Мета:

Оцінити вплив на клінічний діагноз корекції загасання за допомогою ОФЕКТ-КТ щодо індексу маси тіла (ІМТ) у пацієнтів із надмірною вагою.

journal

Матеріал і методи:

Ретроспективно оцінено 190 пацієнтів поспіль (38-86 років, середнє значення: 60,6, 97 чоловіків, 93 жінки) з ІМТ, що перевищує або дорівнює 25 (25,1-60,2, середнє значення: 33,6). Була використана класифікація ВООЗ. Усім пацієнтам було проведено ОФЕКТ із 99mTc-MIBI за 2-денним протоколом. Було проведено 84 фізичних навантаження, 103 фармакологічних стресу з дипіридамолом та 3 з добутаміном. Зображення були отримані в гамма-камері Infinia Hawkeye 4 SPECT-CT, GE Healthcare, на матриці 64 x 64 з пікселем 6,8 мм та оброблені OSEM на станції Xeleris 2. Корекцію ослаблення проводили за допомогою спіральної томографії низької якості . доза (140 Кев, 1 мА, 1,9 крок).

Зображення з корекцією ослаблення та без неї були інтерпретовані двома незалежними спостерігачами, а розбіжності вирішено консенсусом.

Дослідження вважалися невідповідними, коли спостерігалася зміна клінічного діагнозу (ішемія, інфаркт або нормальне дослідження) або ступінь дефектів. Була використана 17-сегментна модель, і кожному з них візуально було присвоєно значення від 0 до 4. SSS менше 4 вважався нормальним.

Оцінювали частку досліджень із суперечливим діагнозом у різних категоріях ІМТ (надмірна вага та ожиріння I, II та III). Наявність кореляції між ІМТ та клінічним діагнозом оцінювали за допомогою логістичного регресійного аналізу. Змінні вік, стать, попередній інфаркт та розширення шлуночків також були включені в модель.

Результати:

116/190 пацієнтів (61%, 54,1-67,9%, 95% ДІ)) представили суперечливі дослідження. Ця кількість зросла до 152 (80%, 75,5-84,6, 95% ДІ), коли враховували дефекти, інтерпретовані в першу чергу як артефакти загасання (виправлені дефекти із збереженою рухливістю). Діагностичні розбіжності спостерігались у 19/48 пацієнтів із надмірною вагою (39,5%), 57/85 із ожирінням I (67%), 22/31 із ожирінням II (71%) та 18/26 із ожирінням III (69%). Частка діакордозних діагнозів була значно нижчою у групі із зайвою вагою (p = 0,004, z тест), ніж у випадках ожиріння. Три групи із ожирінням не відрізнялися одна від одної.

15/20 пацієнтів з розширенням шлуночків (75%) та 13/19 пацієнтів з попереднім інфарктом (68%) виявили невідповідність. Ці пропорції статистично не відрізнялись від частоти суперечливих досліджень у загальній вибірці, ймовірно, через невелику кількість випадків. У багатофакторному аналізі більший ІМТ (B = 0,095, p = 0,007), старший вік (B = 0,040, p = 0,025) та чоловіча стать (B = 1,42, p = 0,000) пацієнтів були прогнозуючими змінними результатів Невідповідність у дослідженнях.

Завершення:

Ми демонструємо високий вплив на клінічний діагноз корекції послаблення КТ низьких доз у пацієнтів із надмірною вагою, виявляючи діагностичні розбіжності у понад 60% випадків. ОФЕКТ-КТ може стати незамінним інструментом оцінки цієї групи пацієнтів.