| Алкаптонурія | |
| гомогентизова кислота накопичується в рідинах організму | |
| в повітрі темніє сеча, зберігаючи гомогентизовану кислоту в суглобах | |
| порушення конверсії амінокислот тирозину та надмірне накопичення його метаболітів (гомогентизова кислота) | |
| генетично зумовлене (відсутність профілактики) | |
| 1: 200 000 народжених | |
| E70.2 | |
| 203500 | |
Алкаптонурія є рідкісним, AR, спадковим порушенням метаболізму ароматичних амінокислот. Хвороба проявляється у дитинстві і вражає приблизно 1 дитину на 200 000 народжених. Це спричинено ферментативним дефектом деградації тирозину. Гомогентизова кислота накопичується і виводиться із сечею, яка стає жовтою до коричневої. [1]. Макроскопічно ми спостерігаємо сіро-блакитний пігмент, наприклад, у кістках або сухожиллях.
Патогенез редагувати джерело]
Це спадкове захворювання обумовлене порушення метаболізму тирозину, спричинені мутацією гена, що кодує фермент гомогендізат-діоксигеназу, що експресується переважно в печінці (печінка) та нирках (нирка). Повний або частковий дефіцит цього ферменту, який бере участь у розщепленні гомогенізату до фумарату та ацетоацетату (відповідно до малеїлацетоацетату), спричинює накопичення гомогентизинової кислоти в організмі, що супроводжується алкаптонурією та зберіганням гомогендизату в м’яких тканинах. Гомогенат окиснює алкаптон до пігменту, який темніє на повітрі і викликає темне забарвлення сечі та сполучної тканини. Надлишок метаболіту призводить до пошкодження клапанів серця, нирок та суглобів.
Генетика редагувати джерело]
Це алкаптонурія аутосомно-рецесивне захворювання. Ген ферменту діоксигенази розміщений на довгому плечі хромосоми 3. На даний момент відомо приблизно 40 мутацій гена.
Симптоми редагувати джерело]
Деякі випадки алкаптонурії виявляються ще в дитинстві при розгляді темної кольорової сечі. Однак клінічні симптоми проявляються лише в літньому віці, вони проявляються зокрема пошкоджені суглоби, уражене серце можливо сечокам’яна хвороба. Ураження суглобів схоже на артроз. Першим симптомом, як правило, є біль у великих суглобах, що несуть всю вагу тіла, що супроводжується болем у нижній половині хребта (хребта). Інвалідність може завершитися кіфозом, обмеженою рухливістю та зменшенням зросту пацієнта.
Ми бачимо видимими на рентгенівських променях кальцифікати в уражених районах. Інші ускладнення - розрив зв’язок або кровотеча в порожнини суглобів. Ураження м’язів і сухожиль є загальним явищем, найбільш сприйнятливим є ахіллове сухожилля, яке може бути потовщеним і схильним до розриву навіть при незначній травмі. Сіре забарвлення склер і хрящів мочок вух з’являється після 30 років. Пізніше також темний колір шкіри, особливо в області носа, щік (щік), пахвових западин та лобка. Ураження серця рано чи пізно проявляється у кожного пацієнта, основні симптоми якого слід зазначити зокрема: регургітація аортального або мітрального клапана, або кальцифікація коронарних артерій. Темне забарвлення хряща мочок вух також може спостерігатися у вторинний охроноз після тривалого використання фенолу та його похідних.
Діагностичні тести редагувати джерело]
Підлужнення сечі при контакті з повітрям призводить до темного кольору. Також використовується позитивний тест на відновники, яким, безсумнівно, є гомогендизат. Кількісно визначити гомогенізат можна за допомогою специфічних ферментативних методів.
Лікування редагувати джерело]
Терапія є схемою: дієта з обмеженим вмістом фенілаланіну a тирозин є одним з основних етапів лікування пацієнта. Аскорбінова кислота (вітамін С) запобігає зв’язуванню 14С-гомогентизинової кислоти зі сполучною тканиною та зменшує виведення гомогендизату з сечею. Крім того, введення NTBC (інгібітор 4-гідроксифенілпіруват-діоксигенази) зменшує виведення з сечею гомогенату. Через генетичну основу захворювання немає відповідної профілактики для запобігання хворобі.