Бідні люди в західному гірському регіоні Непалу ніколи не мають достатньої кількості їжі протягом бореального літа. І це стало гірше через зростаючу залежність від рису, який потрібно транспортувати повітряним транспортом, на шкоду іншим зернам, вирощеним у цій місцевості.
Раніше гірці вирощували різні зернові культури, такі як африканське просо, гречка та ячмінь, але ситуація змінилася через брак урожайних земель, втрату сільськогосподарської практики та знань та зміну харчових звичок. Низька продуктивність цих зерен та підвищений попит на рис змусили людей майже повністю залежати від державної Непальської продовольчої корпорації (CON). Але це не безкоштовно. Це ціна, яку населення не може собі дозволити.
Попит на рис збільшився через помилкове уявлення про те, що це культурно вища крупа і що його споживання приносить престиж, за словами Пурни Чандри Васті, дослідника Департаменту (міністерства) харчових технологій та контролю якості. Однією з причин цієї одержимості є те, що інші високопоживні зерна, такі як моха, перебувають на межі зникнення.
"Існує нагальна потреба інвестувати в сільськогосподарське виробництво, насіння та дослідження, а також у просування та маркетинг", - сказав Васті. "Щоб існувала продовольча безпека, необхідно урізноманітнити врожай". Для реагування на кризу Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) у співпраці з МПП та Міністерством сільського господарства Непалу надає кошти для надання технічної підтримки дефіцитним продовольчим районам з метою покращення врожаю, не тільки рис, але й інші, такі як ячмінь, кукурудза, просо та пшениця, а також картопля та інші овочі. ФАО охоплює 16 районів із майже 75 000 домогосподарств. Цей захід спрямований на продовження періоду доступності їжі, пояснив агроном ФАО Діліп Карки. "Агентство має намір співпрацювати з державною виробничою системою в цих районах, щоб уникнути транспортування туди".