податок

Душа бухгалтера, в даний час також матері, яка перебуває в батьківській відпустці, та зовнішнього співробітника в компанії Účtovná jednotka, s.r.o . В даний час вона спеціалізується на обробці особистих податків.

Роботодавець - це фізична або юридична особа, яка наймає принаймні одну фізичну особу в трудових відносинах або подібних трудових відносинах, якщо це передбачено спеціальним положенням. Які витрати (витрати) може вимагати роботодавець щодо працівників у рамках податкових витрат у 2019 році?

При працевлаштуванні фізичних осіб роботодавець регулюється Законом № 311/2001 зб. Трудовий кодекс із змінами та доповненнями (далі - "Трудовий кодекс"). Роботодавцю необхідно звернути увагу на те, які витрати (витрати) він може застосувати до податкових витрат у 2019 році, і врахувати в цьому відношенні, зокрема, Закон No. 595/2003 зб. з податку на прибуток із змінами та доповненнями (далі - "Закон про податок на прибуток“).

Стаття 19 Закону про податок на прибуток визначає, які витрати (витрати) роботодавець, чи може фізична чи юридична особа вимагати податкових витрат, і таким чином зменшити суму податку на прибуток на 2019 рік.

Про те, на які витрати (витрати) може претендувати самозайнята особа або с.р.о. в рамках податкових витрат. у 2019 році ви можете прочитати у статтях Податкові витрати самозайнятої особи у 2019 році або Податкові витрати s.r.o. у 2019 році.

Податкові витрати (витрати), які роботодавець може претендувати на податкові витрати у 2019 році

У 2019 році фізична або юридична особа, яка є роботодавцем, може вимагати податкових видатків, зокрема, витрат (витрат) на умови праці та соціальні умови та охорону здоров'я працівників, найчастіше це такі видатки (витрати):

  • витрати на охорону праці та охорону праці,
  • витрати на гігієнічне обладнання робочих місць,
  • витрати на догляд за здоров'ям працівників у обсязі, передбаченому спеціальними нормативними актами, та на власні медичні заклади,
  • витрати на навчання та перепідготовку працівників, власні навчальні заклади,
  • надбавки персоналу,
  • заробітна плата та інші трудові права працівників,
  • страхові внески та внески працівників за рахунок збільшеної негрошової вигоди та податкові аванси, що вираховуються з цієї збільшеної негрошової вигоди,
  • витрати на відрядження,
  • витрати на транспортування персоналу на роботу та з роботи,
  • додаткові пенсійні накопичувальні внески,
  • збір за невиконання обов'язкової частки зайнятості громадян зі зміненою працездатністю та громадян зі зміненою працездатністю з більш важкою інвалідністю,
  • і інші.

Витрати на безпеку та охорону здоров’я на виробництві та гігієнічне обладнання робочих місць у податкових видатках роботодавця у 2019 році

Роботодавець зобов’язаний забезпечити безпеку та охорону здоров’я працівників на виробництві та вжити для цього необхідних заходів, а водночас зобов’язаний підвищити рівень охорони праці у всіх видах діяльності.

У зв'язку із забезпеченням безпеки та охорони здоров'я на виробництві або гігієнічним обладнанням робочих місць роботодавець може звернутися до податкових витрат:

У зв'язку з придбанням робочого одягу або взуття для працівників роботодавець може вимагати у вигляді податкових витрат:

Суперечливо, чи може роботодавець подати заяву витрати (витрати) на представницькі цілі (наприклад, позови юристів, податкових радників, менеджерів тощо) щодо податкових витрат. Це залежить, зокрема, від того, чи виникає цей обов'язок для роботодавця із загальнообов'язкового положення. Якщо представницький одяг не випливає для роботодавця із загальнообов’язкового положення, він може вимагати такі витрати (витрати) на даний одяг, як правило, якщо він у своїх внутрішніх правилах передбачає обсяг та інші умови для забезпечення такої роботи одяг. Внутрішні норми вимагають від роботодавця визначити характер і форму робочого одягу, а також постійно і помітно позначати цей одяг ідентифікаційними знаками роботодавця (постійним знаком є, наприклад, пошиття або прасування торгової назви або торгової марки роботодавця). Позначаючи цей представницький одяг знаками роботодавця, це заважає працівникові використовувати його в особистих цілях, і його неможливо буде обміняти, наприклад з офіційним одягом.

Витрати на охорону здоров'я працівників у податкових витратах роботодавця у 2019 році

Роботодавець може вимагати в податкових витратах у 2019 році всі витрати (витрати), пов’язані з медичними профілактичними оглядами, які пов’язані з початком роботи працівника, тобто j. витрати на профілактичний медичний огляд:

  • до початку роботи працівника,
  • у зв'язку з виконанням роботи,
  • перед зміною класифікації робочих місць,
  • про припинення трудових відносин, про припинення трудових відносин за станом здоров'я.

Окрім профілактичних перевірок, роботодавець може також звернутися до податкових витрат витрати на екстрені медичні огляди. Однак, застосовуючи витрати (витрати) на медичні огляди, роботодавцю необхідно звертати увагу на те, чи справді ці медичні огляди є необхідними щодо роботи працівників, оскільки лише в цьому випадку вони визнаються податковими витратами .

Це витрати (витрати) на перевірки стосовно роботи працівника:

  • який виконує роботи, віднесені до третьої або четвертої категорії за рівнем ризиків для здоров’я (наприклад, до третьої категорії ризику належать шахтар, хімік, металург тощо, до четвертої категорії ризику належать зварювальник, токарний верстат тощо),
  • який виконує роботу другої категорії, третьої категорії або четвертої категорії з точки зору ризиків для здоров'я, якщо він не виконував цю роботу більше шести місяців за станом здоров'я,
  • у разі повторення професійного захворювання за тією ж професією на тому самому робочому місці,
  • чия медична придатність до роботи вимагає спеціального регулювання.

Роботодавець також може подати заяву на податкові витрати витрати (витрати) на службу охорони праці, завданням якого є надання профілактичних та захисних послуг (зокрема, запобігання ризику нанесення шкоди здоров’ю працівника та захист від нього).

Роботодавець може також вимагати витрат (витрат) на власні медичні заклади для сплати податкових витрат.

Ті витрати на догляд за здоров'ям працівників, які роботодавець надає своїм працівникам поза рамками роботи, не можуть бути застосовані до податкових витрат (наприклад, вакцинація працівника проти грипу тощо).

Витрати на освіту та перепідготовку працівників до податкових витрат роботодавців у 2019 році

Роботодавець може вимагати в податкових витратах лише ті витрати (витрати) на освіту або перепідготовку працівника, які:

  • пов'язані з діловою діяльністю роботодавця та
  • пов’язані з класифікацією робочих місць працівника.

Це означає, що якщо роботодавець хоче вимагати в рамках податкових витрат ті витрати (витрати), які він поніс на освіту або перепідготовку працівників, вони повинні бути пов’язані з досягненням, забезпеченням та підтримкою його оподатковуваного доходу.

Освіта працівників регулюється § 153–155 КЗпП, де зазначено, що роботодавець піклується про:

  1. поглиблення кваліфікації працівників (освіта): це означає, що роботодавець поглиблює (підтримує, вдосконалює) знання та навички, які вже отримав працівник і які йому необхідні для виконання своєї роботи. Прикладом поглиблення кваліфікації є, наприклад, семінар зі змін у нормативно-правових актах бухгалтерського обліку, в якому візьме участь бухгалтер - працівник роботодавця.

У разі поглиблення кваліфікації, t. j. Освіта роботодавця може використовуватися роботодавцем для податкових витрат:

Однак роботодавець зобов’язаний перекваліфікувати працівника, який переїжджає на нове робоче місце або на новий вид чи метод роботи (якщо це необхідно, наприклад, з точки зору змін в організації праці). У цьому випадку роботодавець може вимагати у вигляді податкових витрат:

  • компенсація заробітної плати,
  • відшкодування інших витрат, пов'язаних з дослідженням,
  • витрати на відрядження.

Прожиткові суми працівників у податкових витратах роботодавця у 2019 році

Роботодавець зобов'язаний забезпечувати харчування своїх працівників безпосередньо на робочому місці або поблизу. В рамках забезпечення харчування працівників роботодавець може:

  • використовувати власні заклади громадського харчування,
  • користуватися об’єктами громадського харчування інших роботодавців,
  • здійснювати харчування через юридичну або фізичну особу, яка уповноважена надавати послуги громадського харчування.

Податковим витратою для роботодавця є сума допомоги на харчування, яка повинна становити щонайменше 55% ціни їжі, та максимум 55% їжі, яка надається під час відрядження тривалістю від 5 до 12 годин згідно із Законом № 283/2002 зб. про допомогу на проїзд із змінами, т. j. 55% від суми 4,80 євро, що означає, що роботодавець може вимагати максимальну допомогу на харчування за податкові витрати на суму 2,64 євро.

Витрати на допомогу на проїзд у податкових витратах роботодавця у 2019 році

Податкові витрати роботодавця також включають допомогу на проїзд, на яку працівник має право під час здійснення внутрішньої чи закордонної відрядження.

Якщо працівник включений внутрішня відрядження, має право на таку компенсацію:

  • відшкодування доведених витрат на відрядження,
  • відшкодування доведених витрат на проживання,
  • дієта,
  • відшкодування доведених необхідних допоміжних витрат,
  • відшкодування доведених витрат на відрядження за сімейні візити.

Якщо працівник включений закордонна відрядження, має право на цю компенсацію:

  • компенсація, на яку він має право під час внутрішньої відрядження,
  • кишенькові гроші,
  • відшкодування доведених витрат на страхування необхідних медичних витрат за кордоном,
  • відшкодування витрат на обов'язкову вакцинацію та рекомендовану вакцинацію.

Якщо за погодженням з роботодавцем працівник використовує у відрядженні, роботодавець може також вимагати наступну компенсацію податкових витрат, на яку працівник має право під час користування приватним транспортним засобом:

  • основна компенсація за кожні 1 км їзди,
  • заміна спожитого палива.

Податкові витрати роботодавця також є одночасно транспортний податок, який роботодавець зобов’язаний заплатити за користування автомобілем свого працівника у відрядженні.

Витрати на транспорт працівників у рамках податкових витрат роботодавця у 2019 році

Відповідно до § 19 абз. 2, лист s) Закону про податок на прибуток, витрати роботодавця на транспорт працівника до місця роботи і назад також розглядаються як податкові витрати через те, що державний постачальник регулярного транспорту взагалі не виконує перевезення або ступінь, що відповідає потребам роботодавця. Якщо роботодавець бажає вимагати зазначені витрати на транспорт працівника, необхідно використовувати для цієї мети транспортні засоби, які призначені для перевезення десяти або більше осіб (автобусів), крім тролейбусів та електробусів.