Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

пікова

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Сімейна медицина - SEMERGEN є засобом зв'язку Іспанського товариства лікарів первинної медичної допомоги (SEMERGEN) у його місії сприяти дослідженню та професійній компетентності лікарів первинної медичної допомоги для покращення здоров'я та догляду за населенням.
Сімейна медицина - SEMERGEN прагне визначити питання щодо первинної медико-санітарної допомоги та надання якісної допомоги, орієнтованої на пацієнта та/або громаду. Ми публікуємо оригінальні дослідження, методології та теорії, а також вибрані систематичні огляди, які базуються на сучасних знаннях для вдосконалення нових теорій, методів або напрямків досліджень.
Сімейна медицина - SEMERGEN - це рецензований журнал, який у своїй політиці публікацій прийняв чіткі та суворі етичні вказівки, дотримуючись вказівок Комітету з питань етики публікацій, і який прагне визначити та відповісти на питання щодо первинної медико-санітарної допомоги та надання високоякісних орієнтована на пацієнта та громадська допомога.

Індексується у:

MedLine/PubMed та SCOPUS

Слідкуй за нами на:

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

Діагностика в медицині не завжди проста. Симптоматична тріада астенії, втрати ваги та анорексії часто попереджає клініциста про можливу серйозну хворобу. Представлений тут випадок показав ці характеристики без інших даних, щоб спочатку направити діагноз.

52-річний чоловік без відповідної особистої історії чи токсичних звичок, який консультувався з приводу загального нездужання, субфебрильної температури, нічної пітливості, головного болю та двостороннього болю в вусі більше місяця еволюції. На початку знімка його оцінив спеціаліст-отоларинголог, не виявивши нічого ненормального під час обстеження або базового аналізу, проте йому призначили лікування антибіотиками цефуроксимом без покращення. В останні тижні він повідомляв про задишку при фізичному навантаженні, астенію та значну втрату ваги.

В анамнезі за органами та апаратами не було інших цікавих даних. Симптоми були переважно нічними та полегшувались парацетамолом. Пацієнт часто подорожував до Південної Америки на тривалі періоди, переважно до Чилі, не перебуваючи в джунглях. Я не пам’ятав укусів чи укусів.

При огляді він був у загальному загальному стані і не був блідим. Артеріальний тиск, пульс, температура та частота дихання були нормальними. Глотка не зазнала змін, ані маси та аденопатії не прощупувалися. На шиї та обличчі не було болючих ділянок. Отоскопія була нормальною. Грудна клітка, живіт, кінцівки та шкіра не виявляли патологічних ознак. Однак спостерігалася втрата ваги на 8 кг.

Клінічна картина була орієнтована як конституційний синдром, і вимагали додаткових тестів. Гемограма була нормальною, як і біохімія, за винятком характеру легкого дисоційованого холестазу (GOT: 26 U/l, GPT: 60 U/l, лужна фосфатаза 152 U/l, GGT: 249 U/l, загальний білірубін: 0,62 мг/дл) і незначна зміна коагуляції (протромбіновий час 12,9 с, активність протромбіну 74%, INR: 1,16, цефаліновий час: 29,8 с, фібриноген: 689 мг/дл). Швидкість осідання еритроцитів та С-реактивний білок були підвищені (67 мм рт. Ст. Та 25,8 мг/л відповідно). Серологічні показники гепатиту В, С, сифілісу, ВІЛ, токсоплазми, бруцел та коксієли були негативними; хвороби паротиту, гепатиту А, вірусу Епштейна-Бар, краснухи та цитомегаловірусу були сумісні з минулою інфекцією.

Рентгенографія органів грудної клітки була нормальною, а УЗД черевної порожнини не виявило цікавих знахідок.

Функція щитовидної залози була змінена (ТТГ: 0,003 мкМЕ/мл [0,350-4,950], вільний Т4, 1,65 нг/дл [0,700-1,600] і Т3 4,25 пг/мл [1,71-4,53]), результати сумісні з гіперфункцією щитовидної залози, для яких дослідження було завершено антитіреоїдними антитілами, які були негативними. УЗД щитовидної залози показало залозу нормального розміру та неоднорідної щільності, з гіпоехогенними ділянками та 1-сантиметровим змішаним вузликом, переважно кістозним у правій частці (рис. 1 та 2). Не було значних лімфаденопатій і не було гіперваскуляризації на доплерометрії.

Джерело: зображення, надане пацієнтом.

УЗД щитовидної залози пацієнта в поперечній проекції, що показує неоднорідну щільність залози, гіпоехогенні ділянки та змішаний вузол, переважно кістозний в правій частці.

Джерело: зображення, надане пацієнтом.

Джерело: зображення, надане пацієнтом.

УЗД щитовидної залози пацієнта, що демонструє сагітальну проекцію обох часток щитовидної залози, показуючи неоднорідну структуру та змішаний вузол, переважно кістозний в правій частці.

Джерело: зображення, надане пацієнтом.

Сцинтиграфія Tc- 99m виявила погане поглинання та гіпофіксацію в базальній половині обох часток з неоднорідним розподілом індикатора (рис. 3).

Джерело: зображення, надане пацієнтом.

Сцинтиграфія пацієнта, що демонструє погане поглинання Tc- 99m, гіпофіксацію в базальній половині обох часток та гетерогенний розподіл індикатора.

Джерело: зображення, надане пацієнтом.

У пацієнта діагностували підгострий тиреоїдит у фазі гіпертиреозу, а за відсутності тахікардії, тремору чи інших ознак гіперфункції він лікувався симптоматично парацетамолом та нестероїдними протизапальними препаратами для поліпшення субфебрильної температури та загального нездужання.

Через вісім тижнів після появи симптомів пацієнт набрав вагу 4 кг, знизилася температура лихоманки, нездужання та нічний піт. Аналіз показав нормалізацію реагентів гострої фази та поліпшення профілю холестазу. Вільні Т4 і Т3 нормалізувались, поки пригнічений ТТГ зберігався.

Через кілька місяців лабораторні дослідження були цілком нормальними, а УЗД щитовидної залози показало лише переважно кістозний вузол правої частки щитовидної залози (без змін у порівнянні з попереднім дослідженням), при цьому ехогенність залоз була нормальною.

Підгострий тиреоїдит або тиреоїдит Де Кервена - це рідкісне запальне захворювання щитовидної залози, імовірно вірусної етіології, яке спричиняє часткове руйнування залози та викид гормональних речовин у кров. Це спричиняє стан тиреотоксикозу, який зазвичай супроводжується лихоманкою, нездужанням та болем у залозах. Як правило, спостерігається підвищення запальних маркерів та відсутність або низький титр антитиреоїдних антитіл 1,2. Сцинтиграфія показує незначне поглинання залози залозами 3, а на УЗД часто зустрічаються гіпоехогенні ділянки. .

Відновлення функції щитовидної залози зазвичай відбувається через 4-8 тижнів, хоча може бути і пізніша гіпотиреоїдна фаза.

Це захворювання частіше зустрічається у жінок, і його діагностика не завжди буває легкою, оскільки симптоми є різними та часто неспецифічними. Іноді пацієнт може не проявляти характерних симптомів цієї сутності, таких як біль у шиї (68-96% випадків), лихоманка (28%) або гіпертиреоїдні симптоми (50-62%) 1,2,5. У диференціальному діагнозі в основному виявляються особи, які страждають на гіпертиреоз, хоча нерідкі випадки, коли спочатку підходять до картини як лихоманка невідомого походження або конституційний синдром.

Лікування залежить від симптомів, які проявляє пацієнт, і необхідне введення протизапальних засобів, кортикостероїдів та пропранололу, якщо у нього спостерігається значний біль, температура або симптоми гіпертиреозу. Антитиреоїдні препарати не показані в гіпертиреоїдній фазі, оскільки це руйнівний залозистий процес, коли тиреотоксикоз утворюється шляхом викиду в кров гормону щитовидної залози, що міститься в залозі 1,6 .

Функцію щитовидної залози слід контролювати кожні 2-8 тижнів до вирішення у таблиці 1 .

У серії з 852 пацієнтів із цим захворюванням, 2 співвідношення жінки: чоловіки становило 7: 1, середній вік становив 47,8 ± 9,4 року, з більш частими проявами влітку та на початку осені. 68,2% пацієнтів мали біль у шиї, 60% - лихоманку або субфебрильну температуру, а 62,1% - симптоми тиреотоксикозу (серцебиття, пітливість та втрата ваги). 23% мали респіраторну інфекцію в анамнезі попереднього місяця, а 1,6% мали рецидиви захворювання. Найнижчі значення ТТГ були виявлені здебільшого через 4 тижні після початку клініки.

Змінена функція печінки нерідко зустрічається при гіпертиреозі (45-90% випадків), хоча, як правило, це відбувається безшумно, при цьому описуються підвищення рівня лужної фосфатази (часто її кісткової фракції), а потім за частотою збільшення амінотрансфераз та білірубіну 7 .

Деякими особливостями цього випадку були відсутність спонтанного болю в шиї при пальпації залози (найчастіший симптом при підгострому тиреоїдиті) та прояви гіпертиреозу, таких як тремор або тахікардія. Діагноз тиреоїдит був поставлений в контексті конституційного синдрому, що досліджується.

Іншою цікавою знахідкою була зміна згортання крові, яка рідко описується в підгострому тиреоїдитному ряді і яка нормалізувалася після дозволу захворювання.

Етичні обов'язки Захист людей і тварин

Автори заявляють, що для цього дослідження не проводились експерименти на людях чи тваринах.

Конфіденційність даних

Автори заявляють, що дотримувались протоколів свого робочого центру щодо публікації даних про пацієнтів.

Право на приватність та інформовану згоду

Автори отримали інформовану згоду пацієнтів та/або суб'єктів, зазначених у статті. Цей документ знаходиться у власності відповідного автора.

Конфлікт інтересів

Автори цієї статті заявляють, що немає джерела фінансування або конфлікту інтересів.