Revista Española de Cardiología - міжнародний науковий журнал, присвячений серцево-судинним захворюванням. Редагована з 1947 року, вона очолює публікації REC, сімейство наукових журналів Іспанського кардіологічного товариства. Журнал публікує іспанською та англійською мовами про всі аспекти, пов’язані із серцево-судинними захворюваннями.

гіпотрофії

Індексується у:

Доповіді про цитування журналів та розширений індекс цитування наук/Поточний зміст/MEDLINE/Index Medicus/Embase/Excerpta Medica/ScienceDirect/Scopus

Слідкуй за нами на:

Фактор впливу вимірює середню кількість цитат, отриманих за рік за твори, опубліковані у виданні протягом попередніх двох років.

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

Ожиріння є незалежним фактором ризику серцевої недостатності; однак було доведено, що пацієнти з ожирінням із серцевою недостатністю мають кращий результат, що отримало назву "парадокс ожиріння". З іншого боку, недоїдання відіграє негативну прогностичну роль при серцевій недостатності.

Проаналізовано дані Мінімального набору базових даних пацієнтів з діагнозом серцева недостатність, виписаних із усіх служб внутрішньої медицини в країні у 2006-2008 роках. Були виявлені пацієнти з діагнозом ожиріння та/або недоїдання, а також смертність та коефіцієнти реадмісії пацієнтів із недостатнім харчуванням або ожирінням порівняно з тими, хто їх не мав.

Було проаналізовано 370 983 госпіталізації з приводу серцевої недостатності; 41 127 (11,1%) мали зареєстрований діагноз ожиріння та 4 105 (1,1%) - недоїдання. Загальна смертність становила 12,9%, а ризик реадмісії - 16,4%. Пацієнти з ожирінням мали менший ризик смерті під час прийому (співвідношення шансів [OR] = 0,65; 95% довірчий інтервал [95% ДІ], 0,62-0,68) та реадмісія через 30 днів (OR = 0,81; 95% ДІ, 0,78-0,83 ), ніж не ожиріння. У пацієнтів з недостатнім харчуванням був вищий ризик смерті (АБО = 1,83; 95% ДІ, 1,69-1,97) або реадмісії (АБО = 1,39; 95% ДІ, 1,29-1,51), навіть якщо враховувати потенційні незручності.

Недоїдання у пацієнтів, госпіталізованих з приводу серцевої недостатності, збільшує ризик смерті під час прийому та можливість реадмісії, тоді як ожиріння діє як захисний фактор.

Ожиріння є незалежним фактором ризику розвитку серцевої недостатності. Кілька нещодавніх досліджень виявили кращі результати серцевої недостатності для пацієнтів із ожирінням, що було названо "парадоксом ожиріння". З іншого боку, також чітко встановлено негативний вплив недоїдання на розвиток серцевої недостатності.

Дані Мінімального базового набору даних були проаналізовані для всіх пацієнтів, виписаних з усіх відділень внутрішньої медицини в лікарнях Іспанської національної системи охорони здоров’я в період з 2006 по 2008 рік. Інформація була обмежена для тих пацієнтів з первинним або вторинним діагнозом серця невдача. Були виявлені пацієнти з діагнозом ожиріння або гіпотрофія. Без цих діагнозів порівнювали показники смертності та реадмісії пацієнтів із ожирінням та недоїданням.

Всього було проаналізовано 370 983 випадків серцевої недостатності, з яких 41 127 (11,1%) було діагностовано ожирінням, а 4105 (1,1%) - недоїданням. Загальна смертність у лікарнях досягла 12,9%, а ризик реадмісії - 16,4%. Пацієнти з ожирінням мали нижчий ризик смертності в лікарні (співвідношення шансів [OR]: 0,65, 95% довірчий інтервал [95% ДІ]: 0,62-0,68) та ризик ранньої реадмісії (OR: 0,81, 95% ДІ: 0,78-0,83) ніж пацієнти, які не страждають на небезпеку. У недоїдаючих пацієнтів набагато вищий ризик смерті під час перебування в лікарні (АБО: 1,83 95% ДІ: 1,69-1,97) або повторного прийому протягом 30 днів після виписки (АБО: 1,39, 95% ДІ: 1,29-1,51), навіть після коригування щодо можливих незрозумілих факторів.

Ожиріння у пацієнтів, які потрапили до СН, істотно знижує ризик внутрішньолікарняної смертності та можливість ранньої реадмісії, тоді як недоїдання пов'язане зі значним збільшенням внутрішньолікарняної смертності та ризику реадмісії протягом 30 днів після виписки.

Повний текст на англійській мові доступний за посиланням: www.revespcardiol.org

Серцева недостатність (СН) - це прогресуюче захворювання, яке призводить до значної смертності, захворюваності та витрат на систему охорони здоров’я. Факторами ризику, які незалежно пов'язані з підвищеним ризиком СН, є, серед іншого, ожиріння, артеріальна гіпертензія та гіперхолестеринемія; однак, як не дивно, але ці три фактори були пов’язані в різних дослідженнях 1, 2 із зниженням захворюваності та смертності у пацієнтів із СН. В останні роки кілька досліджень вказували на те, що у пацієнтів з гострими процесами і навіть хронічними захворюваннями надмірна вага та ожиріння, як це не парадоксально, виступають як фактори хорошого прогнозу в порівнянні з пацієнтами з нормальною вагою, що відоме як «парадоксальний ефект ожиріння »або зворотна епідеміологія звичайних факторів ризику СН 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 .

Для обґрунтування цього епідеміологічного парадоксу вказувались різні пояснення; Серед іншого, що більша вага супроводжується більшим метаболічним резервом, що дозволяє цим пацієнтам стикатися з гострими декомпенсаціями хронічного захворювання з більшими шансами на виживання. Більш низькі концентрації N-кінцевої фракції натрійуретичного пептиду типу В також були виявлені у хворих на серце із СН із ожирінням із ожирінням, ніж у пацієнтів із нормальною вагою. .

У протилежному спектрі харчового статусу чітко встановлено, що недоїдання є незалежним прогностичним фактором смертності від СН, 15 і навіть встановлено термін "серцева кахексія". Цей процес був пов'язаний з наявністю фактора некрозу пухлини альфа (TNFα) 14, і було зазначено, що СН поводиться як мультисистемне захворювання з хронічним запаленням, і що, як наслідок, це відбувається через циркулюючі цитокіни, залучення самого шлунково-кишкового тракту, зі змінами кишкового бар'єру та дисфункцією транспорту білків 17, а також збільшенням проникності кишечника, наслідком збільшення бактеріальної транслокації слизової оболонки кишечника, що сприяє гіпоабсорбції пацієнтів, що закінчується порушенням харчування 18 .

У цьому дослідженні ми провели аналіз впливу ожиріння та гіпотрофії як на смертність пацієнтів, які потрапили до внутрішніх служб з приводу гострої декомпенсації СН, так і на ризик реадмісії через 30 днів з тієї ж причини. З цією метою ми вивчили всі виділення СН, які відбувались у внутрішніх службах Іспанії у трирічному періоді 2006-2008 рр.

У цій роботі ми аналізуємо дані Мінімального базового набору даних пацієнтів з діагнозом застійної СН, виписаних з усіх служб внутрішньої медицини лікарень Національної системи охорони здоров’я країни у 2006-2008 роках, згідно з даними, наданими Міністерство охорони здоров'я та споживання. Мінімальний базовий набір даних - це обов’язкова база даних, яку адреси всіх госпітальних центрів повинні надсилати з певною періодичністю до відділу охорони здоров’я своєї автономної громади та до Міністерства охорони здоров’я та споживачів. Для кодування діагнозів та процедур використовується Міжнародна класифікація хвороб, 9-та редакція, клінічна модифікація (ICD-9-CM). Для групування виділень за процесом у версії 21.0 була використана система класифікації пацієнтів Груп, пов’язаних з діагностикою.

Вибрано епізоди госпіталізації з ВЧ-кодом у первинному або вторинному діагнозі (МКБ-9-СМ: 398,91, 404 *, 402,11, 402,91, 428-428,9). Під час прийому були виявлені пацієнти з кодом ожиріння ICD-9-CM 278.00-278.09 або недостатнім харчуванням (ICD-9-CM 260-263.9). Крім того, були виявлені такі фактори ризику: гіпертонія (МКБ-9-СМ 401,0, 401,1, 401,9), анемія (МКБ-9-СМ: 280,00-285,99), куріння (МКБ-9-СМ 305,10), алкоголізм (МКБ - 9-MC 305.00-305.03), фібриляція передсердь (ICD-9-CM 427.3-427.32), інфаркт міокарда (ICD-9-CM 410-410.9), шлуночкова дисфункція (ICD-9-CM 429.9), деменція (ICD- 9-СМ 290-290.9), цукровий діабет (ICD-9-CM 250.00-250.99), рак (ICD-9-CM 140.0-172.9, 174.0-195.8, 200-208.9, V10.0-V10.9), недостатність хронічна хвороба нирок (ICD-9-CM 585-586.99, 582.0-582.9, 583.0-583.7, 588.0-588.9) та хронічна обструктивна хвороба легень (ICD-9-CM 416.8, 416.9, 500-505, 506.4, 490-496).

Для визначення супутньої захворюваності хворих був використаний індекс Чарльсона 19, індекс, розроблений у 1987 р., Який продемонстрував взаємозв'язок між супутньою захворюваністю та смертністю протягом одного року у різних когортах пацієнтів. Індекс, адаптований для використання з адміністративними базами даних 20, оцінює наявність 19 захворювань, вагою 1-6 і загальним балом від 0 до 37. Оцінка> 2 відноситься до річного року рівень смертності більше 50%.

Був проведений описовий аналіз даних та порівняно демографічні змінні між пацієнтами, які померли під час епізоду, та тими, хто цього не зробив, а також тими, хто був повторно прийнятий та тими, хто цього не зробив. Тест χ 2 використовувався для категоріальних змінних з корекцією Йейтса та точним тестом Фішера для дихотомічних змінних, коли очікуваним значенням клітини було співвідношення шансів (OR) та 95% довірчих інтервалів (95% ДІ) оцінювались з коефіцієнтів регресії. Було проведено багатоваріантний аналіз, щоб визначити, чи ожиріння та гіпотрофія є незалежними змінними смертності та реадмісії у пацієнтів із СН. Для цього смертність (модель 1) та реадмісія (модель 2) розглядались як залежні змінні, а змінні, які мали суттєве значення при однофакторному аналізі або мали клінічне значення, вводились як потенційні змішувачі. Значення p вважалося значущим результатом

За три роки дослідження було проаналізовано 370 983 випадки пацієнтів, виписаних з діагнозом СН. Середній вік досліджуваних пацієнтів становив 79,11 ± 10,13 років; 55,1% були жінками. 45 429 (12,2%) померли під час прийому. Пацієнтів, яких повторно приймали протягом наступних 30 днів, було 16,4% (61 008 пацієнтів). Загалом, 41 127 пацієнтів (11,1%) мали діагностичний код ожиріння, а 4 105 (1,1%) пацієнтів були класифіковані як недоїдають.

ХОЗЛ: хронічна обструктивна хвороба легень; ХТ: артеріальна гіпертензія; СН: серцева недостатність.
Дані виражають n (%) або середнє значення ± стандартне відхилення.

Пацієнти з недоїданням старші (81,3 проти 79,7 років; коефіцієнт шансів p (95% довірчий інтервал).
* З урахуванням віку, статі, факторів ризику (гіпертонія, цукровий діабет, куріння), ішемічної хвороби серця, хронічної ниркової недостатності, гострої дихальної недостатності та можливих факторів, таких як деменція та неінвазивна вентиляція.

Це дослідження показує, з одного боку, що ожиріння пов'язане зі значно меншим ризиком смерті у пацієнтів, госпіталізованих з приводу СН, і, крім того, що недоїдання у цих пацієнтів подвоює ризик смерті під час прийому. Ця взаємозв'язок не залежить від інших прогностичних факторів, що впливають на еволюцію СН, таких як вік, стать або деякі супутні захворювання. Подібним чином, пацієнти з ожирінням, яких виписують з приводу СН, приймаються на 19% менше, ніж у пацієнтів із нормальною вагою, тоді як пацієнти з недоїданням приймають на СН на 36% більше, ніж у пацієнтів із нормальною вагою через 30 днів після виписки з лікарні.

«Парадокс ожиріння» також був описаний при інших захворюваннях, ніж СН, 3, та у хірургічних хворих 9, і більша смертність була виявлена ​​в перший місяць після операції у недоїдаючих та дуже ожирілих пацієнтів, і нижча при надмірній вазі та середньому ожирінні, навіть з урахуванням таких факторів ризику, як гіпертонія або цукровий діабет 11 .

В іншому спектрі харчового статусу недоїдання у пацієнтів, госпіталізованих з приводу СН, у нашому дослідженні пов’язане із помітним збільшенням (удвічі) ризику смерті під час прийому та на 36% вищим ризиком реадмісії протягом місяця після виписки. Гіпотрофія як негативний прогностичний фактор раніше вказувалась 15, 31, 32, 33. Гіпотрофія при СН має багатофакторний характер і пов’язана зі зниженням апетиту, зниженням кишкового всмоктування внаслідок набряків і навіть з появою ентеропатії, що втрачає білок, та картиною хронічного запалення, спричиненої самою СН, із високими концентраціями TNFα. На відміну від недоїдаючих пацієнтів, нижча концентрація TNFα у циркулюючому середовищі була описана у пацієнтів із ожирінням через збільшення її рецепторів у жировій тканині 35 .

Вказано на роль гіпоальбумінемії як незалежного прогностичного фактора, пов'язаного з більшою смертністю при декомпенсованій СН, що може бути відображенням недоїдання, але у цих пацієнтів це може бути пов'язано з підвищеною катаболічною активністю, станом розрідження, тим самим хронічним запаленням або протеїнурія 36. Поширеність гіпотрофії у пацієнтів із СН не добре відома і, за оцінками, становить від 20% до 70% відповідно до встановлених критеріїв. У нашій серії показники недоїдання, про які повідомляється, набагато нижчі (1,1%), що пов’язано з недостатньою кількістю повідомлень про недоїдання у службах внутрішньої медицини, як ми вже вивчали і зазначали 37 .

Серед можливих обмежень нашого дослідження важливо зазначити, що рівень ожиріння в нашій серії (11,1%) знаходиться на нижній межі зазначеного в літературі, яка в різних серіях становить від 15 до 35% 2, 21, 26, 40, тоді як частота недоїдання дуже низька (1,1%). В недавньому дослідженні ми вказували, що в службах внутрішньої медицини діагноз недоїдання явно недооцінюється у звіті про виписку; таким чином, коли в проспективних дослідженнях майже 50% цих пацієнтів демонструють недоїдання, їх повідомлення у звіті про виписку трохи перевищує 1% 37, і дуже ймовірно, що ожиріння також занижується. Це одне з обмежень цього дослідження, що випливає із використання адміністративної бази даних 37. Крім того, слід зазначити, що ми не маємо інформації щодо ІМТ, нам бракує конкретної інформації про тип і ступінь ожиріння, дані про склад тіла, основні харчові параметри, лікування, яке проводиться пацієнтам, і дані про спостереження після 30 днів.

Це також було вказано як обмеження досліджень, проведених з такими базами даних, як Мінімальний базовий набір даних, які не мають належної кореляції з клінічними даними пацієнтів; Однак наша група розглянула цей факт, і ми змогли переконатися, що кореляція та надійність дуже високі, коли адміністративні бази даних порівнюються з базами даних, створеними клініцистами. 41; Те саме було зазначено на національній основі 42. З іншого боку, це дуже обширна база даних, яка збирає всі виділення, зроблені для СН у внутрішніх службах за 3 роки, і з яких ми змогли проаналізувати понад 370 000 записів. Нарешті, ми повинні зазначити, що іншим обмеженням цього дослідження є те, що воно стосується виключно пацієнтів, які потрапляють до внутрішніх служб, і мають інші характеристики, ніж ті, що лікуються кардіологами, як правило, молодших, з переважанням чоловіків, ішемічної чи клапанної етіології та більше систолічна дисфункція, тоді як серед тих, хто спостерігається у службах внутрішньої медицини, більше жінок, старших, з гіпертонічною етіологією та збереженою систолічною функцією 43 .

Представлена ​​широка серія пацієнтів, госпіталізованих з приводу СН, у яких захисний фактор ожиріння, здається, підтверджений як з точки зору смертності під час прийому, так і можливості реадмісії через 30 днів після виписки, а також, що також підтверджує важливу роль недоїдання у зворотному напрямку.

Конфлікт інтересів

Автори дякують Міністерству охорони здоров'я та споживачів за передачу та дозвіл на використання даних.

Отримано 28 липня 2011 року
Прийнято 12 вересня 2011 року