хронічна

Вступ: Ожиріння є загальновизнаним фактором серцево-судинного ризику, але кілька досліджень показують, що ці пацієнти можуть мати кращий прогноз під час гострого коронарного синдрому (ГКС).

Методи: Дані, включені до реєстру ARIAM-Андалусія (Аналіз затримки при гострому інфаркті міокарда), який включає 40 лікарень у громаді, між 2001 та січнем 2012 р. Вплив ожиріння як дихотомічної змінної вивчали у 42 827 пацієнтів, які потрапили до SCA; а з них у 12 158 індекс маси тіла (ІМТ) також можна було проаналізувати.

Результати: З аналізованих пацієнтів ожиріння мали 4734 (11,1%). Ці пацієнти мали нижчу смертність як в реанімаційному відділенні (3,9 проти 4,9%, р = 0,003), так і в лікарні (4,9 проти 5,7%, р = 0,021). Серед ожирілих була виявлена ​​більша частка ГКС без підвищення ST, жіночої статі, діабету, дисліпідемії, НТН, сімейної історії ІХС, попередніх ІМС, попередніх коронарних уражень, серцевої недостатності, ХОЗЛ та ниркової недостатності. Значні різниці у віці спостерігались у осіб із ожирінням/не ожирінням, 62,34 та 64,73 років, відповідно (різниця 2,39 років, 95% довірчий інтервал 2,02-2,78, р = 0,005). Вища смертність була виявлена ​​у пацієнтів з ІМТ 20) (10,5% проти 4,7%, р = 0,003) і тенденція до нижчої смертності з вищим ІМТ. Відмінностей середньої тривалості перебування у реанімації не було. У багатофакторному аналізі ожиріння було незалежною захисною величиною для лікарняної смертності (співвідношення шансів 0,819, 0,710-0,944, р = 0,006).

Висновки: Як і в попередніх дослідженнях, аналіз даних реєстру ARIAM підтверджує існування парадоксального захисного ефекту ожиріння на лікарняний прогноз ГКС.