іноземною

Елізабет та її світ - з протилежного берега 58)

Amatata uaua uan tu trí, ken ju giv mi? (Розшифровка: amatata uaua, один, два, три, можете мені дати?) Тобто, мамо, англійською мовою, ти зрозуміла? Давайте поговоримо англійською разом, добре? Datata ka vama lala? Ну що ти мені відповісиш? Чи це нормально? Так гаразд. Іноді ти смієшся з татом, коли я з тобою розмовляю. Кажуть, що це не англійська, але я впевнений, що є, тільки ти не розумієш. Ви дозволяєте мені говорити так, як я хочу, тому, коли друзі з Нової Зеландії приїжджали в гості, я познайомився з ними. Нема проблем. І з новозеландським татом, і з маленькою дівчинкою. Ми грали разом і розуміли одне одного.

Коли ми запросили мого друга Мішека у двір, він стояв там і спостерігав. Він повторив, що не розуміє мене, але це не має значення. Всі ми розуміємо одне одного без слів. Слова - це така глазур на торті. Насправді вони їм навіть не потрібні, але добре, коли вони є. Без вишні торт не був би "лише трохи". Але Мішко сказав мені, що я не розмовляю англійською. Коли я розмовляю, я розмовляю неправильно. Де, мене всі розуміють. Неважливо, правильно це чи неправильно, ми все одно вчимося, так? Так говорить тато. Поки я продовжував говорити як по-англійськи, так і не по-англійськи, Мішко мовчав. Коли я запитав його про це, він пояснив, що не хоче говорити, бо не може сказати те й те, не може перекласти те і те. І що?

Тож нехай говорить це так, як хоче. Або як він почувається, як він думає, що міг. Поступово незрозумілі слова стають зрозумілими. Це як немовлята. Коли вони навчаться розмовляти, ми не будемо зупинятись і виправляти їх. Що, якщо вони застрягнуть, злякаються? Неважливо, якщо ми їх не розуміємо, ми все одно знаємо, що їм потрібно. Хтось зупинив Мішку? Він виправляв його, поки не втратив мужності заснути, тобто вступити в гру з дівчиною з Нової Зеландії?

То ти знаєш що? Я ще раз навчу Мішку розмовляти. Як словацькою, англійською, так і бляботською мовами. Коли він набереться сміливості і виявить, що я ні зупинятиму його, ні виправляти, що не буду сміятися з нього, ні сердитися з нього, якщо він скаже щось не так, тоді його мужність повернеться до нього. Він теж почне радіти балаканині, і він буде радіти так само, як і я, коли балаканина зміниться на наклеп. Що ти скажеш, мамо? Давай зробимо це!

Альжбетка
Фото матері Альжбетки

Мене звати Альжбетка. Мені п’ять років. І ні, я не ходжу в садочок. Я неймовірно енергійний, вибуховий, нетерплячий та енергійний. Я не знаю, що все це означає, але це саме така моя мама. Я просто її дзеркало. Іноді з нею важко. Іноді вона кричить на мене, іноді їй сумно, інший раз вона плаче. Бо я виходжу. Я не думаю, що ми просто розуміємо один одного в ці моменти. І оскільки я люблю свою матір найбільше у світі, я вирішив звернутися до її проблем. І допомогти їй зорієнтуватися в них, показавши їй, як я на все це дивлюсь. Моя точка зору. Тож давайте наведемо все по порядку. І мама раптом побачить світ, як я - просто і мило.

Щотижня Альжбетка ділиться з нами своїм світоглядом.
Читайте також попередню частину маленької серії Елізабет:
Елізабет та її світ - з протилежного берега 57)

Також прочитайте серію Осколки з мого дзеркала, яку ви також знайдете в області Стовпці.