гострий

В
В 		В

Мій SciELO

Індивідуальні послуги

Журнал

  • SciELO Analytics
  • Google Scholar H5M5 ()

Стаття

  • Іспанська (pdf)
  • Стаття в XML
  • Посилання на статті
  • Як цитувати цю статтю
  • SciELO Analytics
  • Автоматичний переклад
  • Надішліть статтю електронною поштою

Показники

  • Цитується SciELO
  • Доступ

Пов’язані посилання

  • Процитовано Google
  • Подібне в SciELO
  • Подібне в Google

Поділіться

Actas Urologicas Espa? Хвилі

версія В надрукована ISSN 0210-4806

Actas Urol EspВ т.31В No1В В Січень В 2007

Гострий інфаркт міокарда, пов’язаний із споживанням силденафілу. Внесок справи та огляд літератури

Гострий інфаркт міокарда, пов’язаний із споживанням силденафілу. Звіт про випадок та огляд літератури

*, Агудело Рестрепо C.A. **, Йепес Гімез Д., ***, Урібе Трухільо C.A. *

* Урологічна служба Лікарня Пабло Тобон Урібе та Університет CES. ** кафедра внутрішніх хвороб. Папський Боліваріанський університет. ***Відділення інтенсивної терапії. Клініка Медельїн. Лікарня Пабло Тобон Урібе. Медельон (Колумбія).

Еректильна дисфункція вражає понад 30 мільйонів чоловіків у США. Оскільки FDA схвалила використання силденафілу, рецептура цього препарату зростає. Побічні ефекти Силденафілу включають: втому, задишку та гіпотонію. Повідомлялося про несприятливі серцеві події, пов’язані із вживанням ліків, включають інфаркт міокарда, шлуночкову тахікардію, стенокардію та смерть, що викликає занепокоєння щодо безпеки цього засобу у пацієнтів з ІХС. Опубліковані рекомендації щодо ведення серцевих хворих з еректильною дисфункцією свідчать про те, що Силденафіл може бути небезпечним для пацієнтів з ішемічною хворобою серця. У пацієнтів, які застосовують Силденафіл, про інфаркти міокарда повідомляли Управління з контролю за продуктами та ліками. Зараз ми повідомляємо про пацієнта з інфарктом міокарда після прийому 100 мг силденафілу без статевої активності.

Ключові слова: Силденафіл. Гострий інфаркт міокарда. Ішемічна хвороба. Іпотенція. Судинорозширювальні засоби. Імпотенція.

Початкова електрокардіограма (рис. 1) показала підняття сегмента ST у похідних нижнього лиця (II, III та aVF) та передньої грані (V2-V4) із взаємними змінами в aVL, не демонструючи електрокардіографічного розширення до правий шлуночок.

Початкове лікування проводили з аспірином 100 мг, ловастатином 40 мг щодня, метопрололом 25 мг кожні 12 годин, еноксапарином 60 мг кожні 12 годин, киснем 3 л/хв та стрептокіназою 1 × 500 000 одиниць, що вводили протягом 30 хвилин. Жодних змін, вторинних до реперфузії, не продемонстровано. Пацієнта перевели в відділення інтенсивної терапії, де протягом перших годин еволюції були задокументовані епізоди повного блоку A-V зі спонтанним дозволом.

ЕКГ, зроблений через 24 години еволюції, виявив QS на нижній частині обличчя та пізнє прогресування зубця R на передній стороні. Моніторинг ферментів показав збільшення КК і фракції МБ через 6 годин (4476 та 165) та через 12 годин (3839 та 136).

На наступний день була проведена коронарографія, яка показала дифузне захворювання передньої низхідної артерії з 50% ураженням у дистальній третині та 40% ураженням у проксимальній третині першої діагональної гілки. Циркумфлексна артерія мала 50% травму в середній третині та дифузне захворювання її тупих крайових гілок. Права коронарна артерія виявила нерегулярне ураження, що свідчить про частково розсмоктаний тромб, що дало стеноз максимум 50%; дистально, задня низхідна артерія мала два 40% ураження (рис. 2 і 3).

Пацієнт еволюціонував задовільно без подальших ускладнень та без болю. Його виписали для амбулаторного спостереження.

Компроміс, спричинений атеросклерозом та дисфункцією ендотелію, був запропонований як основний механізм, що пояснює високий рівень асоціації між ЕД та ІХС. Монторсі та ін. запропонували дифузний атеросклеротичний компроміс із мінливими проявами залежно від калібру ураженої артерії (гіпотеза розміру артерії), де ЕД часто є проявом, що передує ішемічній хворобі через менший розмір кавернозної артерії в порівнянні з коронарними артеріями 11. Клінічні дані показують, що пацієнти з ЕД мають 20% випадків супутньої ІХС, тоді як 60% пацієнтів з ІХС мають ЕД на момент діагностики.

1. Feenstra J, van Drie-Pierik RJ, Lacle CF, Stricker BH. Гострий інфаркт міокарда, пов’язаний із застосуванням силденафілу. Lancet 1998; 352 (9132): 957-958. [Посилання]

2. Гольдштейн I, Луе Т.Ф., Падма-Натан Х., Росен Р.К., Стерс В.Д., Плетений ПА. Пероральний силденафіл при лікуванні еректильної дисфункції. Група дослідження силденафілу. N Engl J Med. 1998; 338 (20): 1397-1404. [Посилання]

3. Тран Д, Хаус Л.Г. Серцево-судинна безпека силденафілу. Безпека наркотиків 2003; 26 (7): 453-460. [Посилання]

4. Фельдман Х.А., Гольдштейн I, Хаціхрістоу Д.Г., Крейн Р.Ж., МакКінлей Дж. Імпотенція та її медичні та психосоціальні кореляти: результати Массачусетського дослідження старіння чоловіків. J Urol.1994; 151 (1): 54-61. [Посилання]

6. Айтак І.А., Макінлей Дж. Б., Крейн Р.Ж. Ймовірне зростання еректильної дисфункції у всьому світі між 1995 і 2025 роками та деякі можливі наслідки для політики. BJU Внутрішній. 1999; 84 (1): 50-56. [Посилання]

7. Kukreja RC, Ockaili R, Salloum F, Yin C, Hawkins J, Das A, Xi L. Кардіопротекція з інгібуванням фосфодіестерази-5 - нова стратегія попереднього кондиціонування. Журнал молекулярної та клітинної кардіології 2004; 36 (2): 165-173. [Посилання]

8. Senzaki H, Smith CJ, Juang GJ, Isoda T, Mayer SP, Ohler A et al. Серцева фосфодіестераза 5 (специфічна для цГМФ) модулює бетаадренергічну передачу сигналів in vivo і регулюється зниженням при серцевій недостатності. FASEB J 2001; 15 (10): 1718-1726. [Посилання]

9. Sebkhi A, Strange JW, Phillips SC, Wharton J, Martin R, Wilkins MR. Фосфодіестераза 5 типу як мішень для лікування гіпоксію-індукованої легеневої гіпертензії. Тираж 2003; 107 (25): 3230-3235. [Посилання]

10. DeBusk R, Drory Y, Goldstein I, Jackson G, Kaul S, Kimmel SE та ін. Управління статевою дисфункцією у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями: рекомендації Принстонської групи згоди. Am J Cardiol 2000; 86 (2): 175-181. [Посилання]

11. Montorsi P, Ravagnani PM, Galli S, Briganti A, Salonia A, DehГІ F et al. Зв'язок між еректильною дисфункцією та ішемічною хворобою серця: Дослідження випадку. J Sex Med. 2005; 2 (4): 575-582. [Посилання]

12. Боккі Е.А., Гімараеш Г., Моцелін А, Бакал Ф., Беллотті Г., Рамірес Дж. Вплив силденафілу на фізичні вправи, нейрогуморальну активацію та еректильну дисфункцію при застійній серцевій недостатності. Подвійне сліпе, контрольоване плацебо, рандомізоване дослідження з подальшим проспективним лікуванням еректильної дисфункції. Тираж 2002; 106 (9): 1097-1103. [Посилання]

13. Ockaili R, Salloum F, Hawkins J, Kukreja RC. Силденафіл (Віагра) індукує потужний кардіопротекторний ефект через відкриття мітохондріальних каналів KATP у кроликів. Am J Physiol. 2002; 283 (3): H1263-269. [Посилання]

14. Реффельманн Т, Клонер Р.А. Вплив силденафілу на розмір інфаркту міокарда, мікросудинну функцію та гостру ішемічну дилатацію лівого шлуночка. Дослідження серцево-судинної системи 2003; 59 (2): 441-449. [Посилання]

15. МуГиз A, Гольстег CP. Гострий інфаркт міокарда, пов’язаний із прийомом силденафілу (віагра) (відповідність). Американський журнал екстреної медицини 2000; 18 (3): 353-355. [Посилання]

16. Ballard SA, Gingell CJ, Tang K, Turner LA, Price ME, Naylor AM. Вплив силденафілу на розслаблення тканини кавернозного тіла людини in vitro та на діяльність ізоферментів циклічного нуклеотиду фосфодіестерази. J Urol.1998; 159 (6): 2164-2171. [Посилання]

17. Луе Т.Ф. Імпотенція. N Engl J Med. 2000; 342 (24): 1802-1813. [Посилання]

18. Міттлман М.А., Маклюр М., Глассер Д.Б. Оцінка гострого ризику інфаркту міокарда у чоловіків, які отримували силденафіл цитрат. Am J Cardiol. 2005; 96 (3): 443-446. [Посилання]

19. Ishikura F, Beppu S, Hamada T, Khandheria BK, Seward JB, Nehra A. Вплив цитрату силденафілу (Віагра) у поєднанні з нітратами на серце. Тираж 2000; 102 (20): 2516-2521. [Посилання]

20. Herrmann HC, Chang G, Klugherz BD, Mahoney PD. Гемодинамічні ефекти силденафілу у чоловіків із важкою формою ішемічної хвороби серця. N Engl J Med. 2000; 342 (22): 1622-1626. [Посилання]

21. Коен Дж. Чи слід призначати пацієнтам початкову низьку пробну дозу силденафілу? Безпека наркотиків. 2000; 23 (1): 1-9. [Посилання]

22. Arora RR, Timoney M, Melilli L. Гострий інфаркт міокарда після застосування силденафілу (лист). N Engl J Med. 1999; 341 (9): 700. [Посилання]

23. Чейтлін доктор медицини, Хаттер А.М. молодший, Бріндіс Р.Г., Ганц П, Каул С., Русель Р.О., Зусман Р. Застосування силденафілу (Віагра) у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (Документ експертного консенсусу ACC/AHA). Тираж 1999; 99 (1): 168-177. [Посилання]

24. Halcox JPJ, Nour KRA, Zalos G, Mincemoyer R, Waclawiw MA, Rivera CE, et al. Вплив силденафілу на функцію судин людини, активацію тромбоцитів та ішемію міокарда. JACC 2002; 40 (7): 1232-1240. [Посилання]

25. Salloum F, Yin C, Xi L, Kukreja RC. Силденафіл індукує уповільнене попереднє кондиціонування через індуцибельний шлях залежності синтази від оксиду азоту в серці миші. Circ Res.2003; 92 (6): 595-597. [Посилання]

26. Shakir SAW, Wilton LV, Boshier A, Layton D, Heeley E. Серцево-судинні події у споживачів силденафілу: результати першого етапу моніторингу подій за рецептом в Англії. BMJ 2001; 322 (7287): 651-652. [Посилання]

27. Wysowski DK, Farinas E, Swartz L. Порівняння повідомлених та очікуваних смертей у споживачів силденафілу (Віагра) Am J Cardiol. 2002; 89 (11): 1331-1334. [Посилання]

28. Kekilli M, Beyazit Y, Purnak T, Dogan S, Atalar E. Гострий інфаркт міокарда після прийому силденафілу цитрату. Ен Фармакотер. 2005; 39 (7-8): 1362-1364. [Посилання]

Адреса для листування:
Доктор Дж. Веласкес Лопес.
Служба урології. Лікарня Пабло Тобон Урібе.
Вулиця 78Б, нВє 69-240.
3466 Медельїн - Колумбія.
Електронна адреса автора: [email protected]

Отримана робота: жовтень 2005 р
Прийнята робота: квітень 2006 р

В Весь вміст цього журналу, крім випадків, коли він ідентифікований, перебуває під ліцензією Creative Commons