коли

Акромегалія - захворювання викликане неконтрольованою надмірною секрецією (секрецією) гормону росту в гіпофізі, в невеликій залозі, розташованій трохи нижче мозку, за очима.

Гіпофіз контролює нормальний ріст людини, обмін речовин і репродуктивні здібності. У більшості випадків це надмірне вироблення GH (гормону росту) спричинене доброякісною пухлиною на гіпофізі. В організмі циркулюють 3 важливі гормони, які необхідні для регулювання основних видів діяльності організму

Соматотропін - це речовина, що виробляється гіпофізом, що стимулює ріст кісток і м’яких тканин у дітей та регулює обмін речовин у дорослих. Коли у людини є акромегалія, з гіпофіза виділяється аномально висока кількість гормону росту. Занадто велика кількість гормону росту викликає зміни фізичних властивостей та інших аспектів людського організму.

1. Фактор росту інсуліну 1 (IGF-1) - фактор росту, що виробляється переважно в печінці. Його рівень підвищується в результаті реакції на підвищення рівня гормону росту.
2. Соматостатин - Одним з основних ефектів соматостатину є його здатність контролювати кількість гормону росту в організмі. Дослідники скористались цими знаннями при розробці відповідного лікування акромегалії. Рівень природного соматостатину падає в організмі протягом декількох хвилин. Тому лікування спрямоване на підтримку набагато більш тривалої активності соматостатину.


Симптоми
Симптоми акромегалії можуть впливати як на зовнішній вигляд, так і на загальний стан здоров’я людини. Зміни, що впливають на зовнішній вигляд, можуть бути незначними і можуть зайняти багато років. Однак лише деякі пізніші ознаки та симптоми нелікованої акромегалії можуть допомогти її легше виявити. Хоча перелік симптомів довгий, у пацієнта може з’явитися лише декілька з них. Зараз ми знаємо низку потенційних симптомів цієї хвороби, щоб пацієнт міг легше спостерігати та контролювати своє захворювання. Окрім змін зовнішнього вигляду, акромегалія також спричинює зміни в роботі організму, що може мати серйозні наслідки для здоров’я.

Ви повинні повідомити свого лікаря, якщо у вас спостерігаються інші симптоми.

Симптоми акромегалії можуть впливати як на зовнішній вигляд, так і на загальний стан здоров’я людини. Зміни, що впливають на зовнішній вигляд, можуть бути незначними і можуть зайняти багато років. Однак лише деякі пізніші ознаки та симптоми нелікованої акромегалії можуть допомогти її легше виявити. Хоча перелік симптомів довгий, у пацієнта може з’явитися лише декілька з них. Зараз ми знаємо низку потенційних симптомів цієї хвороби, щоб пацієнт міг легше спостерігати та контролювати своє захворювання. Окрім змін зовнішнього вигляду, акромегалія також спричинює зміни в роботі організму, що може мати серйозні наслідки для здоров’я.

Ви повинні повідомити свого лікаря, якщо у вас спостерігаються інші симптоми. Тоді буде легше визначити ефективне лікування.
• Поступове збільшення рук і ніг
• Швидке зростання
• Зоб - збільшення щитовидної залози, що викликає набряк передньої частини шиї
• Набряк м’яких тканин
• Апное - тимчасова зупинка дихання під час сну; може бути спричинене звуженням дихальних шляхів через набряк м’яких тканин
• Плями на шкірі - невеликі, доброякісні, схожі на бородавки нарости на шкірі
• Гірсутизм - надмірний ріст волосся, або ріст волосся в незвичних формах
• Огрубіння рис обличчя, включаючи огрубіння шкіри, мазі та вугрів
• Порушення менструального циклу у жінок (аменорея)/імпотенція у чоловіків
• Гіпертонія - стійкий високий кров'яний тиск
• Надмірне потовиділення - гіпергідроз
• Головний біль
• Проблеми із зором
• Парестезія - аномальна неврологічна чутливість, напр. у вигляді оніміння, гулу, печіння, поколювання або гіперчутливості
• синдром зап’ястя - синдром зап’ястя; гудіння, біль і оніміння рук, викликані здавленням нерва в зап’ясті
• М’язова слабкість/нудота
• Біль у суглобах (артралгія)


Лікування
Ключем до контролю акромегалії є розуміння того, що захворювання можна лікувати. Для досягнення найкращих можливих результатів необхідно підходити до ґрунтовного підходу до довготривалого медичного обслуговування. Хірургічне втручання є терапією першого ряду для більшості пацієнтів, але воно рекомендується не всім. Його вплив залежить від таких факторів, як розмір пухлини гіпофіза, її інвазивність та майстерність хірурга. Пацієнти з мікроаденомою мають 59-88% шансів на одужання після операції, тоді як у пацієнтів з макроаденомою шанси на 22-65% менше.