ОПИС
Ципрофлоксацин є протимікробним засобом із класу фторхінолонів. Він активний проти широкого спектру аеробних грамнегативних мікробів, включаючи кишкові патогени, Pesudomonas та Serratia marcescens, хоча стійкі штами Pseudomonas та Serratia вже почали з’являтися. Він також активний щодо грампозитивних мікробів, хоча резистентність виявлена також у деяких штамів золотистого стафілокока та пневмококів. Він не активний проти анаеробних мікробів. Застосовується іноді у поєднанні з іншими антибактеріальними засобами для лікування мікобактеріальних інфекцій (M. tuberculosis та MAC).
Механізм дії: Антибактеріальна дія ципрофлоксацину зумовлена пригніченням бактеріальної топоізомерази IV та ДНК-гірази. Ці топоізомерази змінюють ДНК, вводячи суперспіральні складки в дволанцюжкову ДНК, полегшуючи розмотування ниток. ДНК-гіраза має дві субодиниці, кодовані геном gyrA, і вони працюють, розриваючи ланцюги бактеріальної хромосоми, а потім склеюючи їх, як тільки утворюється супергелікс. Хінолони інгібують ці субодиниці, запобігаючи реплікації та транскрипції бактеріальної ДНК, хоча невідомо точно, чому інгібування ДНК-гірази призводить до загибелі бактерій. Клітини людини і ссавців містять топоізомеразу, яка діє подібно до бактеріальної ДНК-гірази, але цей фермент не впливає на бактерицидні концентрації ципрофлоксацину.
Як і всі хінолони, ципрофлоксацин проявляє постантибіотичний ефект: після впливу мікроби не можуть відновити свій ріст протягом приблизно 4 годин, хоча рівень антибіотиків не виявляється.
Фармакокінетика: ципрофлоксацин призначають перорально та внутрішньовенно. Після пероральної дози ципрофлоксацин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, зазнаючи мінімального метаболізму першого проходження. У добровольців натщесерце всмоктується 70% дози, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові за 0,5 2,5 години. Коли препарат вводять з їжею, пікові концентрації затримуються, але загальна абсорбція не впливає. Після прийому пероральної дози 500 мг концентрація у плазмі становить 1,6-2,9 мкг/мл. Після внутрішньовенної дози 400 мг концентрація становить 4,6 мкг/мл. Плазмові концентрації підтримуються протягом 12 годин вище мінімальних інгібуючих концентрацій для більшості бактерій.
Ципрофлоксацин широко розповсюджений в організмі, з мінімальним зв’язуванням з білками плазми. Проникнення спинномозкової рідини мінімальне, коли мозкові оболонки не запалені. Вищі, ніж плазмові концентрації, досягаються в жовчі, легенях, нирках, печінці, сечовому міхурі, матці, тканинах передміхурової залози, ендометрії, маткових трубах та яєчниках. 50% пероральної дози ципрофлоксацину виводиться нирками у вигляді незмінного препарату. У пацієнтів з нирковою функцією нормальний період напіввиведення становить 3-5 годин, але у осіб з нирковою недостатністю він може збільшитися до 12 годин. Екскреція з калом досягає 20-40% дози.
ПОКАЗАННЯ ТА ПОЗОЛОГІЯ
Лікування помірних неускладнених сечових інфекцій:
- Дорослі: 250-500 мг кожні 12 годин протягом 7-14 днів.
- Дорослі: 200 мг кожні 12 годин.
Лікування гострого неускладненого циститу:
- Дорослі: 100-250 мг кожні 12 годин протягом трьох днів.
Лікування серйозних та/або ускладнених сечових інфекцій:
- Дорослі: 500 мг кожні 12 годин протягом 7-14 днів.
- Дорослі: 400 мг кожні 12 годин.
Лікування інфекцій нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, абсцес легені тощо), шкірні інфекції (целюліт тощо) та кістково-суглобові інфекції (остеомієліт, інфекційний артрит тощо):
- Дорослі 400 мг кожні 12 годин. Звичайне лікування становить від 7 до 14 днів при респіраторних та шкірних інфекціях, а при кісткових інфекціях - до 4-6 тижнів.
- Діти: 15-20 мг/кг/день, дві дози з інтервалом 12 годин, залежно від тяжкості інфекції. У пацієнтів із муковісцидозом застосовували дози 15-30 мг/кг/добу, розділені на 2 або 3 прийоми кожні 8 або 12 годин.
- Дорослі: 500-750 мг кожні 12 годин. Звичайне лікування становить 7-14 днів при респіраторних та шкірних інфекціях, а при кісткових інфекціях - до 4-6 тижнів і більше.
- Діти: 20-30 мг/кг/день, розділений на два прийоми кожні 12 годин, залежно від тяжкості інфекції. Максимальні дози - 1,5 г на добу.
При дуже серйозних інфекціях однакові дози можна давати кожні 8 годин.
Лікування інфекційної діареї, вторинної внаслідок сальмонельних інфекцій, у хворих на СНІД
- Дорослі: рекомендовано 500 мг кожні 12 годин протягом 7 днів
Лікування помірного черевного тифу, спричиненого Salmonella typhi:
- Дорослі: CDC рекомендує дозу 500 мг двічі на день протягом 10 днів. При хронічних носіях черевного тифу рекомендується застосовувати 750 мг двічі на день.
Лікування діареї мандрівника:
- Дорослі: 500 мг кожні 12 годин протягом трьох днів. Як варіант, одна доза 500 мг виявилась ефективнішою, ніж плацебо. Для профілактики діареї рекомендуються дози 500 мг один раз на день протягом періоду ризику (не більше трьох тижнів), а потім ще 2 дні, коли ви повернетесь додому.
Лікування системного бруцельозу, спричиненого Brucella melitensis:
- Дорослі: 500 мг кожні 8-12 годин протягом 6-12 тижнів або 750 мг кожні 8-12 годин протягом 6-8 тижнів
Лікування шанкра:
- Дорослі: CDC рекомендує 500 мг двічі на день протягом 3 днів
Лікування гонореї:
- Дорослі та підлітки: CDC рекомендує одноразову дозу 500 мг.
Лікування дисемінованої гонококової інфекції:
Внутрішньовенне або пероральне введення:
- Дорослі та підлітки: CDC рекомендує 500 мг внутрішньовенно кожні 12 годин протягом 1-2 днів, а потім перейти на пероральний ципрофлоксацин 500 мг двічі на день протягом семи днів.
Лікування гострого синуситу:
- Дорослі: рекомендована доза становить 500 мг кожні 12 годин протягом 10 днів.
- Діти: застосовували дози від 20 до 30 мг/кг/добу, розділені на два прийоми, залежно від тяжкості інфекції. Максимальна доза - 1,5 г на добу. Пацієнтам з муковісцидозом дози 20-40 мг/кг/добу вводять розділеними дозами кожні 12 годин.
- Дорослі: рекомендована доза становить 400 мг кожні 12 годин
Лікування хвороби легіонерів:
- Дорослі: 400 мг кожні 12 годин
- Дорослі: 750 мг кожні 12 годин
Лікування гострих внутрішньочеревних інфекцій (у комбінації з метронідазолом):
Внутрішньовенне та пероральне введення:
- Дорослі: рекомендована доза становить 400 мг внутрішньовенно кожні 12 годин у поєднанні з метронідазолом. Як тільки пацієнт зможе переносити пероральний препарат, 500 мг ципрофлоксацину вводять всередину кожні 12 годин у поєднанні з метронідазолом.
Лікування інфекцій, спричинених мікобактеріями, включаючи інфекції, викликані комплексом Mycobacterium avium, у хворих на СНІД або лікування мультирезистентного туберкульозу в поєднанні з іншими протитуберкульозними препаратами:
- Дорослі: рекомендована доза становить 750 мг кожні 12 годин
Лікування впливу Bacillus anthracis (сибірська виразка):
- Дорослі: рекомендована доза становить 500 мг двічі на день протягом 60 днів після дії сибірської виразки.
- Діти: 20-30 мг/кг/добу у двох прийомах кожні 12 годин протягом 60 днів після дії сибірської виразки. Максимальна доза - 1,5 г/добу
I.v. рекомендується при вдиханні спор сибірської виразки. Рекомендовані дози - 400 мг в/в. кожні 12 годин
Пацієнти з нирковою недостатністю:
- Кліренс креатиніну: CrCl> 50 мл/хв: коригування дози не потрібно
- Кліренс креатиніну CrCl 30-50 мл/хв:
- для i.v. коригування дози не потрібно
- для перорального прийому: рекомендовані дози становлять 250-500 мг кожні 12 годин
- Кліренс креатиніну: CrCl 5-29 мл/хв: 250-500 мг перорально кожні 18 годин або 200-400 мг в/в кожні 18-24 години.
Періодичний гемодіаліз: 250-500 мг кожні 24 години, введення препарату після кожного сеансу діалізу
Безперервний гемодіаліз: рекомендації щодо лікування не визначені. Однак, схоже, ципрофлоксацин виводиться за допомогою діалізу, тому рекомендуються дози, подібні до тих, що застосовуються при періодичному діалізі (250-500 мг кожні 24 години).
Перитонеальний діаліз: 250-500 мг кожні 24 години, введення препарату після діалізу
| Дивитися також |
| Енофлоксацин |
| Офлоксацин |
| Норфлоксацин |
| Левофлоксацин |
| Ломефлоксацин |
| Гатифлоксацин |
| Геміфлоксацин |
| Грепафлоксацин |
| Спарфлоксацин |
| Моксифлоксацин |
| Тровафлоксацин |
| Пефлоксацин |
ПРОТИПОКАЗАННЯ
Ципрофлоксацин не слід застосовувати пацієнтам з підвищеною чутливістю до хінолонів. Фторхінолони спричиняють артропатії при введенні незрілим тваринам, що обумовлює необхідність дотримуватися заходів обережності при введенні в педіатрії, хоча частота виникнення артралгій становить менше 1,5%, і вони зникають після припинення лікування. Фторхінолони були пов’язані з розривами сухожиль, тому лікування ципрофлоксацином слід припинити, як тільки з’явиться біль у сухожиллі.
Ципрофлоксацин проникає через плацентарний бар’єр і виділяється з грудним молоком, і його не слід застосовувати під час вагітності та лактації. Ципрофлоксацин класифікується до категорії ризику С під час вагітності.
Усі хінолони, включаючи ципрофлоксацин, слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями центральної нервової системи або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки вони є фактором ризику розвитку судом, знижуючи поріг їх появи. Ципрофлоксацин переважно виводиться через нирки і його слід застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковою недостатністю. У цих пацієнтів дози слід зменшити. У пацієнтів літнього віку (> 65 років) з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна. Ципрофлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями печінки, такими як цироз.
Ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які зневоднені через можливість кристаліурії, оскільки препарат надмірно концентрується в сечі.
Шлунково-кишкові побічні ефекти можуть спостерігатися особливо у пацієнтів з колітом, а також можуть виникати суперинфекції нечутливими мікробами. Також може виникнути кандидоз.
ВЗАЄМОДІЇ
Ципрофлоксацин зменшує печінковий кліренс кофеїну та теофіліну, і можуть розвинутися токсичні симптоми, такі як нудота/блювота, нервозність, занепокоєння, прискорене серцебиття або судоми. Ця взаємодія залежить від дози, тому суб'єктам, які вживають велику кількість кави, слід звертати особливу увагу.
На пероральне всмоктування ципрофлоксацину впливають солі алюмінію, кальцію, заліза та цинку, особливо якщо вони вводяться протягом години до ципрофлоксацину. Зокрема, ципрофлоксацин утворює високостійкі комплекси із солями алюмінію, що істотно знижує його біодоступність. Хоча невідомо, чи перешкоджає субсаліцилат вісмуту всмоктуванню ципрофлоксацину, рекомендується введення обох препаратів з інтервалом у 4-5 годин. Сукральфат також може зменшити біодоступність ципрофлоксацину, хоча механізм цієї взаємодії в даний час невідомий.
Хоча у здорових добровольців ципрофлоксацин зменшує кліренс та збільшує період напіввиведення діазепаму, схоже, це не впливає на фармакодинамічні ефекти препарату. У деяких випадках повідомлялося про розвиток судом, коли ципрофлоксацин вводили одночасно з фоскарнетом, ймовірно, через адитивний ефект.
Пробенецид зменшує ниркову секрецію ципрофлоксацину на 50% із відповідним збільшенням концентрації в плазмі та періодом напіввиведення.
Повідомлялося про збільшення протромбінового часу та МНН у пацієнтів, які отримували варфарин та ципрофлоксацин, причому взаємодія з’явилася через 2–16 днів після початку лікування антибіотиком у стабілізованих хворих із згортанням крові. Однак, здається, дози ципрофлоксацину 500 мг двічі на день суттєво не впливають на антикоагулянтну терапію.
Здається, ципрофлоксацин зменшує печінковий кліренс мексилетину, очевидно, інгібуючи ферментну систему 1А2 цитрохрому Р 450. Те саме може статися з алосетроном, який метаболізується тією ж ферментною системою, хоча одночасне застосування обох препаратів клінічно не вивчалось.
Хінолони та аналоги вітаміну А, такі як третиноїн, не слід застосовувати разом через ризик підвищеної фототоксичності.
ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ
Загалом ципрофлоксацин добре переноситься, частота серйозних побічних реакцій становить менше 5%. Ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю дітям віком до 16 років через артралгії, які вони можуть розвинути, особливо коли вони пов’язані з муковісцидозом.
Шлунково-кишкові ефекти повідомляли приблизно у 10% пацієнтів, які отримували ципрофлоксацин. Вони складаються з нудоти та блювоти, діареї та болю в животі, які частіше спостерігаються у літніх людей та при застосуванні вищих доз.
Повідомлялося про напади, підвищення внутрішньочерепного тиску та токсичний психоз у всіх хінолонів, включаючи ципрофлоксацин. Це також може спричинити плутанину, депресію, запаморочення, галюцинації, тремор і дуже рідко суїцидальні думки, реакції, які можуть з’явитися вже після першої дози. У цьому випадку лікування слід припинити, вживаючи відповідних заходів.
Після лікування ципрофлоксацином було задокументовано кілька випадків розриву ахіллового сухожилля.
Реакції гіперчутливості включають макулопапульозний висип, лихоманку, еозинофілію та інтерстиціальний нефрит. Серцево-судинні побічні реакції, що включають серцебиття, тремтіння передсердь, передчасні скорочення шлуночків, синкопе, інфаркт міокарда, зупинку серця та тромбоз головного мозку спостерігаються менш ніж у 1% пацієнтів, хоча взаємозв'язок між цими подіями та ципрофлоксацином не дуже чітка.
У випадку офтальмологічного ципрофлоксацину описано місцевий дискомфорт і печіння, у деяких пацієнтів з бактеріальними виразками рогівки спостерігаються білі або кристалічні відкладення рогівки.