ЩО КОМПОСТУЮ
- Використана номенклатура
- Як ми розділяємо компостування
- Основні правила компостування
- Компостування сировини
- Склад сировини компосту
- Програма для розрахунку сировинного складу компосту
- Процес компостування
- Санітарна обробка біологічних відходів
- Техніка компостування
- Якість та використання компосту
- Важливість компосту
- Методи/технології компостування
- Найпоширеніші проблеми та їх вирішення
Склад сировини компосту
Сировинний склад свіжого компосту - це вагове співвідношення окремих відходів або сировини, які ми зважуємо в контейнер для компосту.
Органічна речовина відходів являє собою різноманітний набір речовин, різно стійких до мікробіологічного розкладання. Швидкість розкладання різних органічних залишків можна пояснити різними співвідношеннями вуглецю та азоту (C/N). У практиці компостування ми виходимо з того, що вміст вуглецю становить приблизно половину вмісту органічних речовин (горючих речовин). Компостовані матеріали із співвідношенням C/N, вужчим 10/1, дуже швидко розкладаються і є мікробіологічно добре придатними для використання. Навпаки, маси із широким співвідношенням C/N вище 50/1 дуже повільно розкладаються. Для конверсії C/N для окремих відходів можна використовувати табличний огляд (таблиця в розділі "Компостування сировини").
Для того, щоб досягти співвідношення C/N у межах 25-30/1 для зрілого компосту (висока стабільність та агрономічна ефективність), необхідно оптимізувати C/N у свіжому компості в межах 30-35/1 . Під час дозрівання (бродіння) компосту частина вуглецю зменшується в міру того, як вуглекислий газ і співвідношення C/N звужується. Надмірно широке співвідношення C/N подовжує дозрівання компосту. Якщо ми вносимо в грунт компост або будь-яку іншу речовину з широким співвідношенням співвідношення C/N (вище 40/1), його розкладання в грунті триває, що споживає азот ґрунту, який тоді недоступний для рослин. Якщо співвідношення C/N у свіжому компості занадто вузьке (нижче 20/1), вміст азоту перевищує метаболічну потребу мікроорганізмів у перетворенні органічних речовин у гумінові речовини. Це також продовжує час дозрівання і знижує продуктивність гумінового виробництва. Ми оптимізуємо співвідношення C/N при складанні сировинного складу до 30-35/1, додаючи відходи з вузьким співвідношенням (гній, гній) до матеріалів із широким співвідношенням (солома, кора, тирса, папір) або додаючи азот у азотному добриві (сульфат амонію, сечовина). Для промислового промислового компосту допускається максимальне співвідношення C/N = 30/1.
Визначення вологості свіжого компосту має важливе значення для оптимізації сировинного складу. Недостатня вологість викликає розвиток непридатної мікрофлори з переважанням грибів та актиноміцетів. Надлишок вологи швидко призводить до нестачі кисню в компості, розвитку анаеробної мікрофлори та бродіння компосту. Оптимальна вологість - це така, при якій 70% пор свіжого компосту заповнюється водою.
Зі вмістом органічних речовин у компості пористість зазвичай збільшується, а отже, і потреба у підвищеній вологості. Оптимальний вміст вологи у свіжому компості для землистих компостів із вмістом органічної речовини до 20% у сухій речовині (наприклад, на основі басейну) - 45-50%. Компости із сільськогосподарських відходів, що містять 30-40% органічних речовин у сухій речовині, потребують початкової вологості 55-60%. Органічні компости з кори дерев, деревних відходів та при компостуванні гною з грунтом, коли вміст органічної речовини в сухій речовині знаходиться в межах 50 - 75%, вимагають вологості 60 - 70%. Під час дозрівання пористість зменшується і, отже, потреба у вологості зменшується. Запроваджуючи виробництво компосту, якщо ми не впевнені в оптимальній вологості, ми віддаємо перевагу нижчій вологості, яку легше виправити зрошуючи компост. Намочений компост переробляти набагато складніше.
При оптимізації сировинного складу необхідно враховувати, що компостувальна установка містить мінімальний вміст фосфору для метаболічних потреб мікрофлори для забезпечення утворення гумусу. Цей мінімум становить 0,2% P2O5 у сухій речовині. Цей вміст в основному забезпечується у компостах у відходах та у компостованих стабільних добривах. У виняткових випадках ми доповнюємо P2O5 додаванням суперфосфату (максимум 2 кг на 1 т відходів) у компости з переважною часткою кори дерев, деревної тріски та тирси. Фосфорні добрива, додані в компост, не втрачаються і не розкладаються під час компостування, а навпаки, робляться доступними для рослин.
Що стосується мікрофлори, необхідний оптимальний рН свіжого компосту в діапазоні від 6 до 8. У компостах із сільськогосподарських відходів цей діапазон можна підтримувати без додавання кальцієвих добрив.
Склад сировини можна оптимізувати, виконавши такі дії:
- відбір органічних відходів та матеріалів, які ми хочемо компостувати, та визначення їх очікуваної ваги,
- оцінка вологи, вмісту органічних речовин, азоту та P2O5 окремих відходів та речовин або на основі табличного огляду (табл. 1), або за допомогою хімічних аналізів. Необхідно розрізняти, чи це значення в сухій речовині чи у вихідній масі;
- розрахунок складу компостного шару (волога, органічні речовини, N, P2O5, C: N),
- корекція сировинного складу для досягнення оптимальної вологості, C: N і P2O5 мінімум; коригуємо вологість шляхом додавання або видалення рідин, зменшуємо співвідношення C: N, додаючи речовину, багату на азот, додаючи мінерал N (сульфат амонію, сечовина) або видаляючи речовину з низьким вмістом N; при необхідності P2O5 оптимізується додаванням суперфосфату,
- перерахунок виправленого сировинного складу,
- оцінка втрат під час дозрівання компосту; у випадку компостів із сільськогосподарських відходів втрати ваги під час дозрівання становлять близько 20% ваги звалища, з них 3/4 - втрати води, а 1/4 - втрати органічної речовини; втрати азоту (N) незначні,
- розрахунок очікуваної кількості та якості компосту.
Приклад перерахунку сировинного складу компосту:
Наступне співвідношення також може бути використано для вибору підходящої сировини для завантаження та визначення їх кількості відповідно до співвідношення C: N: