Хондрокальциноз, який також називають артропатією відкладення пірофосфату кальцію, - це захворювання опорно-рухового апарату, що характеризується відкладенням солей кальцію, зокрема пірофосфату кальцію, всередині суглобового хряща. З часом осадження пірофосфату кальцію утворює кальцифікацію, яка не займає всю товщу хряща, а утворює слабку лінію, паралельну кістці, видиму на рентгенівських променях. Насправді термін хондрокальциноз означає кальцифікацію суглобового хряща.

пірофосфату кальцію

Хондрокальциноз знаходиться переважно в хрящах колін, лобка та зап’ястя. Слід пояснити, що більшу частину часу цей розлад не викликає дискомфорту, оскільки є випадковою рентгенологічною знахідкою. Однак у деяких людей хондрокальциноз дійсно викликає постійний біль або дискомфорт у ураженому суглобі, але не як наслідок безболісного звапнення суглобів, а через те, що виникає певний тип артрозу. Хондрокальциноз також може спровокувати раптовий напад набряку суглоба з сильним болем, спекою та утрудненим рухом суглоба. Ці атаки дуже схожі на атаки, які виробляє подагра, саме тому їх також називають псевдоподаграми (помилкова подагра).

Відкладення кристалів пірофосфату кальцію в суглобовому хрящі утворює невеликі кальцинати у його внутрішній частині, може сприяти його погіршенню та зношенню, викликаючи остеоартроз, а іноді може спричиняти напади артриту.

Більш ніж у 90% людей, які страждають на хондрокальциноз, не знайдено жодної причини, яка б виправдовувала цей розлад. Але існує невелика група пацієнтів, хондрокальциноз яких є наслідком метаболічного або ендокринного захворювання. У цих випадках лікування метаболічних або ендокринних захворювань може зменшити та покращити симптоми хондрокальцинозу. У ще меншої групи пацієнтів хондрокальциноз з’являється у кількох членів однієї родини внаслідок спадкового розладу.

Які симптоми?

Хондрокальциноз майже завжди з’являється у людей старше 50 років. Це частіше у жінок, ніж у чоловіків. Частота захворювання збільшується з віком.

а) Рентгенографія. Багато разів рентген колін, але іноді й інших суглобів, виявляє звапнення суглобового хряща з достатньою достовірністю, щоб зробити діагноз хондрокальциноз цілком безпечним.

б) Аналіз синовіальної рідини. Напади артриту викликають набряк суглоба в результаті накопичення синовіальної рідини всередині суглобової порожнини, спричиненої запаленням суглоба. Синовіальну рідину можна легко отримати при пункції запаленого суглоба. Це дозволить нам дізнатися характеристики рідини та проаналізувати її вміст.

Пацієнти з хондрокальцинозом, але без симптомів, потребуватимуть лише загальних рекомендацій відповідно до особливостей кожного випадку, таких як зменшення ваги, помірне фізичне навантаження тощо; для запобігання зносу суглобів, підтримки руху та підвищення тонусу м’язів.
Коли з’являються симптоми, лікування нападів артриту слід відрізняти від постійного болю при артрозі. Зазвичай лікування призначає лікар загальної практики або ревматолог.

а) артрит. Напади артриту швидко зникають із застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів, але їх введення повинно здійснюватися на розсуд лікаря, оскільки, як і всі ліки, вони мають побічні ефекти та протипоказання.
У деяких пацієнтів може бути краще використовувати інші типи ліків або зробити інфільтрацію, дуже просту і незручну техніку, якщо вона проводиться досвідченими руками. Якщо напади дуже часті, деякі методи лікування, такі як колхіцин, можуть зменшити їх частоту і навіть змусити їх зникнути.

б) Артроз. Постійні болі в суглобах, що виникають в результаті остеоартриту, лікуються анальгетиками або нестероїдними протизапальними препаратами. Іноді обидва типи препаратів поєднують. Дози, шляхи та вказівки щодо лікування залежать від особливостей процесу, співіснування інших захворювань та критеріїв лікаря.
Однак такі прості заходи, як зменшення ваги та використання відповідного взуття, спортивне взуття з гарною підкладкою є чудовою опорою, яка захищає наші суглоби, вони можуть бути дуже корисними. Також бажано підтримувати хороший м’язовий тонус, для цього бажано приділяти мінімум 30 хвилин на день аеробним вправам (швидка ходьба) або робити програму вправ, адаптовану до проблеми пацієнта, в якій зручно включають стретчінг або йогу. Очевидно, все це після консультації з лікарем і відповідно до наших можливостей та особистих особливостей. В принципі, фізичні вправи корисні, якщо вони помірні і не мають надлишку. У цьому, як і в усьому, здоровий глузд, як правило, хороший порадник.