Журнал гастроентерології Мексики Це офіційний орган Мексиканської асоціації гастроентерології. Його приміщення відкриті для членів Асоціації, а також для будь-якого члена медичного співтовариства, який виявляє зацікавленість у використанні цього форуму для публікації своїх робіт, дотримуючись редакційної політики видання. Головною метою журналу є публікація оригінальних праць із широкої галузі гастроентерології, а також надання оновленої та відповідної інформації про спеціальність та суміжні галузі. Наукові праці включають галузі клінічної, ендоскопічної, хірургічної, дитячої гастроентерології та суміжних дисциплін. Журнал приймає до друку іспанською та англійською мовами оригінальні статті, наукові листи, оглядові статті, клінічні рекомендації, консенсус, редакційні коментарі, листи до редакції, короткі повідомлення та клінічні зображення з гастроентерології.

Індексується у:

Каталог журналів відкритого доступу (DOAJ), Індекс цитування нових джерел (ESCI) de Web of Science, Index Medicus Latinoamericano, Мексиканський індекс біомедичних журналів (IMBIOMED), Latindex, PubMed-MEDLINE, Scopus, Система класифікації мексиканських наукових журналів та CONACYT Технологія (CRMCyT)

Слідкуй за нами на:

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

revista

Ожиріння представляє надмірну кількість жиру в організмі і є станом, який збільшує ризик захворювань та передчасної смерті. Це також вважається незалежним фактором ризику розвитку шлунково-кишкових захворювань. Всесвітня організація охорони здоров’я вважає, що ожиріння існує тоді, коли індекс маси тіла (ІМТ = вага в кг/зріст у м 2) перевищує 30. 1 У Мексиці друге Національне дослідження харчування серед дорослих 1999 року показало переважання надмірної ваги та ожиріння у 52,2% населення (30,8% із зайвою вагою та 21,7% із ожирінням). 2 У 2000 р. Ожиріння зросло до 23,7%. Це свідчить про те, що в Мексиці налічується близько 30 мільйонів дорослих із надмірною вагою або ожирінням: 18,5 мільйона дорослих мають надлишкову вагу і 11,4 мільйона страждають ожирінням. 3

З іншого боку, деякі епідеміологічні дослідження повідомляють, що від 15% до 20% населення відчуває диспепсію, але лише кожен четвертий пацієнт звертається до лікаря щодо цього дискомфорту. 4 За даними дослідження DIGEST, враховуючи всі шлунково-кишкові симптоми, розташовані у верхній частині живота, поширеність диспепсії становить 40,6% серед загальної популяції, але коли враховуються помірно важкі симптоми, які виникають принаймні один раз на тиждень, поширеність становить 28,1%. 5 Глобальна поширеність невивченої диспепсії коливається від 7% до 45%, і це пов’язано з різними визначеннями, а також досліджуваною популяцією. 6.7

Через високу поширеність ожиріння та диспепсії виникає можливість зв’язку між ними. Ожиріння асоціюється з появою диспептичних симптомів, але збільшення або втрата ваги, яку можуть спричинити симптоми, залишається незрозумілим. Існує припущення, що у людей із надмірною вагою зменшується кількість симптомів диспепсії, коли вони втрачають вагу. 9

Метою цього дослідження було визначити поширеність симптомів диспепсії у пацієнтів із нормальною вагою, надмірною вагою та ожирінням.

Популяцію досліджень було отримано з пацієнтами, які послідовно відвідували консультації служби постійної медичної допомоги відділення сімейної медицини № 235 Мексиканського інституту соціального забезпечення (IMSS) в Атлакомулько, штат Мексика. Були розглянуті всі ті пацієнти, які мають право на IMSS, які послідовно відвідували загальну лікарську консультацію з будь-якої причини. Були включені люди старше 18 років, незалежно від статі, які дали письмову інформовану згоду та дозволили визначити індекс маси тіла. Вагітні пацієнтки, що мають невідкладну медичну допомогу, або ті, хто потребує екстреного переведення, були виключені; пацієнти з раніше встановленим діагнозом хвороби верхніх відділів травного тракту, з нейровегетативними розладами, з анамнезом шлунково-кишкової хірургії та ті, хто відмовився від участі.

Опитувальник, описаний Goldman, 10, розроблений для симптомів диспепсії та затверджений іспанською мовою для його застосування в мексиканському населенні за допомогою прямого опитування, застосовувався до всіх пацієнтів. Усім пацієнтам медичний персонал зважував та вимірював з однаковими вагами та стадіометром для розрахунку індексу маси тіла (ІМТ). Нормальну вагу визначали, коли ІМТ становив від 20 до 24,9, надлишкову вагу, коли ІМТ становив від 25 до 29,9, а ожиріння, коли воно дорівнювало або перевищувало 30 кг/м 2. Згідно з результатами, пацієнти були розподілені за однією з цих трьох груп: нормальна вага, надмірна вага та ожиріння. Оцінки, отримані в кожному з сегментів анкети Гольдмана, порівнювали між групами. Для аналізу використовували описову та випадкову статистику. Різницю між номінальними змінними оцінювали за допомогою квадрата Хі, а для порівняння числових змінних використовували критерій t Стьюдента. Р вважалося значущим. Результати

Оцінено 320 пацієнтів: 197 жінок (61,6%) та 123 чоловіки (38,4%) із середнім віком 37 років (SD ± 14,4). Середня вага для загальної групи становила 67,5 кг (SD ± 11,08) з ІМТ 26,68 (SD ± 4,8). Лише 114 обстежених пацієнтів мали нормальну вагу (35,6%); 135 (42,2%) мали надлишкову вагу, а 71 (22,2%) страждали ожирінням. Діагнози, за якими проходили консультації пацієнти, наведені в таблиці 1. Про хірургічні попередні повідомлення повідомляли у 24 пацієнтів: 12 пацієнтів з кесаревим розтином, вісім з апендектомією, двоє з гістеректомією та двоє з холецистектомією. Поширеність діабету становила 3,1% (n = 10), артеріальної гіпертензії 2,5% (n = 8) та ревматоїдного артриту 1,25% (n = 4).

Тривалість інтерв’ю для відповіді на анкету вимірювалася (в середньому 24 хвилини та SD 5,6). Що стосується складності питань, які оцінювали пацієнти, 38,1% (n = 122) вважали їх дуже легкими, 34,7% (n = 111) вважали їх легкими, 25,3% (n = 81) вважали їх "нормальною складністю" ", 1,6% (n = 5) вважали їх дещо складними, а один пацієнт (0,3%) вважав питання дуже складними.

У першому сегменті анкети, який відповідає симптомам "гастриту", пацієнти з ожирінням отримали значно вищий бал 1,49 порівняно з пацієнтами з нормальною вагою 1,03 (р = 0,03), при порівнянні балів пацієнтів з вагою нормальної та надмірна вага (1,03 та 1,15) ця різниця не показала статистичної значущості.

Другий сегмент анкети стосувався болю в животі та дискомфорту, знову ж таки пацієнти з ожирінням отримали найвищий бал, і різниця була значною у порівнянні з оцінкою пацієнтів із надмірною вагою (10,3 проти 5,4, р = 0,001) та з вагою в нормі (10,3 проти 6,2, p = 0,01).

Подібним чином, у третьому сегменті анкети, що відповідає печії, пацієнти з ожирінням мали значно вищий бал порівняно з пацієнтами із надмірною вагою (3,76 проти 1,29, p проти 1,04, p проти 0,72, p = 0,005), і хоча він також був вищим ніж бал пацієнтів з нормальною вагою; він не показав статистичної значущості (1,89 проти 1,07, p = 0,28).

Якість життя та вживання наркотиків оцінювались у п'ятому сегменті, в якому вищий бал відповідає нижчій якості життя та більшому вживанню наркотиків. Пацієнти з ожирінням мали значно вищий бал, ніж пацієнти з надмірною вагою (3,39 проти 1,15, р = 0,001), а показник пацієнтів із нормальною вагою також був вищим, ніж показник пацієнтів із зайвою вагою (2,32 проти 1,15, р = 0,02).

Оцінки, отримані у шостому сегменті опитувальника, відповідали частоті інших симптомів, пов’язаних з диспепсією, і були подібними для трьох груп пацієнтів: ожиріння, надмірна вага та нормальна вага (1,76, 0,87 та 0,67 відповідно). в опитувальнику, що стосувався змін у травленні та частоті стільця, оцінки були однаковими для трьох груп (0,38, 0,26 та 0,37 відповідно). Оцінки, отримані з кожного з сегментів для кожної групи пацієнтів, показані на малюнку 1 .

? Рисунок 1. Оцінка, отримана за сегментами для кожної групи пацієнтів.

Ожиріння є хронічною та стигматизуючою хворобою, яка є основною проблемою охорони здоров’я в більшості промислово розвинутих країн через високу поширеність, причинний зв’язок з різними захворюваннями та високий економічний вплив. Подібним чином поширеність невивчених симптомів диспепсії висока і впливає на якість життя людей, які страждають ними, не тільки через симптоми, але й через страх перенести інші більш серйозні захворювання.

У цій роботі шукали можливу асоціацію ожиріння з не дослідженими симптомами диспепсії, і результати показали позитивну зв'язок, оскільки в п'яти із семи сегментів, досліджених в застосованій анкеті симптомів, пацієнти з ожирінням показали значно вищі бали порівняно з балами отримані пацієнтами із зайвою вагою та нормальною вагою. Варто зазначити, що ці сегменти є найбільш репрезентативними щодо симптомів диспепсії, оскільки вони вивчають симптоми "гастриту", болі та дискомфорт у животі, печію та погіршення якості життя, а також частоту вживання ліків для контролю симптомів диспепсії.

Вивчено численні фактори ризику, пов’язані з диспептичними симптомами, такі як вік, стать, раса, звички куріння та алкоголю, споживання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ), інфекція хелікобактер пілорі, дієтичні звички, соціально-економічні та психологічні фактори, з результатами які варіюються залежно від того, чи враховується функціональна диспепсія чи органічна диспепсія. Жіночі гендерні та психологічні розлади є факторами, що впливають на функціональну диспепсію, тоді як соціально-економічний статус, споживання НПЗЗ, кофеїн та куріння є більш актуальними для органічної диспепсії. 6

Можливий зв’язок між ожирінням та диспепсією вже вивчений. Результати дослідження Wallander et al. 11 показали взаємозв'язок між обома захворюваннями, хоча це вважалося маргінальним. Однак інші дослідження не показали взаємозв'язку між ожирінням та симптомами диспепсії або шлунково-кишкових розладів, оцінених за допомогою ендоскопії. 9 Цей висновок може підтвердити можливий взаємозв'язок ожиріння лише з функціональною диспепсією.

Наше дослідження має деякі обмеження: можуть бути інші змінні, пов'язані з диспепсією, які не аналізували, такі як інфекція хелікобактер пілорі, дієтичні звички, споживання тютюну, алкоголю та НПЗЗ. З іншого боку, вичерпного дослідження не проводилось щодо органічних змін, що викликають диспепсію у пацієнтів, які повідомили про симптоми. Варто згадати, що пацієнтів із симптомами диспепсії та даними, що свідчать про органічні зміни (сімейний анамнез новоутворень травного тракту, анемія, дисфагія, одинофагія, мимовільна втрата ваги, стійка блювота або шлунково-кишкові кровотечі) були спрямовані на другий рівень допомоги для лікування своєчасна допомога, на жаль, результати досліджень цих пацієнтів не вдалося зібрати.

Через величину та значення ожиріння воно вважається проблемою громадського здоров’я, встановивши настанови щодо його комплексної допомоги, можна буде позитивно вплинути на належне ведення цих пацієнтів. Поширеною практикою є рекомендування пацієнтам з ожирінням проходити програму зниження ваги. Деякі дослідження показують, що втрата ваги може вплинути на поліпшення симптомів у пацієнтів із ожирінням із симптомами гастроезофагеального рефлюксу. 16,17 З іншого боку, зміни маси тіла, як правило, не були пов'язані зі зміною симптомів диспепсії. 8

Згідно з результатами нашого дослідження, ми можемо зробити висновок, що пацієнти з ожирінням демонструють вищі показники, ніж пацієнти із зайвою вагою або нормальною вагою, у структурованому та перевіреному опитувальнику для оцінки симптомів диспепсії. Ми вважаємо за необхідне проаналізувати результати подальших досліджень, щоб зробити кращу наукову рекомендацію пацієнтам із ожирінням, які страждають на симптоми диспепсії, і мати можливість сприяти поліпшенню якості їх життя.

Листування: д-р Омар Едель Трухільо Бенавідес.
Seris and Zaachila S/N, полковник Ла-Раза, делегація Азкапоцалько. Мексика Д. Ф. Телефон 57 24 59
00, розширення: 24101 та 24102.
Електронна адреса: [email protected]

Надійшла 8 грудня 2009 р .;
прийнято 23 квітня 2010 р.