У зв’язку з надзвичайною ситуацією, спричиненою прийнятими урядовими заходами проти поширення інфекційної хвороби COVID-19, форма та режим їх роботи тимчасово змінено для виконання роботи вдома, т.зв. домашній офіс. Ці працівники та їхні роботодавці звертаються до Національної інспекції праці з питанням про те, як КЗпП регулює право на харчування під час виконання роботи в цій формі.
Обов'язок забезпечувати харчування працівників регулюється статтею 152 КЗпП. За його словами, роботодавець зобов'язаний забезпечувати працівників у всіх змінах харчуванням, що відповідає принципам правильного харчування, безпосередньо на робочому місці або поблизу нього. Це зобов'язання не покладається на працівників, відряджених у відрядження, за винятком тих, хто пропрацював більше чотирьох годин на своєму звичайному робочому місці.
Роботодавець забезпечує харчування в основному, забезпечуючи одним гарячим основним прийомом їжі, включаючи відповідний напій працівникові під час робочої зміни
1.) у власному закладі громадського харчування,
2.) у закладі громадського харчування іншого роботодавця, або
3.) забезпечувати харчування своїх працівників через організацію, уповноважену надавати послуги громадського харчування, найчастіше у формі ваучерів на їжу або електронних карток харчування.
Працівник, який виконує роботу більше чотирьох годин у рамках робочої зміни, має право на харчування. Якщо робоча зміна триває більше 11 годин, роботодавець може домовитись про надання іншого гарячого основного харчування.
Роботодавець сприяє харчуванню у розмірі не менше 55% від ціни страви, але не більше, ніж за кожен прийом їжі до 55% їжі, передбаченої під час відрядження тривалістю від 5 до 12 годин відповідно до спеціального положення. Сума допомоги на харчування у відрядженні тривалістю від 5 до 12 годин наразі становить 5,10 євро, тож внесок роботодавця не може перевищувати 2,81 євро. Крім того, роботодавець надає працівникам допомогу на харчування згідно із Законом про соціальний фонд.
При забезпеченні їжі працівниками через продовольчого посередника під ціною страви розуміється вартість ваучера на їжу, яка повинна представляти не менше 75% їжі, наданої під час відрядження тривалістю від 5 до 12 годин відповідно до спеціального положення, тобто щонайменше 3,83 євро.
Якщо умови роботи на робочому місці виключають можливість забезпечення харчуванням працівників, якщо роботодавець не може об’єктивно забезпечити харчування або якщо працівник на підставі медичної довідки спеціалізованого лікаря за станом здоров’я не може використовувати жодне з прийомів їжі надається роботодавцем, роботодавець фінансовим внеском.
Працівник також має право на харчування в одній із зазначених форм під час виконання домашньої роботи або роботи на дистанції.
Хоча домашня робота або робота на дистанційному режимі не вважається роботою, що виконується працівником зрідка або у виняткових обставинах за згодою роботодавця або за погодженням з ним вдома або в ненормальному місці (домашній офіс), це робота, виконувана протягом який він має право на харчування відповідно до § 152 КЗпП.
Зверніть увагу, що КЗпП надає роботодавцю можливість вести переговори з представниками працівників
а) відкоригувати умови, за яких працівник буде забезпечений харчуванням під час відпусток, перешкод на роботі чи іншої обґрунтованої відсутності працівника на роботі,
(b) дозволяти харчування працівникам, які працюють поза графіком роботи, на тих самих умовах, що й інші працівники,
(c) розширити коло фізичних осіб, яким вони будуть забезпечувати харчування та яким вони будуть робити внески в їжу.