1808

Його батько, Ференц Карач, гравер на міді, і його мати Ева Такач були першими угорськими жінками, які обговорили в публічній публікації, що жінки можуть досягти тих самих наукових, мистецьких та політичних досягнень, що й чоловіки з однаковою кваліфікацією. Усі шість дітей у родині отримали ґрунтовне виховання. Будинок Караців відвідували відомі письменники та художники того часу, тож Терес виріс у надихаючому середовищі.

У 1830-х роках з’явилося кілька його оповідань, п’єс та феміністичних статей. Він познайомився і подружився із сучасними рекламодавцями рівності жінок Терезом Бруншвіком та Бланка Телекі. Врешті-решт, він не почав викладати в Інституті дівчат-шкідниць Телекі, оскільки його попросили керувати нещодавно відкритим Інститутом дівчат Мішкольця. Його метод викладання, заснований на сучасних принципах - викладання угорською мовою, ілюстративна освіта, відмова від “посіву” - виявляється успішним, незабаром школа здобула національну репутацію.

Угорське освітнє товариство, засноване навесні 1848 р., Провело свій перший універсальний освітній конгрес у липні, де вона була єдиною жінкою-учасницею.

У 1859 році він переїхав до Клуж-Напоки, де керував жіночою школою при Реформатській церкві, а через кілька років відкрив там приватну школу, але не зміг утримувати її через фінансові труднощі. На деякий час вона знову зайнялася роботою медсестри, переїхала в Пешт у 1865 р. І утримувалась від занять, включаючи навчання внука Яноша Арані, Села Піроски.

Він викладав у Вищій жіночій школі в Кіскунгаласі між 1877 і 1885 роками, а потім переїхав до своїх родичів у Бекеш за станом здоров'я. Вона померла тут у 1882 році, для неї могилу встановила Асоціація реформованих жінок.