ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ Топ

анемія

Анемія, спричинена зміною синтезу гемової групи в результаті дефіциту заліза, що характеризується наявністю дрібних еритроцитів, що містять низьку кількість гемоглобіну (мікроцитарна анемія, гіпохромна). Це найчастіша форма анемії у всьому світі (80%), яка становить проблему громадського здоров’я, особливо в країнах, що розвиваються.

Причини дефіциту заліза:

1) Крововтрата (це головна причина): травна кровотеча (серед них вторинна внаслідок застосування АСК та інших НПЗЗ, рак товстої кишки, рак шлунка, виразкова хвороба шлунково-кишкового тракту, ангіодисплазія) → розділ. 4.30, гінекорагія, сечовивідні шляхи (гематурія), дихальна система (дифузне альвеолярне крововилив), травма (включаючи хірургічні втручання) або у професійних донорів крові.

2) Підвищений попит при недостатньому заміщенні: підлітковий вік, вагітність (2 і 3 триместр) та лактація, посилення еритропоезу під час лікування дефіциту вітаміну В 12 .

3) Погане всмоктування в шлунково-кишковому тракті: анамнез шлунково-кишкового тракту, стан після баріатричної операції, гастрит, спричинений H. pylori (→ розділ 4.6.2), аутоімунний гастрит (

За 20 років до розвитку дефіциту вітаміну В 12), целіакія, резекція кишечника в анамнезі, хронічний аутоімунний гастрит, дієта з низьким вмістом білка, багата речовинами, що перешкоджають засвоєнню заліза (фосфорани, оксалати, фітати, дубильні речовини).

4) Залізодефіцитна дієта: (кахексія, вегетаріанська або веганська дієта).

5) Залізодефіцитна анемія, рефрактерна на лікування залізом (рідкісне, аутосомно-рецесивне успадкування).

1. Загальні симптоми анемії → розд. 15.1.

2. Симптоми тривалого дефіциту заліза: у одних вони не проявляються, у інших можуть спостерігатися порушення абревіатури (відома як звичка до піки, яка є тенденцією до поглинання природних елементів, таких як земля, лід, глина, крейда, крохмаль та ін.), біль, печіння та епіляція язика, сухість шкіри, болючі тріщини в куточках губ, зміна нігтів (блідих, ламких, з вертикальними борознами) та волосся (тонких, ламких, з посіченими кінцями, волосся втрата).

3. Симптоми основного захворювання (наприклад, рак товстої кишки).

1. Повний аналіз крові: → таблиця 1-2 та таблиця 1-3: зниження концентрації Hb (більше, ніж зменшення кількості еритроцитів). Зазвичай VCM

75 ет. Кількість ретикулоцитів зменшується в міру загострення анемії. Збільшення індексу RDW (Red Cell Distribution Fitness) часто з’являється перед зменшенням MCV. Гіпохромні еритроцити різного розміру (анізоцитоз), включаючи дрібні клітини, і з різною формою (пойкилоцитоз) можуть бути присутніми в мазку периферичної крові, може бути лейкопенія (у

10% пацієнтів, як правило, пов'язані з важким дефіцитом заліза), а кількість тромбоцитів в нормі або збільшена.

2. Показники метаболізму заліза → таблиця 1-2 та таблиця 1-3. Згідно з аналізом витрат та переваг, найкращим аналізом крові для діагностики дефіциту заліза є визначення сироваткового феритину. Низька концентрація сироваткового феритину (3. Інші обстеження: для діагностики причин дефіциту заліза

1) Ендоскопія верхніх та нижніх відділів травної системи: виконують у всіх чоловіків та жінок у постменопаузальному періоді, а також у жінок у період менопаузи, у разі наявності симптомів травного тракту, сімейного анамнезу раку товстої кишки та рефрактерності до лікування залізом. Позбутися колоноскопії можна лише в тому випадку, якщо діагностовано рак шлунка або целіакія.

2) Візуалізація шлунково-кишкового тракту: у разі протипоказань до ендоскопічного дослідження.

3) Скринінг на целіакію (антитканинна трансглютаміназа або антиендомізієві антитіла): у всіх пацієнтів.

4) Загальний аналіз сечі: у всіх пацієнтів для виключення гематурії.

5) Окультна кров у калі: тест не рекомендується робити з огляду на його низьку чутливість та специфічність.

Якщо етіологія не встановлена ​​і рефрактерність до лікування пероральним залізом підтверджена → розгляньте наступні тести: тест на виявлення інфекції H. pylori, рівень гастрину в сироватці крові, анти-тім’яні клітини та/або антитіла проти внутрішнього фактора, ендоскопія тонкої кишки.

Мікроцитарна та гіпохромна анемія з порушеннями швидкості метаболізму заліза, особливо при зниженій концентрації феритину.

Інші анемії, особливо гіпохромні та анемія хронічних захворювань → таблиця 1-2 та таблиця 1-3.

Він полягає у придушенні причини дефіциту заліза, доповненні заліза та нормалізації концентрації Hb та феритину. У разі крайньої потреби перелийте червоні кров’яні тільця.

1. Хворий без відомих аномалій всмоктування: рекомендуйте пероральний препарат заліза в дозі 150-200 мг елементарного заліза на день (менші дози [навіть 30 мг] також можуть бути ефективними), наприклад. напр .: полімальтозований комплекс гідроксиду заліза III у жувальних таблетках або в сиропі, сульфат заліза 2-3 × д, глюконат заліза, білковий залізний сукцинілат або препарат сполуки з аскорбіновою кислотою 100-200 мг/добу (оскільки це збільшує всмоктування в травний тракт). Ці склади найкраще приймати натщесерце, оскільки вміст фосфатів і фітатів у таких продуктах, як каші, волоські горіхи або горох, або вміст таніну в чорному чаї, каві чи какао зменшує засвоєння заліза. Також слід уникати ІПЦ, де це можливо. Ефективність лікування демонструється збільшенням ретикулоцитів через 7 днів та концентрацією Hb в

2 г/дл через 1-2 тижні від початку терапії. Продовжуйте лікування протягом 3 місяців після нормалізації концентрації Hb та феритину (для доповнення запасів заліза). Стійкість до лікування залізом визначається як відсутність збільшення концентрації Hb ≥1 г/дл після 4-6 тижнів перорального лікування у дозі 100 мг/добу. Це може бути пов’язано з постійними кровотечами, неправильним діагностуванням, порушенням абсорбції, недотриманням лікування або дієтою з дефіцитом заліза.

2. Пацієнти, які не переносять пероральні препарати заліза або у яких ці препарати неефективні, з великими втратами заліза (наприклад, в результаті шлунково-кишкової кровотечі) або з необхідністю зберігати велику кількість заліза в організмі (наприклад, при гемодіалізі або пацієнти з хіміотерапією, які отримують стимулюючі фактори еритропоезу), із синдромом мальабсорбції, неспецифічним колітом, хронічним запальним захворюванням або хронічною хворобою нирок: використовують парентеральне залізо, iv. виключно ІМ, дотримуючись інструкцій щодо адміністрування технічного паспорта препарату. Починають інфузію із половини рекомендованої швидкості (у пацієнтів з факторами ризику реакцій гіперчутливості 10% від рекомендованої норми), а за відсутності побічних реакцій через 15 хв збільшуйте її до рекомендованої дози. Визначте кількість заліза, введеного під час лікування за формулою:

маса тіла (кг) × 2,4 × [цільова концентрація Hb (г/дл) - поточна концентрація Hb (г/дл)] + запаси тканини (зазвичай 500 мг)

Зазвичай вводять 100-200 мг заліза 2-3 рази на тиждень і контролюють ефект → вище.

Можна ввести одну високу дозу, наприклад напр. 1000 мг, щоб швидко збалансувати дефіцит.

Беручи до уваги ризик реакцій гіперчутливості, iv ​​залізо. Її повинен вводити кваліфікований персонал і в місці, де негайно доступна реанімаційна бригада. Перед початком внутрішньовенної терапії залізом не рекомендується профілактичне застосування антигістамінних препаратів, оскільки вони можуть знизити артеріальний тиск. Спостерігайте за пацієнтом протягом ≥30 хв після внутрішньовенного введення заліза. Після появи реакції гіперчутливості інфузію слід негайно припинити. Інфузію можна відновити з половиною швидкості через ≥15 хв і лише у пацієнтів з легкими, самообмеженими реакціями.

З початку вагітності та під час лактації жінкам слід приймати залізо профілактично у дозі 30 мг/добу, а у разі нестачі заліза: 100-200 мг/добу Не вводити iv залізо. в 1 триместрі вагітності. У 2-му та 3-му його використання можна оцінити в обґрунтованих випадках.

Таблиця 1-2. Диференціальна діагностика гіпохромної анемії