Герпесвірусна інфекція - одне з найпоширеніших вірусних захворювань, що вражає популяцію котів. Клінічно це проявляється очними симптомами та захворюваннями верхніх дихальних шляхів, і при тривалому впливі може призвести до постійного та серйозного пошкодження тканин очей та окологлазних судин.
Збудник захворювання
Герпесвірусна інфекція у котів спричинена дуже заразним вірусом FHV1. Кішки сприйнятливі до зараження, особливо в періоди слабкості, інших проблем зі здоров'ям або стресу. Передача захворювання найчастіше відбувається через очні, носові та слинні секрети (наприклад, чхання, кашель, розпилення тощо) інфікованих осіб. Це призводить до безпосереднього контакту вірусу зі здоровою кішкою. Він може заразитися не тільки від клінічно ураженої особи, але і від переносника без будь-яких ознак захворювання. Також кошенята можуть заразитися від матері під час вагітності або в перші тижні життя. Реплікація FHV-1 відбувається в епітеліальних клітинах кон'юнктиви, рогівки та верхніх дихальних шляхів.
Після подолання початкової інфекції вірус залишається в стані спокою в трійчастому ганглії. У кішок більше немає клінічних ознак, але більшість із них стають прихованими носіями хвороби, і коли вони слабшають, хвороба може з’явитися знову. Герпесвірус широко поширений і надзвичайно заразний серед котячих популяцій, але не передається людям чи іншим видам тварин. 95% світової популяції котів є серопозитивними, оскільки вони або стикалися з вірусом дикого типу, або були щеплені. Однак 80% котів є прихованими носіями без клінічних ознак, оскільки герпесвірус локалізується лише в трійчастому ганглії.
Клінічні ознаки
Захворювання може мати низку клінічних проявів залежно від тяжкості інфекції, тривалості, віку ураженої особи чи опору власного організму кота. Окрім ураження в області очей, герпесвірус викликає запалення верхніх дихальних шляхів у котів.
Ми можемо спостерігати риніт, чхання, кашель, слину, лихоманку, зневоднення, нежить, але може бути загальна анорексія, млявість, депресія. Зазвичай у кошенят захворювання в цілому є більш драматичним. Очі почервоніли від виділень, кон’юнктивіту, помутніння та виразки рогівки, болю і навіть пошкодження кон’юнктиви та рогівки різною мірою. Може спостерігатися зменшення вироблення сліз та сухість очей.
Захворювання зазвичай супроводжується болем, часто приєднуються вторинні інфекції, які погіршують захворювання. При тривалому впливі вірусу хвороба призводить до хронічних симптомів та серйозного пошкодження очних тканин. До дуже серйозних клінічних проявів належать секвестрація рогівки та еозинофільний кератит, які, крім медикаментозного лікування, часто вимагають хірургічного втручання.
Герпесвірусна інфекція викликає важкі наслідки, особливо у вуличних котів. В результаті внутрішньоутробної інфекції у маленьких кошенят може спостерігатися аномальний розвиток очей ембріона. Стан, коли частина століття не сформувалася, називається «агенеза» повік. Через відсутність необхідної допомоги у заражених кошенят може з’явитися «симблефарон» під час відкриття очей. Ця назва стосується великих спайок над кон’юнктивою або рогівкою, спричинених сильним запаленням. У важких випадках хвороба призводить до сліпоти.
На додаток до респіраторних та очних захворювань, зараження вірусом герпесу може спричинити викидні у вагітних котів та смерть у маленьких кошенят.
Основні клінічні ознаки герпесвірусної інфекції у котів тривають приблизно 10-14 днів. Однак згодом не існує спонтанного лікування, лише спокій хвороби, який може знову спалахнути в той час, коли кішка слабка (інші захворювання, стрес, вагітність, зміна навколишнього середовища тощо).
Діагностика
Діагноз ставлять переважно на підставі анамнезу, загального клінічного обстеження та офтальмологічного обстеження. Збудник захворювання може бути підтверджений або серологічним визначенням титру антитіл, або прямими доказами герпесвірусу методом ПЛР. Ці лабораторні тести корисні при диференціальній діагностиці для виключення можливих інших агентів з однаковими клінічними проявами.
Оцінка очних структур ока проводиться шляхом біомікроскопії, навіть з використанням специфічних методів фарбування. Цитологічне дослідження також корисне, а у разі підозри на вторинну бактеріальну інфекцію також мікробіологічне дослідження мазка на рогівці.
Лікування
Герпесвірусну інфекцію у котів неможливо вилікувати у вже зараженої особини, можна лише придушити симптоми та усунути наслідки інфекції. Така кішка буде нести вірус до кінця свого життя. Тим не менше, раннє лікування є надзвичайно важливим. Він зосереджений на полегшенні постійних клінічних симптомів, намагаючись максимально зменшити можливі постійні наслідки.
На додаток до противірусних препаратів, які запобігають подальшій реплікації вірусу, антибіотики застосовуються для боротьби з бактеріальними інфекціями (місцево для ока, як правило, для дихальної системи). Також підходить для введення препаратів для стимуляції загальної імунної системи та специфічних додаткових препаратів. За наявності виразок, сухості очей та інших ускладнень лікування також спрямоване на їх лікування. У деяких важких випадках необхідне хірургічне втручання.
МВДр. Павол Зубрицький
Опубліковано в журналі PES A MAČKA під назвою Герпесвірусна інфекція котів