ОПИС
Цефіксим - це цефалоспорин, активний у маршруті третього покоління. Загалом цефалоспорини третього покоління більш активні щодо грамнегативних бактерій, ніж цефалоспорини першого покоління. Як і цефтріаксон та цефотаксим, цефіксим мм проявляє покращену антибактеріальну активність та більшу стабільність щодо багатьох бета-лактамаз. Цефіксим зазвичай використовується для лікування середнього отиту, інфекцій дихальних шляхів та інфекцій сечовивідних шляхів, спричинених сприйнятливими організмами.
Механізм дії: Цефіксим, бета-лактамний антибіотик, як пеніциліни, в першу чергу є бактерицидним. Цефепім пригнічує третю і останню стадію синтезу бактеріальної клітинної стінки шляхом зв’язування з пеніциліноспецифічними зв’язуючими білками (PBP), що знаходяться в клітинній стінці бактерії. Ці зв’язуючі білки відповідають за декілька етапів синтезу клітинної стінки і містяться в кількох сотнях - кількох тисячах молекул на бактеріальну клітину. Ці зв’язуючі білки можуть різнитися у різних видів бактерій. Таким чином, внутрішня активність цефепіму, як і інших цефалоспоринів та пеніцилінів, щодо певного організму залежить від його здатності отримувати доступ до PBP. Як і всі бета-лактамні антибіотики, саме здатність цефепіму перешкоджати опосередкованому PBP синтезу клітинної стінки в кінцевому підсумку призводить до лізису клітин. Цей лізис опосередковується автолітичними ферментами клітинної стінки бактерій (тобто автолізинами).
Загалом цефалоспорини третього покоління більш активні щодо грамнегативних бактерій, ніж цефалоспорини попередніх поколінь. Натомість вони менш активні в порівнянні з грампозитивними видами. Чутливі до цефіксиму грампозитиви обмежені стрептококами групи А та S. pneumoniae. Стафілококи, включаючи S. aureus, як правило, стійкі через низьку спорідненість цефіксиму до PBP цих організмів. Активність цефіксиму щодо грамнегативних організмів E. coli, Klebsiella, P. mirabilis та S. marcescens більша, ніж у інших пероральних цефалоспоринів. Цефіксим також виявляє більшу антибактеріальну активність щодо штамів H. influenzae, N. gonorrhoeae та Moraxella (Branhamella) catarrhalis, незалежно від того, є вони продуктами бета-лактамази.
Fармакокінетика: Цефіксим призначають перорально. Він повільно всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їжа в шлунку сповільнюється, але не ступінь всмоктування цефіксиму. Біодоступність становить приблизно 40-50% пероральної дози. Рівень цефіксиму в сироватці крові спостерігається через 2-6 годин після перорального прийому, залежно від того, знаходиться препарат у таблетках або суспензії. Суспензія забезпечує рівень плазми на 25-50% вище, ніж у таблеток, коли вводять еквівалентні дози. Приблизно 65-70% циркулюючого препарату пов'язано з білками. Хоча повна інформація про розподіл цефіксиму обмежена, спостерігались значні рівні в сечі, жовчі, середньому вусі, простаті, мокроті та слизовій верхньощелепної пазухи. Він також проникає в запалену мозкову оболонку і перетинає плаценту.
Цефіксим виводиться з сечею переважно шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Понад 10% дози виводиться з жовчю. Невідомо, чи виділяється препарат у грудне молоко.
У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення цефіксиму становить 3-4 години. Цей період напіввиведення збільшується до 11,5 годин у пацієнтів із термінальною стадією захворювання нирок. Дози слід коригувати відповідно.
ПОКАЗАННЯ ТА ДОЗУВАННЯ
Наступними мікроорганізмами вважаються чутливими до цефіксиму in vitro: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи А), Haemophilus influenzae (бета-лактамаза негативна); Haemophilus influenzae (бета-лактамаза позитивна), Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Klebsiella pneumoniae m. Salmonella sp;. Shigella sp., Citrobacter amalonaticus; Citrobacter diversus
Лікування викликаних інфекцій легкої та середньої тяжкості сприйнятливими мікроорганізмами, включаючи інфекції дихальних шляхів (наприклад, фарингіт, тонзиліт), інфекції дихальних шляхів (бронхіти, наприклад, пневмонія) та неускладнені інфекції сечовивідних шляхів:
- Дорослі та діти> 50 кг: 400 мг перорально на день, розділених кожні 12-24 години.
- Діти від 6 місяців до 12 років: 8 мг/кг/добу РО, розділених кожні 12-24 години. Максимальна доза становить 400 мг/добу.
Лікування середнього отиту
ПРИМІТКА. При лікуванні середнього отиту суспензія є кращою через підвищену концентрацію в сироватці крові, досягнуту за допомогою цієї лікарської форми порівняно з таблетками.
- Дорослі та діти> 50 кг: 400 мг перорально на день, розділених кожні 12-24 години.
- Діти від 6 місяців до 12 років: 8 мг/кг/добу РО, розділених кожні 12-24 години. Максимальна доза становить 400 мг/добу.
Лікування гонореї:
• неускладнений вульвовагініт, цервіцит, проктит або уретрит через Neisseria gonorrhoeae:
- Дорослі та підлітки: CDC рекомендує 400 мг перорально в одній дозі
- Діти > 45 кг: CDC рекомендує 400 мг перорально в одній дозі
- Діти
- Дорослі та підлітки: CDC рекомендує 400 мг двічі на день для завершення 7-10 днів лікування антибіотиками після парентеральної терапії цефалоспорином третього покоління.
Пацієнти з нирковою недостатністю: кліренс креатиніну> 60 мл/хв: коригування дози не потрібно. Кліренс креатиніну 20-60 мл/хв: зменшити рекомендовану дозу на 25%. Кліренс креатиніну
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, повинні отримувати 75% звичайної дози, а ті, хто проходить безперервний амбулаторний перитонеальний діаліз, повинні отримувати 50% звичайної дози.
ПРОТИПОКАЗАННЯ
Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам з підвищеною чутливістю до пеніциліну. Структурна подібність між цефіксимом та пеніциліном означає, що може виникнути перехресна реактивність. Пеніциліни можуть викликати різні реакції гіперчутливості, починаючи від легких шкірних висипань і закінчуючи летальною анафілаксією. Пацієнтам, які перенесли важкі реакції гіперчутливості до пеніциліну, не слід лікувати цефіксимом. Перехресна реактивність на цефалоспорини становить приблизно 3-7% у пацієнтів з документально підтвердженою алергією на пеніцилін в анамнезі.
Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями нирок або нирковою недостатністю, оскільки препарат виводиться за допомогою ниркових механізмів. У цих пацієнтів може знадобитися зменшення дози.
Цефалоспорини слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, особливо колітом, оскільки шлунково-кишкові побічні ефекти, пов’язані з лікуванням, можуть погіршити ситуацію. Крім того, пацієнтів, у яких розвивається діарея під час або незабаром після лікування цефалоспорином, слід враховувати для диференціальної діагностики асоційованого з антибіотиками псевдомембранозного коліту.
Більшість цефалоспоринів виводиться в грудне молоко в невеликих кількостях. У немовляти можуть спостерігатися зміни кишкової флори, що призводять до діареї та зневоднення. Цефалоспорини слід застосовувати з обережністю під час годування груддю, а також слід враховувати переваги та ризики.
Цефіксим класифікується до категорій ризику В під час вагітності. Цефіксим не був ні тератогенним, ні ембріотоксичним для тварин, якщо його вводили протягом періоду органогенезу в дозах, що в 400 разів перевищували дозу для людини.
Однак адекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилось, тому цей антибіотик не слід застосовувати, якщо це не є абсолютно необхідним.
Іноді всі цефалоспорини можуть спричиняти гіпопротромбінемію та потенційно спричиняти крововиливи. Цефалоспорини, що містять бічний ланцюг NMTT (наприклад, цефоперазон, цефамандол, цефотетан) - це ті, які виявляють підвищений ризик кровотечі. Цефалоспорини слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку та пацієнтам із уже існуючими коагулопатіями (наприклад, дефіцитом вітаміну К), оскільки у цих пацієнтів підвищений ризик розвитку ускладнень кровотечі. Внутрішньом’язові ін’єкції слід з обережністю вводити пацієнтам, які отримують цефіксим. Ін’єкції ІМ можуть спричинити кровотечі, синці або синці внаслідок гіпопротромбінемічного ефекту, вторинного після лікування цефалоспорином. Позитивні тести Кумбса були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефалоспорини. Подібно до цього спостерігали хибнопозитивну реакцію на глюкозу в сечі у пацієнтів, які отримували цефіксим та застосовували розчин Бенедикта XVI, розчин Фелінга та таблетки Clinitest ®. Однак цієї реакції не спостерігалось із смужками з використанням ферментів.
Терапія антибіотиками може призвести до суперінфекції нечутливими організмами. При застосуванні цефіксиму у пацієнтів, які отримують лікування середнього отиту та інфекцій сечовивідних шляхів, спостерігається надмірне зростання грампозитивних організмів, таких як стафілококи та ентерококи.
ВЗАЄМОДІЇ
Пробенецид пригнічує ниркову канальцеву секрецію цефіксиму, спричиняючи більш високий і тривалий рівень антибіотика в сироватці крові.
"In vitro" саліцилати витісняють цефіксим із його зв'язування з білками, що призводить до 50% збільшення рівня вільного цефіксиму.
При одночасному застосуванні цефіксиму з карбамазепіном спостерігалися підвищені концентрації останнього. Якщо починається лікування цефіксимом, рекомендується моніторинг концентрації карбамазепіну у плазмі крові.
Одночасне застосування цефалоспоринів та деяких бактеріостатичних антибіотиків, таких як хлорамфенікол, може впливати на бактерицидну активність цефалоспоринів. Багато текстів рекомендують не використовувати бактеріостатичні та бактерицидні антибіотики разом. Однак клінічне значення цього питання є спірним. Наприклад, одночасне клінічне застосування цефалоспоринів та тетрациклінів (наприклад, доксицикліну) є поширеним явищем при деяких змішаних бактеріальних інфекціях без втрати клінічної ефективності будь-якого з препаратів. Подібним чином багато змішаних бактеріальних інфекцій лікуються безпечно та ефективно при одночасному прийомі цефалоспоринів та макролідів (наприклад, азитроміцину, кларитроміцину, еритроміцину).
ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ
Найпоширенішими побічними реакціями на пероральні цефалоспорини є нудота/блювота та діарея. Інші побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, що спостерігаються з частотою 11,1%, включають анорексію, біль у животі, диспепсію, метеоризм, ксеростомію та свербіж. У рідкісних випадках псевдомембранозний коліт може виникати під час або незабаром після лікування цефіксимом. Головний біль спостерігався у 16% пацієнтів, які отримували цефіксим.
Реакції гіперчутливості спостерігаються у приблизно 7% пацієнтів, які отримують цефіксим. Симптоми включають висип, кропив'янку, лікарську лихоманку, свербіж та артралгії. Судоми рідкісні, але є серйозним ускладненням терапії цефалоспоринами. Найчастіше пов’язані з пеніцилінами, епілептогенні властивості як пеніцилінів, так і цефалоспоринів вважаються пов’язаними з їх кільцем бета-лактаму. Більш високі дози та ниркова недостатність пов'язані з підвищеним ризиком судом.
Інші побічні реакції на цефіксим включають запаморочення, підвищення рівня печінкових ферментів, вагініт та гематологічні ефекти, такі як минуща тромбоцитопенія та лейкопенія.
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ЛІТЕРАТУРА
Монографія створена 6 червня 2012 року. Команда співробітників IQB (Співпрацюючий центр Національного управління з питань медицини, харчових продуктів та медичних технологій -ANMAT - Аргентина).