13 лютого 2019 р

неотрізні

ХАРЧУВАННЯ ТА ВПРАВА ... ДВА НЕОТРІЗНІ ОБЛИЧІ ТАКОЇ Ж ВАЛЮТИ

На сьогоднішній день говорити про ожиріння є складним через його різноманітність та багатофакторність, а також через складність діагностики, оскільки як ІМТ, так і маса тіла є марними інструментами, що призводять до плутанини. Врахування м’язової тканини є ключовим, оскільки ожиріння - це не лише збільшення жирової тканини, а й втрата м’язової тканини, в результаті чого ми знаємо як саркопенічне ожиріння. Крім того, ми говоримо не тільки про ожиріння з високою масою тіла, оскільки поширеність тонких метаболічних ожирінь (людей, які мають нормальну вагу або ІМТ, але мають низьку м’язову масу та високий вміст жиру в їх складі) все більше високий або високий. А останні мають такий самий або більший ризик, як людина, яка страждає ожирінням, страждати від хвороб або метаболічних змін, оскільки їм також бракує обізнаності, щоб балувати себе, коли бачать вагу або ІМТ, які вважаються "нормальними".

Тому саркопенічне ожиріння характеризується зменшенням маси та функцій, з високим рівнем поширеності серед населення (20%). Цей все частіший фенотип привів до популяції літніх людей з підвищеним ризиком інвалідності та смертності.

Оскільки саркопенічне ожиріння є багатофакторним, тому оптимальне лікування цього розладу недостатньо зрозуміле, оскільки надмірне ожиріння в цьому стані частково пояснюється позитивним енергетичним балансом, а також зниженням фізичної активності та фізичних вправ. У той же час вони мають зміни в м’язовій тканині, такі як саркопенія, посилена інфільтрація жиру в скелетних м’язах, зміна метаболізму субстрату скелетних м’язів, підвищена експресія міостатину, анаболічний опір, дисфункція мітохондрій тощо. Надмірне ожиріння саме по собі пов’язане із станом хронічного запалення низького ступеня, що сприяє зменшенню м’язової маси та сили, що спостерігається у саркопенічних людей із ожирінням. Крім того, накопичення позаматкового жиру в скелетних м’язах пов’язане зі зниженням м’язової сили.

Тому інтуїтивно терапія для схуднення здається підходящою стратегією для подолання саркопенічного ожиріння. Однак втрата ваги не є правильним втручанням, частково через втрату м’язової маси, пов’язану з цим втручанням, та існуюче занепокоєння щодо загострення саркопенії

Тож як нам вирішити цю проблему? Чи зосереджуємось ми на втраті жиру в організмі? Чи буде уражена м’язова тканина? Ми робимо акцент на поліпшенні якості м’язів?

Візьмемо приклад 1:

1. - Давайте подивимося на наслідки зменшення ваги, викликаного лише дієтою, на вагу тіла (

10%) у людей, що страждають ожирінням, у літніх людей. Незважаючи на те, що з цим втручанням спостерігалася деяка втрата м’язової маси, спостерігалося ще більше зменшення жирової маси.

Отже, кінцевим результатом стало покращення відносної саркопенії (відсоток маси тіла як худої маси тіла). Як показано на малюнку 1, приблизно зменшення маси тіла на 20% у цього пацієнта призвело до більшого зменшення жирової маси, ніж до худої маси, що призвело до поліпшення відносної саркопенії. Тому, незважаючи на зменшення сухої маси тіла, втрата ваги представляється відповідним втручанням для лікування саркопенічного ожиріння.

З цієї причини втручання, де лише обмеження калорій здійснюється за допомогою дієти, зазвичай є сприятливим як з точки зору складу тіла, так і для поліпшення метаболічних змін, але ... Йдеться не про схуднення, а про поліпшення складу тіла (втрата жиру та Отримайте більше та/або якість м'язів)

Саркопенічне ожиріння частково пояснюється зниженням фізичної активності та фізичних вправ, насправді, фізичні вправи, особливо силові тренування, але не забуваючи про аеробні тренування на витривалість, виявилося, що вони мають сприятливі ефекти в багатьох аспектах саркопенічного ожиріння, в результаті чого у синтезі м’язових білків, зменшенні експресії міостатину, збільшенні внутрішньом’язового IGF-1, відновленні м’язової чутливості до анаболічних ефектів інсуліну, поліпшенню стимульованої поживними речовинами вазодилатації та надходженню поживних речовин до м’язів, поліпшенню функції мітохондрій, активації скелета клітини м’язового супутника, які вважаються захисними від саркопенічного ожиріння тощо. Крім того, було показано, що фізичні вправи, але не зниження ваги, спричинене дієтами, зменшують експресію запальних генів скелетних м’язів у дорослих та людей із ожирінням.

Але без сумніву, найефективнішим втручанням у спосіб життя для лікування саркопенічного ожиріння є те, що включає як схуднення, спричинене дієтою, так і регулярні фізичні вправи, оскільки вони діють синергетично.

Візьмемо приклад 2:

2. - При комбінованому вживанні дієти та фізичних вправ зменшення м’язової маси, пов’язане з дієтичним втручанням, послаблювалось (хоча і не запобігалось) у поєднанні із регулярними фізичними вправами. М’язова сила зростала під час комбінованого втручання, незважаючи на помірне зменшення м’язової маси, що свідчить про покращення якості м’язів. Рисунок 2 додатково ілюструє цей момент, демонструючи, що дієта, поєднана із вправою, пов’язана із збільшенням відносної м’язової маси та покращенням якості м’язів. Ці результати підтверджують рекомендацію, що втручання у спосіб життя, спрямоване на скасування саркопенічного ожиріння, включає як зниження ваги, спричинене дієтою, так і регулярні фізичні вправи (силові тренування + серцево-судинні).