Стаття медичного експерта

Діагностика токсичних інфекцій, спричинених харчовими продуктами, ґрунтується на клінічній картині захворювання, групі захворювань, зв'язку з вживанням певного продукту з порушенням правил його приготування, зберігання чи реалізації.

діагностика

Стандарт для обстеження пацієнтів із підозрою на харчові захворювання

Помірний лейкоцитоз з колючим зрушенням ліворуч. При зневодненні - збільшення рівня гемоглобіну та рівня еритроцитів

Електролітичний склад крові

Гіпокаліємія та гіпонатріємія

Кислотна основа (з зневодненням)

Метаболічний ацидоз, у важких випадках - декомпенсований

Бактеріологічне дослідження крові (підозра на сепсис), блювота, фекалії та промивання шлунка

Виділення культури умовно-патогенних мікроорганізмів. Дослідження проводять у перші години захворювання та перед початком лікування. Вивчення фагової та антигенної однорідності умовно-патогенної культури флори, отриманої від пацієнтів, та вивчення підозрілих продуктів. Ідентифікація токсинів при стафілококозі та клостридіозі

Серологічне дослідження в парах сироватки

RA і RPGA з 7 по 8 день захворювання. Діагностичний титр 1: 200 і вище: збільшення титру антитіл у динамічному дослідженні. Композиція РА з автостамою мікроорганізму, виділеного у пацієнта з ПТІ внаслідок умовної патогенної флори

Рішення про госпіталізацію пацієнта приймається на підставі епідеміологічних та клінічних даних. У всіх випадках слід провести бактеріологічне дослідження, щоб виключити шигельоз, сальмонелу, ієрсиніоз, ешерихіоз та інші гострі кишкові інфекції. Гостра необхідність бактеріологічних та серологічних досліджень виникає при підозрі на холеру, у випадку групових випадків захворювання та виникнення внутрішньолікарняних спалахів.

Для підтвердження діагнозу харчової хвороби необхідно виділити той самий мікроорганізм із калу пацієнта та залишків підозрюваного препарату. Це враховує масу росту, фагову та антигенну однорідність антитіл проти ізольованого штаму мікроорганізмів, виявлених у процесі реконвалесценції. Діагностичним значенням є встановлення РА з автостамою в парах сироватки та 4-кратне збільшення титру (при протеазі, церозі, ентерококозі).

При підозрі на стафілококоз та клостридіоз виявляють токсини при блювоті, фекаліях та підозрі на продукти. Ентеротоксичні властивості ізольованої культури стафілококів визначаються в експериментах на тваринах.

Бактеріологічне підтвердження вимагає 2-3 днів. Серологічну діагностику харчових отруєнь проводять парами сироватки для ретроспективного визначення етіології токсичної харчової інфекції (7 - 8 днів). Загальний аналіз крові, сечі, інструментальна діагностика (ректальна та колоноскопія) є малоінформативними.

[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9], [10], [11], [12]

Показання до консультації з іншими фахівцями

Диференціальна діагностика харчових інфекцій вимагає консультації з:

  • хірург (гострі запальні захворювання органів черевної порожнини, брижові тромбози);
  • терапевт (інфаркт міокарда, пневмонія);
  • гінеколог (розлад вагітності у фекаліях);
  • невропатолог (гострий розлад мозкового кровообігу);
  • токсиколог (гостре отруєння хімічними речовинами);
  • ендокринолог (цукровий діабет, кетоацидоз);
  • реанімація (шок, гостра ниркова недостатність).

Диференціальна діагностика харчових отруєнь

Диференціальну діагностику харчових отруєнь проводять при гострій діареї, отруєннях хімічними речовинами, отрутами та грибками, гострих захворюваннях черевної порожнини, терапевтичних захворюваннях.

При диференціальній діагностиці харчового отруєння гострим апендицитом виникає з перших годин захворювання, коли симптоми Кохера (біль у епігастрії) спостерігалися протягом 8-12 годин, тоді біль зміщується в правій поперековій області. При ненормальному розташуванні на підвісці місце болю може бути невизначеним. Можливі диспептичні явища: блювота, діарея різного ступеня тяжкості. При гострому апендициті біль передує підвищенню температури тіла, вона носить постійний характер; пацієнти відчувають посилений біль при кашлі, ходьбі, зміні положення тіла. Синдром діареї з гострим апендицитом менш виражений: кал пухирчастий, кровоточить. При пальпації живота можлива місцева чутливість, яка відповідає розташуванню прикріплення. У загальному аналізі нейтрофільний лейкоцитоз крові. Гострий апендицит характеризується коротким періодом «відпочинку», після чого через 2-3 дні добавки руйнуються і розвивається перитоніт.

Мезентеріальний тромбоз є ускладненням ішемічної хвороби кишечника. Його походженню передує ішемічний коліт: кольки, болі в животі, іноді блювота, чергуються запори та діарея, здуття живота. Тромбоз основних гілок брижової артерії викликає запаморочення кишечника, лихоманку, інтоксикацію, інтенсивний біль, багаторазове блювоту, діарею з домішкою крові, набряк живота, ослаблення та зникнення кишкових звуків. Біль у животі, постійний. При огляді виявляються ознаки подразнення очеревини; при колоноскопії - ерозивно-виразкові дефекти слизової неправильної, іноді кільцеподібної форми. Остаточний діагноз визначається за допомогою селективної ангіографії.

Для удушення обструкція характеризується тріадою симптомів: біль у животі, блювота та зупинка калу та газів. Пронос відсутній. Типове здуття живота, посилений перистальтичний шум. Лихоманка та інтоксикація виникають пізніше (з розвитком гангрени кишечника та перитоніту).

Гострий холецистит або холецистопанкреатит починається з нападу інтенсивного болю в суглобах, блювоти. На відміну від харчового отруєння, біль зміщується в праву іпохондрію, випромінюючи назад. Діарея, як правило, відсутня. Після нападу з’являється озноб, гарячка, темна сеча і зміна кольору стільця; жовтушність склер, жовтяниця; здуття живота. При пальпації - біль у правому підребер'ї, позитивний симптом Ортнера та френікус-симптом. Пацієнт скаржиться на біль при диханні, біль в лівій частині пупка (панкреатит). У дослідженні лейкоцитозу, що зміщується вліво, показник ШОЕ був збільшений; збільшення активності амілази та ліпази.

Диференціальна діагностика харчових отруєнь при інфаркті міокарда у пацієнтів літнього віку з ішемічною хворобою серця дуже важка, оскільки можливі ускладнення харчового отруєння при інфаркті міокарда. Якщо отруєння болем є харчовим непроменевим процесом поза черевної порожнини, воно має нападоподібний, шпильковий характер, тоді як біль при інфаркті міокарда тупий, репресивний, постійний, із типовим випромінюванням. Якщо харчове отруєння підвищує температуру тіла з першої доби (разом з іншими симптомами інтоксикаційного синдрому), а інфаркт міокарда - на 2-3 добу захворювання. У осіб з анамнезом серцевого анамнезу харчові отруєння у гострій фазі захворювання можуть спричинити ішемію, аритмії, такі як аритмії, фібриляція (не характеризується політопічною екстрасистолією, пароксизмальною тахікардією, інтервалом зсуву ST на ЕКГ). У сумнівних випадках досліджується активність кардіоспецифічних ферментів, ЕКГ проводиться в динаміці, ехокардіографія. При шоці у пацієнтів з харчовим отруєнням завжди виявляють зневоднення, тому характерні для кардіогенного шоку ознаки застою в легеневому кровообігу (набряк легенів) відсутні перед інфузійною терапією.

Гіперкоагуляція, порушення гемодинаміки та порушення мікроциркуляції, спричинені травмами судинного ендотелію, спричиненими отруєнням харчовими токсинами, сприяють розвитку інфаркту міокарда у хворих на хронічну ішемічну хворобу серця. Зазвичай це відбувається в періоди зниженого харчового отруєння. Це рецидив болю в епігастральній ділянці з характерним опроміненням, порушеннями гемодинаміки (артеріальна гіпотензія, тахікардія, аритмія). У цій ситуації потрібно провести цілий комплекс досліджень для діагностики інфаркту міокарда.

Атипова пневмонія, пневмонія у дітей першого року життя, а також липи. Ті, хто страждає порушеннями секреторної функції шлунку і кишечника, алкоголізмом, цирозом печінки, можуть виникати під приводом харчового отруєння. Основним симптомом є стілець у калі; рідше - блювота, біль у животі. Характеризується значним підвищенням температури тіла, ознобом, кашлем, болем у грудях при диханні, задишкою. Ціаноз. Рентгенологічне дослідження (стоячи або сидячи, оскільки важко виявити базальну пневмонію в положенні лежачи на спині) допомагає підтвердити діагноз пневмонії.

Гіпертонічний криз супроводжується багаторазовою блювотою, лихоманкою, високим артричним тиском, головним болем, запамороченням, болем у серці. Діагностичні помилки, як правило, пов’язані з визначенням медичної допомоги щодо домінуючого симптому, який є блювота.

Диференціальну діагностику харчових отруєнь слід проводити з алкогольною ентеропатією; необхідно враховувати взаємозв'язок захворювання із вживанням алкоголю, наявність періодів відміни алкоголю, тривалість захворювання, неефективність регідратаційної терапії.

Подібно до харчових отруєнь, клінічну картину можна спостерігати у осіб, які страждають наркоманією (для відміни препарату або передозування наркотиками), однак вона має значення в анамнезі, що характеризується меншою тяжкістю діарейного синдрому та поширеністю нервово-вегетативних диспептичних розладів.

Харчові захворювання та некомпенсований цукровий діабет мають ряд загальних симптомів (нудота, блювота, діарея, озноб, лихоманка). Як правило, подібна ситуація спостерігається у молодих людей із прихованим цукровим діабетом 1 типу. В обох станах виникають порушення водного та електролітного та кислотно-основного метаболізму, а гемодинамічні розлади виникають у важкому перебігу. Через відмову від вживання гіпоглікемічних препаратів та продуктів харчування, що спостерігається при токсичних інфекціях, спричинених їжею, стан швидко погіршується, а у хворих на цукровий діабет розвивається кетоацидоз. Діабетичний синдром у діабетиків менш виражений або відсутній. Визначення рівня глюкози в сироватці крові та ацетону в сечі відіграє вирішальну роль. У нього в анамнезі: скарги пацієнта на сухість у роті. За кілька тижнів або місяців до захворювання; втрата ваги, слабкість. Свербіж шкіри, посилена спрага та діурез.

При ідіопатичному (ацетонемічному) кетозі основним симптомом є сильна (10-20 разів на день) блювота. Хвороба, ймовірно, вражає молодих жінок у віці від 16 до 24 років, які зазнали психічних травм, емоційних перевантажень. Характерний запах ацетону з рота, ацетонурія. Пронос відсутній. Позитивний ефект внутрішньовенного введення 5-10% розчину глюкози підтверджує діагноз ідіопатичного (ацетонового) кетозу.

Серед основних симптомів, що відрізняють погіршення маткових труб вагітності від харчового отруєння - блідість шкіри, синюшність губ, холодний піт, запаморочення, неспокій, розширення зіниць, тахікардія, гіпотонія, блювота, діарея, сильний біль внизу живота, що іррадіює в пряму кишку, коричневі виділення з піхви, симптом Щоткіна; в анамнезі - затримка менструації. У загальному аналізі крові - зниження гемоглобіну.

На відміну від захворювань, пов’язаних з харчуванням, холера, лихоманка та болі в животі відсутні; діарея передує блювоті; фекалії не мають специфічного запаху і швидко втрачають свій фекальний характер.

У хворих на гострий шигельоз переважає інтоксикаційний синдром, дегідратація спостерігається рідко. Типовий біль внизу живота, «ректальне плювання», тенезми, спазм і біль у сигмовидної кишці. Характерно швидке припинення блювоти.

При сальмонельозі симптоми інтоксикації та зневоднення більш виражені. Кал рідкий, насиченого, часто зеленуватого кольору. Тривалість лихоманки та синдрому діареї становить більше 3 днів.

Ротавірусний гастроентерит характеризується гострим початком, болем в епігастральній ділянці, блювотою, діареєю, гучним бурчанням у верхній частині живота, підвищенням температури. Можливо, в поєднанні з синдромом блютугу.

Ешерихіоз зустрічається в різних клінічних варіантах і може нагадувати холеру, сальмонельоз, шигельоз. Найважчий перебіг, часто ускладнений гемолітико-уремічним синдромом, характеризується ентерогеморагічною формою, спричиненою Е. Coli 0-157.

Остаточний діагноз у цих випадках можливий лише після бактеріологічного дослідження.

При отруєнні хімічними сполуками (дихлоретан, органічні сполуки фосфору) також виникає діарея та блювота, але ці симптоми запобігають запаморочення, головний біль, атаксію, психомоторне змішування. Клінічні ознаки проявляються протягом декількох хвилин після прийому отрути. Характерні потовиділення, гіперсалівація, бронхорея, брадипное, патологічні типи дихання. Можливий розвиток коми. Токсичний гепатит (аж до гострої печінкової дистрофії) та гостра ниркова недостатність, ймовірно, виникають при отруєнні дихлоретаном.

Коли отруєння замінюється алкоголем, метиловим спиртом, отруйні гриби характеризуються більш коротким, ніж харчовим отруєнням, інкубаційним періодом і переважанням гастритичного синдрому на початку захворювання. У всіх цих випадках слід звернутися до токсиколога.

[13], [14], [15], [16], [17], [18], [19]