Норвегія: Дослідження встановили, що голодування за низьких температур перед збором врожаю не впливає на здоров’я та гостру реакцію на стрес у атлантичного лосося.
Риби піддаються періодам голодування або обмеженого споживання їжі як у дикій природі, так і з практичних причин в аквакультурі. У ці періоди риба задовольняє енергетичні потреби за рахунок запасів поживних речовин організму. Разом із швидким розширенням виробництва аквакультури, зростаючою турботою про добробут риб та етично прийнятними практиками виробництва, потрібна наукова оцінка біологічних та поведінкових наслідків практики годівлі та голодування.
Період голодування вважається звичайною практикою в аквакультурі до обробки, транспортування та збору врожаю, щоб мінімізувати вплив на добробут та забезпечити належну гігієну після збору врожаю. Проте попередні показники, пов’язані з добробутом, стресом від голоду та управлінням у дорослого атлантичного лосося, є недостатніми.
За цим сценарієм норвезькі дослідники з Nifes (Національний інститут харчування та морепродуктів), Nofima (Норвезький інститут харчових продуктів, рибальства та аквакультури) та компанії Marine Harvest Norway вивчали спорожнення кишечника та потенційний стрес, що виникав у період голодування двох тижнів, і вплив цього періоду на толерантність до фізичного стресу.
Дослідження підтвердило, що при низькій температурі відбувається повільне спорожнення кишкових сегментів. Так само, протягом 14 днів голодування не спостерігалося жодних негативних наслідків як на загальний рівень стресу, так і на здатність справлятися зі стресом.
Знижена регуляція певних генетичних маркерів, пов’язаних з харчуванням, вказує на класичні реакції голодування, зі зниженим метаболізмом та окислювальним тиском, а також збезпечення поживних речовин.
На реакцію на гострий стрес водіння не вплинуло двотижневе голодування. Були незначні наслідки голоду на маркери стресу та здоров'я, як оцінювали за активністю лізоциму в плазмі та експресією генів виділених білків-маркерів запалення в тканинах серця та шкіри.
Врешті-решт, дослідження підтвердило, що за низьких температур дорослий лосось, з великими накопиченими запасами в організмі до голодування, може витримувати періоди голодування протягом двох тижнів, не маючи негативного впливу на загальний рівень стресу, імунітету чи здоров'я, а також здатність справлятися з гострими фізичними навантаженнями.
"Помірне і тимчасове підвищення рівня кортизолу в плазмі спостерігалось через 7 днів голодування, тоді як змін у первинних та вторинних реакціях на стрес після двох тижнів голодування не спостерігалося", - підсумовує стаття.
Знижена регуляція всіх генетичних маркерів, пов’язаних з харчуванням у печінці, показала класичну реакцію на голодування, таку як зниження обміну речовин, зниження окисного тиску, підвищений захист клітин та економія поживних речовин, включаючи знижену експресію гена Igfbp1b (фактор інсуліну - зв'язуючий білок 1), що відображає катаболізм.