контролю

Коли справа стосується контролю холестерину, потрібно знати показання до статинів та езетимібу. Останній вибірково пригнічує кишкову абсорбцію холестерину та інших стеринів, діє на транспортер стеринів, відповідальний за кишкове засвоєння холестерину та фітостеринів. Він корисний як дієтичний ад'ювант у пацієнтів з первинною гіперхолесторемією, які не контролюються статином, або як монотерапія, якщо статини є недостатніми або не переносяться. Пацієнти з сімейною гіперхолестеринемією на статині можуть також отримати від неї користь. Статини є інгібіторами HMG-CoA-редуктази і спричиняють пригнічення синтезу холестерину або зменшення ліпопротеїдів в організмі. Це знижує рівень загального холестерину та ЛПНЩ (збільшуючи щільність та розмір цих частинок, зменшуючи атерогенез. Це також зменшує ТГ, збільшує ЛПВЩ та має антиатеросклеротичні, протизапальні та антитромботичні властивості.

Показання для кожного статину базуватимуться на рівні холестерину ЛПНЩ, якого слід досягти, беручи до уваги зміни у способі життя та здоровому харчуванні, а також кардіометаболічний ризик, який представляє кожен пацієнт. Європейські настанови 2016 року з лікування дисліпідемії та профілактики серцево-судинних подій (ССЗ) у клінічній практиці вказують, що після визначення цільового рівня холестерину ЛПНЩ (ХС ЛПНЩ), що відповідає серцево-судинному ризику (КВР), виберіть статини до максимальна ефективна або переносима доза, яка може досягти цієї мети.

Індивідуалізований вибір

В даний час статини слід застосовувати виключно для зниження їх ліпідного ефекту та підбирати високоефективні засоби (розувастатин або аторвастатин у відповідних дозах) у більшості випадків вторинної профілактики та у первинній профілактиці при зниженні більше 50% для досягнення бажаної мети.

Що стосується комбінацій, слід пам’ятати, що потенція препаратів, що використовують різні механізми дії для зниження ЛПНЩ, дуже корисна, беручи до уваги теорію 6%; тобто потенція підвищується лише подвоєнням дози статину або його еквівалента, тоді як використання іншого препарату з іншим механізмом дає більшу ефективність, у випадку езетимібу воно на 20% вище. Це корисна асоціація у пацієнтів з дуже високим рівнем холестерину, у яких звичайні дози статинів не досягають необхідних терапевтичних цілей у кожному випадку, у тих, хто не переносить статини або має побічні ефекти при збільшенні доз.

Існує великий досвід застосування препарату без побічних ефектів або взаємодії з більшістю препаратів, що застосовуються в клініці. На додаток до зниження рівня холестерину, було показано, що езетиміб знижує тригліцериди та С-реактивний білок, одночасно виробляючи невелике збільшення ХСНЛ, що все сприяє значному покращенню ліпідного профілю пацієнтів з гіперліпідемією, і було доведено, що комбінація езетимібу з різними статинами підсилює зниження С-реактивного білка.

І полягає в тому, що механізм дії статинів розвивається ендогенно в печінці, пригнічуючи синтез холестерину. Хоча езетиміб робить це вибірково на базальному рівні, блокуючи рецептори холестерину в їжі на травному рівні, таким чином доповнюючи знижуючий холестерин дію двома способами.

Прибуток

При виборі статину або обміні одного на інший слід враховувати фармакокінетичні характеристики кожного з них. Здається, користь статинів залежить від CVR кожного пацієнта і є більш сприятливою для пацієнтів з підвищеним CVR. З іншого боку, ризики статинів не залежать від CVR, але часто залежать від дози, особливостей пацієнтів, супутніх захворювань та взаємодії з іншими препаратами. Повинні враховуватися фармакокінетичні характеристики кожного з них. Терапевтичну ефективність статинів як гіполіпідемічних препаратів можна об'єктивно виміряти за допомогою аналітичних параметрів, таких як TG, LDL-C, HDL-C та загальний холестерин (TC). Зниження рівня ХС ЛПНЩ є головною метою лікування дисліпідемії через її прямий зв’язок із серцево-судинним ризиком (КВР). На основі CVR встановлюються терапевтичні цілі, які визначатимуть обраний препарат та його дозування. Вибір найбільш підходящого статину повинен визначатися цільовим рівнем ЛПНЩ.

Протипоказання

Застосування статинів протипоказано пацієнтам з активними захворюваннями печінки, включаючи незрозуміле та стійке підвищення рівня трансаміназ. Тести функції печінки слід проводити до початку терапії статинами, зі зміною дози та із зміною препарату. Під час лікування слід контролювати ознаки та симптоми м’язової токсичності. Кожного разу, коли статини призначають або замінюють іншими, важливо проаналізувати інші препарати, що вводяться одночасно, через ризик клінічно значущих взаємодій.

Взаємодія

Потенційні лікарські взаємодії статинів досягають 15% пацієнтів з гіперхолестеринемією, які вживають наркотики хронічно. Можливість досягнення високих концентрацій статинів у плазмі крові або модифікація терапевтичного використання різних препаратів дає змогу порадити більш доцільне застосування таких препаратів, призначаючи ті, які в меншій мірі використовують цитохром Р-450 для свого метаболізму. Оскільки можуть бути ризики гепатотоксичності або міотоксичності статинів, це збільшується при одночасному прийомі препаратів, які також метаболізуються цими ферментними системами CYP-450.

Цей цитохром бере участь у метаболізмі багатьох інших препаратів, і ймовірність лікарських взаємодій, які інгібують цей фермент, більша у випадку симвастатину та ловастатину. Отже, при терапії деякими серцевими препаратами добові дози цих статинів не повинні перевищувати 20 мг при терапії амлодипіном, 10 мг симвастатину та 20 мг ловастатину; при терапії верапамілом або дилтіаземом - 20 мг симвастатину та 40 мг ловастатину (збільшення цих доз може розглядатися за наявності клінічних показань та за умови спостереження, спрямованого на міопатію).

За пацієнтами, які отримують аторвастатин у більш високих дозах та в комбінації з дигоксином, слід суворіше спостерігати за ризиком токсичності дигоксину (аторвастатин є єдиним статином, який може спричинити взаємодію з дигоксином). У пацієнтів, які отримують лікування варфарином, рівень INR слід ретельніше контролювати після додавання статину або після зміни його дози. У пацієнтів, які лікуються циклоспорином, еверолімусом, такролімусом або сиролімусом, добову дозу флувастатину слід зменшити до 40 мг, правастатину до 20 мг та розувастатину до 5 мг. Застосування аторвастатину у дозах> 10 мг/добу без суворого контролю, спрямованого на контроль активності креатинкінази в плазмі крові, та без спостереження, спрямованого на міопатію, не рекомендується.

Для підготовки цієї статті ми співпрацювали з лікарями Хуана Хосе Мартінеса де ла Торре, Хосе Фернандо Віллена Мартіна, Хуліана Еліше Вільчеса, Альфредо Ортега Лопера та Мануеля Франсіско Гусмана Ерери з Хаена; Пабло Сантьяго Діас, Рафаель Фернандес Херанадес, Хуан Антоніо Ортега Валлет, Хуан Мельгізо Родрігес та Марія Мартос Роман, з оздоровчого центру Лас Флорес; Лікарі первинної медичної допомоги Жозе Мануель Гавілан Плаза, Франсіско Хав'єр Лопес Хіменес, Рафаель Хосе Серрано Бланко, Мануель Маестре Морено, Луїс Латорре Рус, Марія Асунсьйон Гіл Лопес і Мануель Анхель Хіменес Торрес з Кордови та Омар Мартін Родрігес, Рубран Рубен Родрігес, Борха Суарес Акоста, Соня де Вера Афонсо та Марія де ла Пас Перес Пальмес з Ла-Лагуни.