Травми головного мозку Мозок чудово захищений від механічних впливів із зовнішнього середовища, помістивши його в порожнину черепа, захищає мозкові оболонки, зв’язочні смужки, на яких він лежить, і ліквор, що його оточує. Тим не менше, травматичні пошкодження головного та спинного мозку є відносно поширеними. Розрізняють відкриту та закриту травми головного мозку. До закритих належать струс головного мозку (commotio cerebri), синці (contusio cerebri), здавлення мозку (compressio cerebri). Травми найчастіше спричинені дією хвилі тиску. Надмірні рухи мозку у внутрішньочерепній порожнині також можуть спричинити пошкодження тканин та функцій мозку. При відкритих травмах налагоджується зв’язок між позачерепним та інтрадуральним просторами, місце пошкодження кровотечі (гематома, ішемія, набряк), інфекція (запалення) може потрапити в рану.
Травматичне пошкодження шийно-черепного з’єднання також слід враховувати у випадку механічної травми головного мозку. Саме пошкодження шийного відділу хребта часто є первинним, а також визначає клінічну симптоматику. Характеризуючи зміни на клітинному рівні при травмах головного мозку, слід мати на увазі, що нервові клітини більше не діляться, тому їх кількість є кінцевою, її не можна поновлювати, замінюючи новими функціональними нейронами. Пошкодження головного мозку також можна охарактеризувати як втручання в цілісність нервової системи, порушення організації тканин, клітин та їх субклітинних компонентів під дією зовнішньої сили. Наслідки травми визначаються типом травми, її локалізацією та ступенем. Ускладнення, пов’язані з травмою, також мають велике значення для пацієнта. Різниця може полягати в кількості клітин, які руйнуються або оборотно пошкоджуються. МОЗКОВИЙ ШОК - це гостре, найчастіше травматично зумовлене глобальне, але водночас короткочасне оборотне розлад мозкових функцій. Основним симптомом є розлад свідомості, який триває від декількох секунд до годин. Клінічна класифікація оцінює тривалість непритомного стану та частоту, тривалість антероградної або посттравматичної амнезії. Іншими супутніми ознаками є: шок, втома, біль.
Струс головного мозку не є окремою функціональною або патолого-анатомічною одиницею. Першою теорією, що пояснює струс мозку, є теорія асинапсії МОНАКОВА. Середній мозок та його нейромедіатори, як видається, беруть участь у патогенезі струсу мозку. Механічна хвиля тиску, що проходить через тканини голови, впливає на всі її структури з більшими чи меншими наслідками. Тому механізм травмування є складним. При ударі у верхню частину голови уражаються верхні поверхні мозку та мозолисте тіло, в БАЗІ мозку - нижні відділи лобової та скроневої часток, а також черепно-мозкові нерви та судини. ФРОНТАЛЬНА і скронева частки та стовбур мозку знаходяться під загрозою в результаті НАЗАДНО-ФРОНТАЛЬНОГО удару. Вплив ЛІКОРОВОЇ ХВИЛИ пошкоджує камеру під III:.
Коливання може пошкодити обидві протилежні сторони мозку (механізм контр-перевороту). Окрім удару по кістковому покриву, обертальні рухи мозку можуть пошкодити тканини, а також кручення. На межі розділу білої та сірої речовини з’являються тріщини з можливим пошкодженням судин та загрозою внутрішньомозкового крововиливу. Коли виникає струс мозку, механічне навантаження впливає на мозок у доцентровому напрямку. Зі збільшенням інтенсивності травми пошкодження лише поверхневих структур мозку (ступінь ЛЕГКО) поширюється на глибокі структури (середній та важкий ступінь). Найчастіший випадок струсу мозку погіршується, коли уражається висхідна сітчаста система активації formio reticularis (ARAS) стовбура мозку. При більш важких формах порушується діенцефаломеденцефалічна зона. ARAS без змін - «КОМІТЕТ НОГ» - відсутність погіршення пам’яті, легка зміна та відсутність втрати моторного контролю. Струс мозку - функціональний розлад, пошкодження функцій мембрани оборотне. Після багаторазових поштовхів відбуваються якісні зміни в клітинах піраміди.
Ці зміни вже незворотні, компенсація можлива лише завдяки пластичності нервової системи в цілому. Ступінь та локалізація досліджуються шляхом реєстрації ЕЕГ (електроенцефалографії) та викликаних потенціалів кори головного мозку. Ангіографія показала значне уповільнення кровотоку через мозок та розвиток набряків у перші хвилини після травми. Разом із судинними спазмами вони викликають погіршення кровопостачання мозку в перші хвилини. Ці зміни регулюються спонтанно. У клінічній картині струс головного мозку описується короткочасною втратою свідомості (легкий ступінь до 15 хв., Помірний ступінь до 60 хв., Тяжкий ступінь більше 60 хв.) Непритомність пов’язана з ретроградною амнезією (не пам’ятає подій раніше травма) або час антероградної амнезії не пам’ятає подій після аварії). Супутні ознаки: вегетативні розлади - нудота, блювота, запаморочення, головний біль. У більш важких випадках симптоми гіпоталамусу: порушення сечовиділення, слиновиділення, пітливість, порушення глікемічного контролю, порушення сну, лейкоцитоз. Важливі симптоми: порушення артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатична тахікардія. У період реконвалесценції спостерігаються проблеми зі сном, зниження здатності до концентрації, головні болі, запаморочення.