Молекулярні механізми, які змінюються в організмі людей із ожирінням, коли вони сидять на дієті та худнуть

здоров

Дослідники Фонду сприяння здоров’ю та біомедичним дослідженням Валенсійського співтовариства (Fisabio) та Університетської лікарні Доктора Песета у Валенсії описали молекулярні механізми, які змінюються в організмі людей із ожирінням, коли вони харчуються та худнуть.

"Результати показують, що пацієнти покращують показники серцево-судинного ризику, включаючи меншу адгезію лейкоцитів до ендотеліальної стінки судин, а також свідчать про зменшення клітинного стресу та рівня запальних маркерів", - пояснює Сандра Лопес Доменеч, дослідник, який проводив це навчання в рамках докторської дисертації, захищеної 12 березня в університеті Валенсії.

Дослідження включає два різні дієтичні втручання, виконані 60 пацієнтам із ожирінням. Під час першого втручання випробовуваних піддавали інтенсивному обмеженню калорій, яке складалося з дуже низькокалорійної дієти (650 калорій на день) протягом 6 тижнів.

Потім учасники дослідження дотримувались низькокалорійної дієти (1200-1500 калорій на день) протягом наступних 18 тижнів, отже, втрачали близько 10% маси тіла (в середньому близько 15 кг) за 6 тижнів.

Під час другого втручання дослідники забезпечили функціональну їжу, підсолоджувач пінітол, у вигляді щоденного безалкогольного напою протягом 12 тижнів.

Результати показують, що ожиріння характеризується станом генералізованого запалення та клітинним стресом як наслідок надмірного споживання поживних речовин. Клітинний стрес особливим чином відбувається в лейкоцитах, клітинах імунної системи, що знаходяться в крові.

У відповідь на стрес ці клітини активуються, ініціюючи утворення артеріосклеротичних бляшок, що пояснює, чому люди з ожирінням мають більший ризик страждати від серцево-судинних катастроф.

Лейкоцити, прикріплені до судин

Щоб максимально детально вивчити явища, що відбуваються в організмі, коли людина набирає зайву вагу і коли вона худне, дослідники аналізували кров людей із ожирінням і визначали, з одного боку, рівні хімічних проміжних сполук різних біохімічних шляхів. (запалення, метаболізм, виживання клітин).

Крім того, дослідники вивчали стан активації лейкоцитів, вилучених у тих самих пацієнтів і культивованих у лабораторії разом з ендотеліальними клітинами, що вистилають внутрішню стінку судин, з метою аналізувати, наскільки лейкоцити прилипають до них.

"Ми виявили, що у людей, що страждають ожирінням, активовані лейкоцити уповільнюють свою швидкість у потоці крові і мають більшу тенденцію до прилипання до внутрішньої стінки судин", - пояснює доктор Лопес Доменех, який, крім того, що є дослідником є одним із суб’єктів, що беруть участь у дослідженні.

"Отже, лейкоцити мігрують у субендотеліальний простір і ініціюють разом з іншими внутрішньоклітинними сигналами атеросклеротичний процес, який з часом може закупорити кровоносну судину та спричинити серцеві напади та інсульти", - додає дослідник.

"Ми спостерігали, що із збільшенням ступеня ожиріння пацієнта прилипання його лейкоцитів до ендотеліальної стінки судин стає більшим", - стверджує Мілагрос Роча, науковий співробітник Fisabio з університетської лікарні доктора Песета, який керував дослідження та докторська дисертація Сандри Лопес Доменех.

Чим більше прилягає лейкоцитів до ендотеліальної стінки, тобто чим більший серцево-судинний ризик, проявляється субклінічно. "Іншими словами, це відбувається, як тільки людина перевищує поріг нормальної ваги, навіть коли їй здають здорові аналізи крові", - уточнює Роча та додає, "ожиріння - це завжди патологічна ситуація".

У своїй докторській дисертації, яку Європейське товариство з вивчення ожиріння вважає однією з трьох найкращих 2019 року, Лопес Доменек також описує, що люди з ожирінням частіше страждають хронічним пародонтитом, стоматологічним та запальним захворюванням, що посилює серцево-судинний ризик у цієї популяції і це слід контролювати у цих випадках.

Підшкірний жир і вісцеральний жир

Аналіз різних відкладень жиру в організмі, виділених під час шунтування шлунка, які пацієнти перенесли після 6-місячного дієтичного втручання, показує, що підшкірний жир, але не вісцеральний жир, більш чутливий до лікування пінітолом, зменшуючи стрес та запальні сигнали.

"Цей висновок вказує на те, що підшкірний жир, який відкладається під шкірою, є активною терапевтичною мішенню для зменшення запалення та пов'язаного з ним ризику", - пояснює Мілагрос Роча. "Коли організм починає накопичувати жир у нутрощах, збільшення ваги стає важче зупинити та повернути назад, і тому серцево-судинний ризик зростає", - додає вчений.

Ожиріння є все більш поширеним захворюванням у західних країнах і пов'язане з ризиком смерті в 3 рази вищим, ніж у решти населення.

Зважаючи на безліч різноманітних факторів (біологічних, психологічних та соціальних), сучасні терапевтичні заходи є мультидисциплінарними та включають зміни у способі життя та дієти, баріатричну хірургію та фармакологічне лікування.