаузи, а отже, вони можуть розвивати серцево-судинні захворювання на додаток до ризику остеопорозу та бути більш схильними до хвороби Альцгеймера.

В останнє десятиліття рівень сироваткового гормону Мюллера (АМГ) виявився корисним як маркери функції яєчників. Рівні АМГ до розміру 8 мм добре корелюють із кількістю зростаючих фолікулів і тому можуть бути маркерами розміру фолікулярного басейну. Нещодавно було висловлено припущення, що рівень АМГ у сироватці може бути корисним для розмежування різних груп олігоменореї та вторинної аменореї. У ВООЗ типу 3 фолікулярний пул дійсно був знижений, а рівень АМГ у сироватці був низьким, тоді як високий рівень АМГ спостерігався при СПКЯ, включаючи найвищі рівні АМН у сироватці крові у випадках СПКМ. Нормальний або незначно підвищений рівень АМГ вимірювали у невеликої групи пацієнтів із ВООЗ 1 типу.

Автори цього дослідження проаналізували придатність рівня АМГ у сироватці крові для диференціації овуляторної дисфункції у великої групи ановуляторних жінок.

Пацієнти та методи

У дослідження були включені пацієнти, які звертались до лікаря щодо нерегулярних менструальних циклів у період з травня 1997 року по травень 2011 року. Пацієнти з олігоменореєю або вторинною аменореєю, щонайменше 1 рік після менархе, та молодші 40 років. Клінічну, ендокринологічну та сонографічну оцінки морфології яєчників проводили, як описано раніше. Рівні гонадотропіну, естрадіолу та АМГ у сироватці крові визначали шляхом ендокринологічного скринінгу. Гіпоандрогенія розглядалася, коли рівень тестостерону в сироватці перевищував 3,0 нмоль/л та/або індекс вільного андрогену був вище 4,5. PCOM визначається як 12 або більше фолікулів на 2–9 мм або збільшення об’єму яєчників (принаймні на 10 см 3) як яєчників. Для діагностики було достатньо, якщо PCOM був підтверджений в одному яєчнику. Діагноз СПКЯ був поставлений на основі роттердамських критеріїв. На основі рівня гонадотропіну в сироватці крові ановуляторне безпліддя класифікували на типи 1, 2 та 3 ВООЗ. Визначали рівні ЛГ, ФСГ, ГСГГ, тестостерону та естрадіолу

Результати

Висновки

Значно різні медіанні значення АМГ були отримані в кожному класі ВООЗ. Дані підтверджують, що рівень АМГ у сироватці крові може бути точним діагностичним маркером при ранній недостатності яєчників при прогнозі дисфункції яєчників, і що рівень АМН у сироватці крові значно підвищений по відношенню до СПКЯ та ПКОМ. У світлі всього цього, значення АМГ у сироватці крові може застосовуватися лише в клінічній практиці для прогнозування старіння яєчників та прогнозу СПКЯ. Одного АМГ недостатньо для точного розмежування певних типів ановуляторного безпліддя.

Джерело: Fong SL та ін. Роль антимюллерівського гормону в класифікації ановуляторного безпліддя. Eur J Obstet Gynecol Reprod Biol. 2015; 186: 75–79.