ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ Топ

хвороби

Гастропарез - це руховий розлад шлунка, що характеризується повільним спорожненням його вмісту, за відсутності механічних перешкод, і який призводить до затримки шлунку їжі та розтягування стінок шлунка.

Поширені причини: ідіопатичний гастропарез (в

20% випадків можуть бути спричинені вірусами CMV, EBV, HHV-3 [VZV]) та цукровим діабетом (одна з клінічних форм діабетичної вегетативної нейропатії → глава 13.4.3). Рідше причини: хірургічні втручання, лікарські засоби (наприклад, опіоїди, антихолінергіки та аналоги GLP-1), хвороба Паркінсона, системний склероз, СЧВ, паранеопластичні синдроми, амілоїдоз, системний мастоцитоз, ішемія кишечника.

Симптоми: нудота та блювота (частіше), повнота після їжі, рання ситість, біль або дискомфорт в епігастрії та метеоризм. На запущених стадіях можуть спостерігатися втрата ваги, гіпотрофія, зневоднення та електролітні порушення. Клінічна картина не залежить від етіології та часто не пов'язана зі ступенем дисфункції спорожнення шлунка, підтвердженим діагностичними тестами.

1. Методи оцінки спорожнення шлунка

1) Стандартизоване сканування їжі, радіомаркетоване технецієм, основний метод

2) ендоскопічна капсула із системою вимірювання рН (так звана бездротова капсула рухливості, WMC)

3) дихальний тест із вимірюванням концентрації 13 CO 2 у видихуваному повітрі після прийому їжі, позначеної цим ізотопом.

2. Інші тести: залежно від клінічної ситуації: ендоскопія, рентгенологічні тести та/або манометрія.

Засноване на типових симптомах та об'єктивному підтвердженні затримки пустоти за відсутності механічної обструкції.

1) Виразкова хвороба та гастродуоденіт

2) дуоденогастральний рефлюкс

3) регургітації, наявні в процесі інших захворювань, включаючи: мерицизм, шлунково-стравохідну рефлюксну хворобу

4) функціональна диспепсія

5) анорексія та булімія

6) синдром циклічного блювоти

8) хронічне вживання канабіноїдів.

1. Дієтичне лікування: метою є зменшення інтенсивності симптомів та запобігання гіпотрофії. Рекомендується зменшити обсяг їжі, вміст жиру та розчинної клітковини. Пацієнти, які погано переносять тверду їжу, можуть її подрібнювати. У важких випадках може знадобитися ентеральне або парентеральне харчування.

2. Фармакологічне лікування

1) прокінетика: метоклопрамід (лише у важких випадках, коли інший вид лікування виявився неефективним; 10 мг 3 × д, протягом не більше 5 днів), домперидон, еритроміцин (100-200 мг перорально 2-3 рази до їжі для не більше 4 тижнів), ітоприд, цизаприд (лише у важких випадках, коли інший вид лікування виявився неефективним; 10 мг 3-4 × д, 15 хв до їди; лікування слід вводити в лікарні; не застосовувати в люди з брадикардією, аритміями, серцевою недостатністю, тривалим інтервалом QT, гіпокаліємією, гіпомагніємією або у пацієнтів, які приймають препарати, що пригнічують активність CYP3A4)

2) симптоматичні (препарати, що зменшують нудоту та запобігають блювоті): антагоністи 5-НТ3-рецепторів (ондансетрон, гранісетрон), похідні фенотіазину (прохлорперазин, тіїлперазин) та антигістамінні засоби (наприклад, дименгідринат).

Якщо це можливо, рекомендується застосовувати пероральні препарати у рідкій формі та, при необхідності, парентерально. Поліпшення спорожнення шлунка може не бути пов’язане з клінічним поліпшенням стану пацієнта (і навпаки).

3. Інші методи: електростимуляція шлунка, ін’єкція ботулотоксину в пілор, пілорична балонна дилатація, ендоскопічна пілоротомія, хірургічна пілоропластика, акупунктура.