ТАБЛИЦЯ 2. Питання анкети

синтез

Структура груп підтримки харчування

Чи вважаєте Ви необхідним створити або підтримувати групу підтримки харчування для ведення пацієнтів, які потребують терапії
поживна?
Хто повинен складати цю групу?
Як часто група повинна проводити внутрішньолікарняне спостереження за цими пацієнтами з дієтотерапією?
Які показники якості ви використовуєте у своїй групі підтримки харчування?
Яку роль повинен виконувати лікар у групі підтримки харчування?
Яку роль повинен відігравати дієтолог у групі підтримки харчування?
Які функції повинна виконувати медсестра в групі підтримки харчування?
Яку роль повинен виконувати фармацевтичний хімік у групі підтримки харчування?

Харчові потреби

Як часто слід зважувати госпіталізованого пацієнта під дієтологічною терапією?
Як ви розраховуєте енергетичні потреби стаціонарного пацієнта?
В якому діапазоні ви вважаєте, що слід обробляти білки в г/кг госпіталізованого пацієнта?
В якому діапазоні ви вважаєте, що слід контролювати ліпіди в г/кг госпіталізованого пацієнта?
В якому діапазоні ви вважаєте, що вуглеводи повинні управлятися у мг/кг на хвилину госпіталізованого пацієнта?
Як ви розраховуєте потребу у воді стаціонарного пацієнта?

Кишковорозчинний доступ

Парентеральний доступ

Результати

Результати цього консенсусу представлені згруповано за визначеними темами та за конкретними питаннями в межах кожної теми.

1. Структура груп підтримки харчування

1.1 Обов’язковий характер груп підтримки харчування та причини, що її підтримують

Усі експерти сходяться на думці, що для ведення дорослих пацієнтів, яким потрібна ентеральна або парентеральна харчова терапія, повинні існувати групи підтримки харчування. Більшість сходяться на думці, що ці групи повинні бути обов’язковими, хоча один із експертів вважає, що визначення обов’язковості залежить від чинних медичних норм. Ці групи особливо потрібні в лікарнях третього та четвертого рівня. Не було єдиної думки щодо того, чи є групи підтримки харчування необхідними та обов’язковими у закладах нижчого рівня. В ході обговорення було ясно, що існують заклади допомоги другого рівня із загальними хірургічними службами, де практикуються шлунково-кишкові процедури, які можуть вимагати спеціальної дієтичної терапії, де потреба в групі була б очевидною, але рішення щодо обов'язку це залежить від обсяг та складність пацієнтів, які перебувають у цих закладах. Не уточнювалось, чи слід направляти пацієнтів до лікарні третього чи четвертого рівня.

Серед причин, які наводяться для того, щоб мати групу підтримки харчування, є:

1. Дотримання цілей щодо якості, визначених на національному та міжнародному рівнях науковими товариствами та державними структурами.,
2. зменшення кількості випадків несприятливих подій,
3. оптимізація використання ресурсів в дієтологічній терапії, і
4. очевидна реальність того, що в лікарняних закладах недостатньо діагностують недоїдання, що сприяє збільшенню захворюваності та смертності, витрат на догляд та перебування в лікарні.

Деякі експерти припускають, що в конкретних ситуаціях, таких як у закладах хронічної допомоги або програмах домашньої допомоги, необхідно, щоб група з питань харчування брала участь.

1.2 Формування груп підтримки харчування

Існував консенсус щодо того, що принаймні чотири фахівці повинні складати групу підтримки харчування. Вони є лікарем, дієтологом, медсестрою та фармацевтом. Деякі припускають, що, крім того, повинна бути допомога медсестри. Не було єдиної думки щодо необхідності участі інших фахівців у групі. Деякі пропонують включити логопеда, фізіотерапевта, ерготерапевта та інших медичних працівників, таких як гастроентерологи, рентгенологи, психіатри чи медсестри, як експертів з лікування ран та стом.

Серед компетенції членів було запропоновано, щоб лікар мав спеціальну підготовку з питань харчування. Не було єдиної думки щодо того, яку спеціальність повинен мати лікар, і вважалося, що він або вона є загальним хірургом, терапевтом, інтенсивістом або гастроентерологом. Щодо медсестри, вона повинна пройти навчання з роботи з кишковими зондами та парентеральним годуванням катетерів. Очікується, що фармацевтичний хімік матиме конкретні знання про продукти та обробку розчинів для ентерального та парентерального харчування.

1.3 Частота спостереження за стаціонаром пацієнтів за групою підтримки харчування

Був досягнутий консенсус щодо того, що оцінку пацієнтів, які отримують кишкове та парентеральне харчування, слід проводити щодня. Це особливо актуально для тих, хто перебуває у відділеннях інтенсивної терапії або має складні клінічні стани, що вимагають негайного коригування терапії. Деякі експерти припускають можливість відкласти спостереження у пацієнтів із уже встановленим лікуванням, які стабільно перебувають у своєму клінічному стані, і які, крім того, не потребують швидких корекцій харчової терапії. Однак консенсусу щодо цієї заяви не було досягнуто.

Серед причин, за якими оцінка є щоденною, є:

1. Оцінка толерантності до харчування
2. Оцінка контрольних параклінічних обстежень
3. Модифікація форми та дози інфузії
4. Дотримання норм, встановлених законодавством
5. Зменшення кількості блисків

Зокрема, з точки зору фармацевтичної хімії, і оскільки харчування вважається «ліками», дозування вимагає щоденного спостереження за пацієнтом. Деякі експерти також припустили, що подальші заходи можуть бути розподілені в конкретних випадках ентеросолюбільного харчування, коли члени родини чи доглядачі пройшли адекватне та контрольоване навчання. Однак з цього приводу також не було досягнуто консенсусу.

1.4 Показники якості

Не було досягнуто консенсусу щодо конкретних показників, які слід виміряти для оцінки функції та активності групи підтримки харчування. Згадані показники клінічного характеру (антропометричні вимірювання, результати біохімічних досліджень, ускладнення тощо), обсягу пацієнта (загальна кількість, кількість за типом харчування, кількість при скринінгу), досягнутих цілей (час для досягнення калорійних цілей) і білка, час реакції між консультаціями, час постійності зондів або катетерів) та адміністративний (відповідність оцінок, кількість блискіток). Був досягнутий консенсус щодо необхідності для кожної установи мати принаймні базову кількість показників, що дозволяють вимірювати активність групи підтримки харчування.

1.5 Ролі лікаря в групі підтримки харчування

Не було єдиної думки щодо того, чи повинен лікар бути адміністративним директором групи харчової підтримки чи ні. Однак було досягнуто консенсусу, що він повинен керувати щоденною діяльністю групи. Серед функцій, які повинен виконувати лікар у групі, є:

1. Оцініть пацієнта та поставте клінічний діагноз
2. Визначте показання до дієтичної терапії
3. Визначте тип харчування
4. Визначте шлях доступу
5. Призначити харчування
6. Розмістіть судинний та кишковий доступ
7. Візьміть участь у щоденному відвідуванні
8. Інтерпретувати параклінічні іспити
9. Перегляньте актуальність консультацій та взаємодійте з лікарями, з якими проводили консультації
10. Перегляньте показники та візьміть участь в управлінні групою
11. Сприяти оновленню членів групи
12. Брати участь у створенні протоколів управління
13. Управління ускладненнями, пов’язаними з харчовою терапією
14. Призупинити або змінити харчову підтримку відповідно до власних умов пацієнта
15. Взаємодіяти з родиною
16. Координувати взаємозв'язок між клінічними потребами групи та адміністративними потребами системи охорони здоров'я

1.6 Ролі дієтолога в групі підтримки харчування

Був досягнутий консенсус щодо ролей дієтолога в групі підтримки харчування. Серед встановлених функцій є:

1. Зробіть лікарняний скринінг харчування
2. Оцініть стан харчування, включаючи всі його аспекти (суб'єктивна, антропометрична та біохімічна оцінка)
3. Обчисліть харчові потреби
4. Визначте продукт та харчову формулу, що використовувались
5. Запишіть калорійний і білковий баланс
6. Оцініть споживання та толерантність до дієтичної терапії
7. Виховувати пацієнтів та їхні сім’ї
8. Візьміть участь у щоденному відвідуванні
9. Брати участь у створенні протоколів управління
10. Брати участь у прийнятті рішень щодо придбання харчових приладів, пробірок та розчинів
11. Брати участь в адміністративному процесі, пов’язаному із забезпеченням ентерального або парентерального харчування
12. Наглядати за роботою груп введення поживних речовин
13. Видавати дієтичні рекомендації після виписки

1.7 Функції медсестри в групі підтримки харчування

Був досягнутий консенсус щодо функцій медсестер у групі підтримки харчування. Серед функцій, які він повинен виконувати, є:

1. Догляд за катетерами та пробірками для годування
2. Здійснювати клінічний та метаболічний нагляд стосовно прийому та толерантності харчування
3. Контролювати показники якості, встановлені групою
4. Візьміть участь у щоденному відвідуванні
5. Брати участь у створенні протоколів управління
6. Взаємодійте з лікуючими та консультуючими лікарями та повідомте про досягнення та зміни в харчовій терапії
7. Виховувати пацієнта та його сім’ю
8. Навчіть медсестер стосовно приладів харчування, трубок, катетерів та розчинів
9. Контролювати інвентаризацію приладів, зондів та розчинів, які вводяться пацієнтам

У цьому питанні було очевидно, що для деяких груп необхідна допомога медсестри, яка виконує адміністративні функції, пов’язані із забезпеченням харчування, маркуванням та розподілом розчинів та адаптацією формул.