Поширеність та частота ожиріння в нашому середовищі. Наслідки для системи охорони здоров’я

Ф. Й. Вільчес Лопес

андалузький

Університетська лікарня Пуерта-дель-Мар, Кадіс.

Університетська лікарня Пуерта-дель-Мар, Кадіс.

Л Ларран Ескандон

Університетська лікарня Пуерта-дель-Мар, Кадіс.

МА Майо Оссоріо

Університетська лікарня Пуерта-дель-Мар, Кадіс.

Дж. М. Пачеко Гарсія

Університетська лікарня Пуерта-дель-Мар, Кадіс.

Дж. Прада Олівейра

Університетська лікарня Пуерта-дель-Мар, Кадіс.

М Агілар Діосдадо

Університетська лікарня Пуерта-дель-Мар, Кадіс.

Листування

Франциско Хав'єр Вільчес Лопес

Університетська лікарня Пуерта-дель-Мар

Резюме

В останні десятиліття спостерігається помітне зростання поширеності та частоти надмірної ваги та ожиріння як у всьому світі, так і в нашій країні, в межах якої наша громада входить до регіонів з найбільш несприятливими даними. Ожиріння збільшує ризик хронічних ускладнень, які впливають на здоров'я та якість життя людини, це було пов'язано зі значним збільшенням прямих і непрямих витрат (порівняно з людьми з нормальною вагою) і, отже, і для всього цього, якщо поточний тенденції не змінюються, можуть поставити під загрозу стійкість систем охорони здоров'я. Крім того, в цьому контексті в останні роки спостерігається розширення баріатричної хірургії як методу вибору при лікуванні пацієнтів з важким ожирінням.

Анотація

В останні десятиліття спостерігається помітне збільшення поширеності та захворюваності надмірною вагою та ожирінням як у всьому світі, так і в нашій країні, в межах якої наша громада входить до регіонів з найбільш несприятливими даними. Ожиріння підвищує ризик хронічних ускладнень, що впливають на здоров’я та якість життя людини, пов’язане зі значним збільшенням прямих та непрямих витрат (порівняно з людьми з нормальною вагою), а отже, і на все це, якщо сучасні тенденції будуть не модифікований, може поставити під загрозу стійкість державних соціальних систем охорони здоров’я. Крім того, в цьому контексті в останні роки спостерігається розширення баріатричної хірургії як методу вибору при лікуванні пацієнтів з важким ожирінням.

Ключові слова

Ключові слова

Вступ

Ожиріння - це хронічне захворювання, яке характеризується надмірною вагою по відношенню до зросту, вторинним до надмірного накопичення жирової тканини, що супроводжується системним запаленням низького ступеня [1]. Згідно класичної точки зору, збільшення жирової тканини є результатом дисбалансу між споживанням і витратою калорій, тобто між звичним споживанням гіперкалорійної дієти щодо потреб людини та низькою фізичною активністю. Хоча це загалом вірно, в останні роки було виявлено, що етіологія набагато складніша [2], включаючи інші фактори, такі як соціально-економічний статус, сімейне середовище, взаємодія генотип-фенотип, зміна мікробіоти або наявність ендокринних збудників, серед інших [3].

Індекс маси тіла (ІМТ), який визначається як співвідношення між вагою та зростом у метрах у квадраті, є індексом, який, хоча і неточним, зазвичай відображає ожиріння і є параметром, який найбільш часто використовується для класифікації тяжкості ожиріння. Класифікація, запропонована Іспанським товариством з вивчення ожиріння (SEEDO), відображена в Таблиця 1. ІМТ можна доповнити іншими параметрами, такими як окружність талії, яка надає інформацію про розподіл жиру в організмі, розрізнюючи абдомінальне або андроїдне ожиріння (окружність талії більше або дорівнює 102 см у чоловіків або 88 см у жінок) та периферійне або гінекоїд, якщо він не відповідає цим критеріям. Абдомінальне ожиріння пов'язане з накопиченням вісцерального жиру, що пов'язано з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань [4].

Таблиця 1

Класифікація надмірної ваги та ожиріння за ІМТ (консенсус SEEDO).

Категорія Граничні значення ІМТ
Недостатня вага 30 кг/м 2 або> 27 кг/м 2, пов’язані з основними супутніми захворюваннями, і коли через 3-6 місяців у структурованій програмі було втрачено не більше 5% від початкової ваги. Через збільшення поширеності та частоти ожиріння в нашому середовищі баріатрична хірургія стає все більш поширеним терапевтичним інструментом для пацієнтів з ІМТ ≥40 кг/м 2 або з ІМТ 35-40 кг/м 2 та супутніми важкими супутніми захворюваннями [4].

Зростання поширеності та частоти ожиріння у всьому світі робить цю хворобу епідемією 21 століття. Вирішення проблеми ожиріння та його ускладнень є справжньою соціально-економічною проблемою як у країнах, що розвиваються, так і в розвинутих, де прямі та непрямі витрати, пов’язані з ожирінням, помітно зросли за останні роки і, якщо перспективи не зміняться, можуть поставити під загрозу стійкість систем охорони здоров’я. У цій статті розглядається розвиток ожиріння за останні роки, а також його соціально-економічний вплив як у глобальному масштабі, так і в найближчому оточенні.

Поширеність та частота ожиріння

Доросле населення

На глобальному рівні в даний час 39% світового населення страждають від надмірної ваги або ожиріння. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2014 році ожирінням страждало 10,8% дорослих чоловіків та 14,9% жінок. Хоча ці дані могли б припустити, що ожиріння є більш поширеним серед жінок [5], інші дослідження не виявили гендерних відмінностей [6]. У дослідженнях, проведених у США, спостерігались расові відмінності, а афроамериканці мали вищу поширеність екстремального ожиріння.

У період з 1980 по 2008 рр. Спостерігалося стандартизоване за віком середнє збільшення ІМТ за десятиліття на 0,4 кг/м 2 у чоловіків та на 0,5 кг/м 2 у жінок [7]. Відсоток дорослих з ІМТ ≥25 кг/м 2 збільшився з 1980 по 2013 рік, з 28,8% до 36,9% у чоловіків та з 29,8% до 38% у жінок [6]. У багатьох країнах та регіонах відсоток людей із зайвою вагою та ожирінням перевищує показник людей із нормальним ІМТ, і, за підрахунками, до 2030 року ІМТ ≥25 кг/м 2 матиме 58,8% населення [1]

У нашій країні дослідження ENRICA (2008-2010) та ENPE (2014-2015) виявили поширеність надмірної ваги та ожиріння серед дорослих 22,9% та 21,6% та 39,4% та 39,3% відповідно. [8], [9]. Ймовірно, це пов’язано з поширеністю інших пов’язаних метаболічних розладів, таких як DM2, який у нашому середовищі вже зростає до 13,8% [10].

Поширеність ожиріння різниться залежно від автономної громади. За даними ENS 2012 року, найвищий рівень поширеності спостерігається у Сеуті (найвища національна поширеність - 25,5%), Естремадурі та Андалусії. Наварра - громада з найнижчою поширеністю (12,4%) [13]. На рівні нашої спільноти, згідно з даними, вилученими з дослідження [email protected] [14], поширеність ожиріння становила 37,0%, що значно перевищувало поширеність в Іспанії (26,6%), і, схоже, це зумовлено численні фактори, такі як найнижчий освітній рівень, найвищий рівень безробіття та найнижча зареєстрована фізична активність. Згідно з цими результатами, поширеність ожиріння в Андалусії є порівнянною із поширеністю ожиріння в США, яка має найвищу поширеність ожиріння у всьому світі, але в громаді з дуже різними параметрами, оскільки вона має низький дохід на душу населення (16960 євро) зменшення витрат на охорону здоров’я (1006,38 євро на мешканця, за даними 2013 р.) у порівнянні з іншими автономними громадами держави [14].

Таблиця 3

Еволюція поширеності надмірної ваги та ожиріння серед дорослого населення Іспанії та Андалузії (дані отримані з Національного інституту статистики).

Надмірна вага (%) Ожиріння (%)
2009 рік 2011-12 2014 рік 2017 рік 2009 рік 2011-12 2014 рік 2017 рік
Іспанія 37.7 36.7 35,7 37.1 16,0 17,0 16.9 17.4
Андалусія 39,9 36.2 37.1 37,5 19.6 21.2 19.9 21,0
Таблиця 4

Еволюція поширеності надмірної ваги та ожиріння серед дорослого населення Іспанії, розділених за статтю (дані отримані з Національного інституту статистики).

Надмірна вага (%) Ожиріння (%)
2009 рік 2011-12 2014 рік 2017 рік 2009 рік 2011-12 2014 рік 2017 рік
Іспанія 37.7 36.7 35,7 37.1 16,0 17,0 16.9 17.4
Самці 45,5 45.1 43.6 44.4 17.3 18,0 17.1 18.2
Жінки 29.9 28.1 28.1 30,0 14.7 16,0 16.7 16.7
Таблиця 5

Еволюція поширеності надмірної ваги та ожиріння серед іспанського дорослого населення, розділених за доходами (перший квінтиль проти п’ятого квінтилю) та освітнім рівнем (вища освіта проти початкової освіти) (дані отримані з Національного інституту статистики)

Надмірна вага (%) Ожиріння (%)
2009 рік 2011-12 2014 рік 2017 рік 2009 рік 2011-12 2014 рік 2017 рік
Іспанія 37.7 36.7 35,7 37.1 16,0 17,0 16.9 17.4
Оренда
1-й квінтиль 39,0 - 32.4 33.1 22.6 - 17.9 24.8
5-й квінтиль 35.6 - 34.1 36.7 9.8 - 11.1 12.4
Навчальний рівень
Первинна 40.2 40,0 39,5 40,5 21.3 21.9 22.8 22.3
Начальство 33.6 32,0 30,0 32.7 9.6 9.8 9.6 11.4
Дитяче-підліткове населення

Поширеність ожиріння у дітей та підлітків також помітно зросла, що призвело до ризику розвитку супутніх хронічних захворювань у пізніших дорослих. В цілому в 2013–2014 рр. Було підраховано, що 110 мільйонів дітей та підлітків у віці від 2 до 19 років страждають ожирінням, що вдвічі більше, ніж у 1980 році. Хоча поширеність, здавалося, стабілізувалась, у 2014 році поширеність дитячого ожиріння вже була підвищена до 5 % [6], [15].

В Іспанії поширеність ожиріння серед підлітків нижча, ніж у дитячому віці [16]. З 1987 по 2011 рік як у хлопчиків, так і у дівчаток 10-14 років спостерігалося збільшення поширеності надмірної ваги, при ожирінні залишалося стабільним; у 6-9-річній групі тенденції були більш стабільними, а в групі 2-5-річного віку спостерігалося зменшення поширеності як надмірної ваги, так і ожиріння (Таблиця 2). Стабілізація тенденцій, загалом, починаючи з 1995 р., Узгоджується з іншими міжнародними дослідженнями, проведеними в розвинених країнах. Незважаючи на це, поширеність залишається високою, вищою, ніж бажана [17].

Таблиця 2

Еволюція поширеності надмірної ваги та ожиріння у іспанських дітей та підлітків у період між 1987 та 2011 роками (На основі 17).

Вік Стать Надмірна вага (%) Ожиріння (%)
1987 рік 2011 рік
10-14 Самець 13.9 22.2 3.6 3.8
Жіночий 13.9 22.2 3.6 3.8
6-9 Самець 21.9 25,0 12.2 12.4
Жіночий 18.8 22.4 14.8 13.1
2-5 Самець 12.3 11.6 21.8 18,0
Жіночий 16,0 14,0 30,0 19

Вплив ожиріння

Супутня захворюваність та смертність

У недавньому мета-аналізі, який включав 239 проспективних досліджень (10625411 учасників та середнє спостереження 13,7 років), смертність від усіх причин була мінімальною у групі з ІМТ 20,0-25,0 кг/м 2, зростаючи у всьому діапазоні надмірної ваги ( HR 1,07 для ІМТ 25-0-2 і HR 1,20 для ІМТ 27,5-29,9 кг/м 2) і більшою мірою і все частіше на різних стадіях ожиріння (HR 1,45 для ІМТ 30,0-34,9 кг/м 2, HR 1,94 для ІМТ 35,0-39,9 та HR 2,76 для ІМТ 40,0-59,9 кг/м 2) [19].

Економічний вплив

Збільшення поширеності надмірної ваги та ожиріння збільшує соціальні та медичні витрати, як прямі, так і непрямі. Непрямі витрати походять від прогулів, презентизму (зниження продуктивності праці на робочому місці), інвалідності та передчасної смертності. У систематичному огляді Ді та ін., Було включено п’ять досліджень, які аналізували загальні прямі та непрямі витрати, спричинені надмірною вагою та ожирінням, хоча методологія та аналіз витрат відрізнялися між дослідженнями. Загальні витрати, пов’язані з надмірною вагою та ожирінням, у Канаді становили 7,3 х103 млн євро, у США 51,92 х103 млн, а в Німеччині 11,01 х103 млн; у всіх випадках понад 50% витрат було віднесено на непрямі витрати [20]. Згідно з нещодавно опублікованим систематичним оглядом, щорічні надлишкові витрати на людину з надмірною вагою або ожирінням (порівняно з людиною з нормальною вагою) коливаються між 54-161 і 89-1.586 доларами США відповідно, отриманими від прогулів, презентизму інвалідність та передчасна смертність [21].

У нашій країні збільшення випадків ожиріння із надмірною вагою на 3,1 мільйона, яке сталося з 2006 по 2016 рік, призвело до збільшення прямих супутніх витрат на 524 мільйонів євро на рік та загальної вартості на 1 950 х 103 мільйони євро, що становить 2% охорони здоров’я витрати [12].

Баріатрична хірургія при лікуванні ожиріння

Висновки

Зростання поширеності та частоти ожиріння робить це епідемією 21 століття. В нашій країні за останні десятиліття зросла поширеність надмірної ваги, ожиріння і, що ще серйозніше, захворюваності на ожиріння, що є найбільш тривожними даними в таких громадах, як Андалусія. Ожиріння пов’язане з більш високим ризиком хронічних ускладнень різного характеру (метаболічний синдром, СД2, серцево-судинні захворювання, певні типи раку тощо), що призводить до збільшення як прямих, так і непрямих витрат. У цьому сенсі баріатрична хірургія, вибрана методом для пацієнтів із патологічним ожирінням, за останні роки зазнала помітного зростання, вважаючись економічно ефективним лікуванням. Якщо нинішня тенденція збережеться, ожиріння може поставити під загрозу стійкість систем охорони здоров’я.

Бібліографія

González-Muniesa P, Martínez-González MA, Hu FB, Després JP, Matsuzawa Y, Loos RJF та ін. Ожиріння. Nat Rev Dis Primer. 2017 р .; 3: 17034.