ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ Топ

хвороби

Хронічне захворювання стравоходу на основі імунітету, клінічно характеризується симптомами дисфункції стравоходу. Гістологічне дослідження виявляє запальний інфільтрат стінки стравоходу, переважно еозинофільний. У розвитку ЕЕ важливі генетичні та екологічні фактори, а також особисті імунологічні риси. Атопічні захворювання співіснують у більшості пацієнтів (астма, алергічний риніт, атопічний дерматит). Раніше вважалося, що у людей, схильних до розвитку алергічної реакції на проковтнуті або інгаляційні антигени, в контексті погіршення епітеліального бар’єру стравоходу, розвивається хронічна запальна реакція, що спричиняє фіброз та порушення моторики стравоходу. Шлункова кислота відіграє все більшу роль у розвитку пошкодження стравоходу.

Симптоми неспецифічні і з часом можуть змінюватися. У маленьких дітей переважають: труднощі з годуванням або блювотою, відмова від їжі, відсутність росту та втрата ваги. У старших дітей та дорослих це може проявлятися як дисфагія або епізоди впливу їжі (у разі цих симптомів еозинофільний езофагіт слід виключити як одну з найбільш вірогідних причин, особливо за відсутності органічних змін в ендоскопії стравоходу, що може пояснити прояви). Пацієнти, як правило, уникають продуктів, що викликають проблеми з ковтанням, подовжують час жування та схильні пити багато рідини під час їжі. У деяких пацієнтів можуть спостерігатися біль у грудях та симптоми гастроезофагеального рефлюксу.

1. Лабораторні дослідження: легка еозинофілія у 5-50% пацієнтів, підвищений рівень загального IgE в крові, а також специфічний IgE для повітряно-крапельних алергенів (частіше зустрічається у дорослих,> 90%) та їжі (молоко, яйця, соя, пшениця, яловичина, горіхи; частіше у дітей 75%).

2. Шкірні проби: вони не мають великого значення, оскільки вони не визначають усіх продуктів, відповідальних за індукцію запальної реакції. Дієта, заснована на виключенні продуктів, визначених цією процедурою, не завжди викликає поліпшення.

3. Ендоскопія: кругові складки, слизові кільця (трахеалізація стравоходу), поздовжні борозенки, папули, білуваті нальоти, ослаблення судинного малюнка, застійні явища та набряк слизової. Відсутність ендоскопічних знахідок (в

10% пацієнтів) не виключає ЕЕ. У разі підозри на еозинофільний езофагіт для гістологічного дослідження слід взяти поетапні біопсії проксимального, середнього та дистального відділів стравоходу.

4. Гістологічні дані: гістологічні зразки (≥6) з різних частин стравоходу, особливо макроскопічні зміни. Наявність: еозинофілів в епітелії та інших шарах стінки стравоходу, агломерація еозинофілів (мікроабсцеси), розширення позаклітинного простору, гіпертрофія та подовження сосочків власної пластинки та фіброз власної пластинки слизової.

Відповідно до критеріїв ESPGHAN та EUREOS (2017), основою діагнозу є гістологічний тест: наявність ≥ 15 еозинофілів на поле необхідна у зразках епітелію стравоходу при великому збільшенні (на поверхні

0,3 мм 2). Інші діагностичні критерії мають допоміжний характер.

1) Шлунково-стравохідний рефлюкс → таблиця 3-1, ці два захворювання можуть співіснувати.

2) Інші причини дисфагії → розд. 1.10.

3) Інші причини еозинофілії стравоходу, ніж ЕЕ та ГЕРХ: еозинофільний гастроентерит, хвороба Крона, гіпереозинофільний синдром, целіакія, ахалазія, порушення сполучної тканини, васкуліт, гіперчутливість до ліків, грибкові та бактеріальні інфекції, хвороба трансплантат проти хазяїна, пемфігус.

Вводити ІПП, елімінаційну дієту або глюкокортикоїд місцевої дії. Після 6-12 тижнів лікування оцініть його ефективність за допомогою контрольної ендоскопії з гістологічним дослідженням зразків.

Елімінаційні дієти

1) емпірична гіпоалергенна дієта: складається з вилучення з раціону 6 продуктів з найбільшим алергенним потенціалом: молоко, яйця, риба/молюски, горіхи/арахіс, соя та пшениця (описані випадки ефективності менш обмежуючих дієт: виключаючи з 4, а то й лише 2 продуктів [молоко та соя])

2) Цілеспрямована елімінаційна дієта, розроблена індивідуально на основі анамнезу та результатів шкірних тестів на алергію, а також елімінаційних та контрольних тестів (найменш ефективна)

3) елементарна дієта: це специфічна дієта; добре збалансований, без алергенів, але може погано переноситися через свої смакові якості; через 4-6 тижнів використання та після отримання ремісії продукти поступово вводяться ізольовано; рекомендується лише у разі неефективності інших дієт та фармакологічного лікування.

Фармакотерапія також зазвичай показана дорослим.

1. ІПП: омепразол у дозі 20-40 мг 2 × д або інший ІПП в еквівалентній дозі протягом 8 тижнів призводить до клінічної ремісії у 60% та гістологічної ремісії (ІПП .

2. Місцеві глюкокортикоїди: не існує спеціально схвалених препаратів для лікування ЕЕ. Інгаляційні глюкокортикоїдні препарати вводять перорально: будесонід (2-4 мг/добу, зазвичай в розділених дозах, розчин готують шляхом змішування суспензії для розпилення [0,5 мг/мл] з 5 мг сукралози для збільшення в’язкості препарату РО) або флутиказону (880-1760 мкг/день, 2 × д, з інгалятора під тиском: пацієнт повинен зупинити дихання під час застосування препарату всередину та потім ковтає, що зменшує кількість ліків, що потрапляє в легені). Після прийому препарату не слід їсти та пити протягом ≥30-60 хв. Небажаним ефектом може стати кандидоз стравоходу.

Не слід вводити системні глюкокортикоїди.

Якщо ЕЕ має стеноз стравоходу, що перешкоджає правильному ковтанню, а симптоми не відповідають стандартизованому лікуванню, доцільно розширити стравохід за допомогою ендоскопії.

ЕЕ - хронічне захворювання; Симптоми можуть повністю стихати, але в багатьох випадках вони залишаються менш вираженими. Після припинення лікування можуть бути рецидиви, тому підтримуюча терапія є дуже важливою (протоколів дії немає).

Таблиця 3-1. Диференціація еозинофільного езофагіту та шлунково-стравохідного рефлюксу