Запалення щитовидної залози технічно називається тиреоїдитом.
Запалення вражає тканини щитовидної залози. Вони можуть мати різне походження та причини. Найпоширенішою формою запалення є так званий хронічний лімфоцитарний тиреоїдит. Виникає гостре і підгостре запалення щитовидної залози. Мозаїку доповнюють лікарський тиреоїдит, післяпологовий тиреоїдит, а також деякі рідкісні та рідкісні форми цього запального захворювання.
Хронічний лімфоцитарний тиреоїдит - найпоширеніша форма тиреоїдиту.
Його ще називають аутоімунним тиреоїдитом. Або, за словами його першовідкривача, тиреоїдит Хашимото. Запалення відбувається на аутоімунній основі. В основі лежить розлад імунної системи. Імунна система виробляє антитіла проти тканин щитовидної залози. Результатом є виникнення та розвиток хронічного запалення та поступове пошкодження та руйнування тканини щитовидної залози. Тканина інфільтрована лімфоцитами та моноцитами, а антитіла проти антигенів щитовидної залози циркулюють у крові. Діагноз цього запалення заснований на тактильному обстеженні щитовидної залози, яка є жорсткою і жорсткою. Обстеження УЗД перевіряє його структурні зміни, а аналіз крові виявляє наявність антитіл проти щитовидної залози.
Аутоімунний тиреоїдит може спричинити первинний гіпотиреоз.
В даному випадку мова йде про розлад функції щитовидної залози, пов’язаний зі зниженою секрецією її гормонів. Це хронічне запалення спричинює поступовий розвиток гіпотиреозу у більшості постраждалих пацієнтів з усіма клінічними проявами та наслідками. Початок гіпотиреозу індивідуальний. Швидкість його розвитку та клінічна картина варіабельні. Від випадку до випадку. Щитовидна залоза може тривалий час підтримувати свою нормальну функцію. Перехід до гіпотиреозу може зайняти роки. Сам аутоімунний тиреоїдит може не мати клінічних проявів. Це іноді виявляється лише випадково. Окреме запалення не лікується. Лікується лише наслідок цього запалення, первинний гіпотиреоз. Якщо нормальна функція щитовидної залози підтримується, лише регулярні огляди проводяться раз на 6-12 місяців. У разі гіпотиреозу починається замісна терапія синтетичними гормонами щитовидної залози. Аутоімунний тиреоїдит вражає відносно значну частину населення. Це трапляється в 10 разів частіше у жінок, ніж у чоловіків. Ця форма тиреоїдиту є найпоширенішим захворюванням щитовидної залози в історії.
Гострий тиреоїдит - це рідкісне бактеріальне запалення щитовидної залози.
Це викликано забрудненням тканини щитовидної залози прямою бактеріальною інфекцією. Зазвичай це пов’язано зі значними гострими клінічними труднощами. Висока температура, відчутний біль у щитовидній залозі та хворобливі місцеві лімфатичні вузли. Діагноз підтверджується мікробіологічним дослідженням тканини щитовидної залози, взятої шляхом біопсії. Стан вимагає цілеспрямованого та ефективного лікування антибіотиками.
Підгострий тиреоїдит - друга за поширеністю форма тиреоїдиту.
В основі підгострого запалення щитовидної залози лежить вірусна інфекція. Зазвичай супроводжується болем в передній частині шиї. У клінічній картині переважають підвищена температура тіла та біль у щитовидній залозі та регіонарних лімфатичних вузлах. Біль часто поширюється на щелепи і імітує зубний біль. Швидке руйнування тканин може призвести до швидкого викиду гормонів та небезпечного тиреотоксикозу. Стан вимагає швидкої та точної діагностики та лікування у ендокринолога. Даються високі дози ацилпірину або кортикоїдів. Протизапальне лікування часто триває кілька місяців.