Експертна медична стаття.

  • Код ATC
  • Активні інгредієнти
  • Показання
  • Форма випуску
  • Фармакодинаміка
  • Фармакокінетика
  • Застосування під час вагітності
  • Протипоказання
  • Побічні ефекти
  • Дозування та введення
  • Передозування
  • Взаємодія з іншими препаратами
  • Умови зберігання
  • Особливі інструкції
  • Тривалість
  • Фармакологічна група
  • Фармакологічний ефект
  • Популярні виробники

Основною діючою речовиною Ібупрому є ібупрофен, який є синтетичною речовиною, отриманою з пропіонової кислоти.

ibuprom

[1]

Код ATC

Активні інгредієнти

Показання до Ібупрому

Показання до застосування Ібупром передбачає використання цього препарату як препарату з протизапальною та знеболюючою дією.

Він підходить для ряду захворювань опорно-рухового апарату дегенеративно-запального характеру. Він названий на честь артриту хронічного, ревматоїдного, псоріатичного та юнацького типу. Препарат також показаний для включення до комплексних заходів терапії артриту при системному червоному вовчаку. Також цей препарат виправданий (у його високошвидкісних лікарських формах), коли подагричний артрит має гострий напад подагри.

Передумовами призначення цього препарату є додатково: наявність остеохондрозу; Хвороба Персононежа-Тернера (невралгічна аміотрофія); Хвороба Бехтерева - хвороба Бехтерева.

Ібупром застосовується для купірування болю при артриті та артралгії, міалгії, осалгії, радикуліті, бурситі, невралгії, тендиніті та тендовагініті. Він також знаходить своє застосування проти мігрені, головних і зубних болів, болів, що супроводжують розвиток різних видів злоякісних уражень.

Застосування Ібупрому допомагає зменшити вираженість больового синдрому, що виникає як наслідок травматичних факторів. У період після хірургічного втручання препарат також може зменшити інтенсивність болю на тлі післяопераційного запалення.

Застосування цього препарату показано при розвитку запальних процесів в області малого тазу, при аднекситі, альгодисменореї, при гарячковому синдромі, пов’язаному з інфекційними та простудними захворюваннями. Крім того, Ібупром використовується під час пологів як токолітик та анестетик.

[2. 3. 4. 5]

Форма випуску

Форма випуску Ібупром у формі таблеток, вкритих шаром білого гелю для розчинення шлунково-кишкового тракту. Таблетки мають круглу форму з опуклою двосторонньою поверхнею, на одній стороні якої є піднятий чорний напис: IBUPROM.

Одна таблетка містить 200 мг ібупрофену.

На додаток до діючої діючої речовини існує ряд допоміжних інгредієнтів. Вони містять такі складові: целюлозний порошок, попередньо желатинизований крохмаль, кукурудзяний крохмаль, структурований полівідон, тальк, камедь гуару, колоїдний діоксид кремнію, гідрована рослинна олія.

Оболонка складається з колекції таких компонентів, гідроксипропілцелюлози, макроголу (поліетиленгліколь), тальку, желатину, сахарози, каоліну, комбінацій сахарози та кукурудзяного крохмалю, сахарози у вигляді цукрового сиропу, карбонату кальцію, гуміарабіки, діоксиду титану E171, карнаубський віск, білий опалукс, як 7000 (бензоат натрію Е 211, сахароза, очищена вода).

До складу чорнила спеціального дієтичного Opacode S-1-17823 Black, що застосовується для нанесення етикеток, входять: шелак, ізопропіловий спирт, н-бутиловий спирт, розчин аміаку 28%, пропіленоксид чорного заліза E172 (III).

Таблетки в кількості 2 штук упаковані в пакетик, 1 пакетик у картонній коробці.

Таблетки по 10 штук у блістері, по 1 блістеру в картонній пачці.

По 50 таблеток у флаконі з полівінілацетату в картонній коробці.

Як бачимо, препарат, форма якого представлена ​​у вигляді таблетки, вкритої оболонкою, можна знайти в достатній різноманітності, щоб вибрати найбільш підходящий варіант із запропонованих варіантів призначеного курсу лікування.

[6], [7], [8]

Фармакодинаміка

Фармакодинаміка Ібупрому значною мірою зумовлена ​​дією його основної діючої речовини - ібупрофену, речовини, що утворюється в результаті синтезу пропіонової кислоти.

Фармакологічна дія препарату, що належить до групи нестероїдних протизапальних препаратів, характеризується оновленням його знеболюючих, гіпотермічних та запальних властивостей, блокуванням за рахунок невибіркової циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2. Крім того, однією з основних фармакологічних характеристик Ібупрому є здатність цього препарату діяти як інгібітор процесів, в яких синтезуються простагландини.

Ступінь вираженості знеболюючого ефекту, що виробляється препаратом, більша у випадках використання його як знеболюючого засобу проти болю, пов'язаного з розвитком запального процесу. Слід зазначити, що активні властивості інтенсивного знеболюючого препарату, розробленого препаратом, не характеризуються взаємозв’язком із типом наркотичної знеболюючої дії.

Як і всі інші нестероїдні протизапальні препарати, ібупрофен має антитромбоцитарну активність.

Підводячи підсумок усього переліку, ми також зазначаємо, що фармакодинаміка Ібупрому така, що вона сприяє досягненню пікового знеболюючого ефекту протягом відносно короткого часу, від 10 до 45 хвилин і після затвердження препарату.

[9], [10], [11], [12], [13], [14], [15]

Фармакокінетика

Однією з основних специфічних властивостей, що відрізняють фармакокінетику Ібупрому, є здатність добре всмоктуватися із шлунково-кишкового тракту. Найвищий ступінь всмоктування має місце в шлунку та тонкому кишечнику.

Показник біодоступності в основному знаходиться на рівні 80%. Вплив прийому їжі на ступінь всмоктування препарату незначний, але може бути збільшенням часу, необхідного для всмоктування діючої речовини, ібупрофену.

Ібупрофен характеризується закономірністю взаємодії з білками в плазмі крові, при якій його зв’язування з останньою відбувається майже в абсолютній мірі, 99%. Препарат досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 45 хвилин до півтори години після прийому всередину. Найвища концентрація, яку утворює ібупрофен у синовіальній рідині, значно перевищує максимальну плазмову концентрацію препарату. Поясненням цього є різниця в концентраціях, в яких альбумін присутній у біологічних рідинах.

Метаболізм відбувається в печінці, де препарат карбоксилюється та гідроксилюється. Як наслідок трансформації з’являються 4 фармакологічно неактивні метаболіти.

Період напіввиведення дози 200 міліграм настає протягом 120 хвилин. Існує пряма залежність між збільшенням дози та періодом напіввиведення. Повторне та подальше використання Ібупрому призводить до збільшення необхідного протягом цього часу до 2-2 з половиною годин.

Щодо його виведення, фармакокінетика Ібупрому має такі характеристики: один вид метаболітів виводиться переважно нирками, залишаючи організм незмінним, у кількості, що не перевищує 1%. Невелика частина препарату у вигляді метаболітів піддається екскреції з жовчю.

[16], [17], [18]

Використовуйте Ібупром під час вагітності

Застосування ібупрому під час вагітності - один із випадків, коли слід утриматися від призначення препарату.

Що стосується періоду лактації та годування груддю, тут не можна не враховувати той факт, що ібупрофен разом з продуктами, що утворюються в результаті його метаболізму, може бути присутнім у складі грудного молока.

Відмова від грудного вигодовування жінки необхідна у випадках, коли показані високі дози Ібупрому, а також якщо очікується тривалий курс терапії із застосуванням препарату.

Протипоказання

Протипоказаннями до застосування Ібупрому є наступні клінічні випадки: індивідуальна гіперчутливість до ібупрофену або до будь-якого іншого компонента, що призводить до прийому препарату.

Неприпустимо використовувати ці алергічні реакції на препарати, що виникають як наслідок того, що використовували ацетилсаліцилову кислоту або деякі інші нестероїдні протизапальні засоби. Тому Ібупром протипоказаний при набряках Квінке, бронхіальній астмі та риніті.

Слід уникати застосування препарату, якщо вже застосовуються інші нестероїдні протизапальні засоби, включаючи ті, що є специфічними інгібіторами циклооксигенази-2.

Історія хвороби пацієнта, обтяжена як мінімум двома або більше різними епізодами кровотечі або загострення виразки шлунка, а також наявність виразок у шлунку на той час змушує введення препарату без причини.

Це ліки не поширюється на тих пацієнтів, в анамнезі яких є перфорація або перфорація, а також кровотечі у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, що виникли у зв’язку з використанням раніше нестероїдних протизапальних препаратів.

Порушення нормальної діяльності внутрішніх органів, такі як важка недостатність роботи серця, нирок і печінки, також є протипоказанням до застосування Ібупрому.

[19], [20], [21], [22]

Побічні ефекти Ібупрому

Побічні ефекти Ібупром виявляє, що екран в шлунково-кишковому тракті викликає нудоту, блювоту, печію, є порушення в процесі травлення та стільця, при явищах метеоризму, болю в епігастрії. У поодиноких випадках спостерігались шлунково-кишкові кровотечі, виразки дванадцятипалої кишки та шлунка, виразковий коліт, панкреатит. Також існує певна ймовірність зміни сприйняття смакових рецепторів.

Що стосується діяльності печінки, наслідками вживання препарату може стати розвиток гепатиту, підвищення активності печінкового ферменту, порушення функції печінки.

У центральній нервовій системі Ібупром може призвести до таких негативних явищ, як поява головного болю, запаморочення та стану надмірної сонливості.

Найбільш частим несприятливим симптомом, що спостерігається при функціонуванні серцево-судинної системи, є збільшення ритму серцевих скорочень, тахікардія. У тих пацієнтів, які мали підвищену чутливість до Ібупрому та, крім того, коли одночасно приймали інші нестероїдні протизапальні препарати, у дуже рідкісних випадках розвивалася гіпертонія та відзначалася поява серцевої недостатності. Застосування цього препарату також пов'язане з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних подій, таких як інсульт та інфаркт міокарда.

Кровотворна система організму здатна відповісти на застосування препарату як розвиток анемії, лейкопенії, панцитопенії та тромбоцитопенії. Курси лікування, що використовують медичні засоби, які можуть відрізнятися тривалим часом, пов’язані з ймовірністю розвитку агранулоцитозу, що супроводжується виразками слизової оболонки порожнини рота, ангіною, лихоманкою та підвищеним ризиком кровотечі.

У сечовидільній системі відбуваються такі зміни: спостерігається збільшення ступеня сечовини в крові, а добовий об’єм сечі зменшується. Дуже рідко можна зустріти таке явище, пов’язане із застосуванням Ібупрому, як некроз сосочків.

Існує ймовірність розвитку алергічних реакцій у вигляді кропив’янки, шкірних висипань, мультиформної еритеми та епідермального некрозу. Також існує ймовірність анафілактичного шоку та набряку Квінке.

Інші побічні ефекти Ібупром проявляється в тому, що у пацієнтів при наявності деяких аутоімунних захворювань може розвинутися асептичний менінгіт з характерними симптомами: лихоманка, головний біль, нудота, блювота, скутість шиї, порушення здатності орієнтуватися в просторі.

Дозування та введення

Режим прийому та доза Ібупрому регулюються певними існуючими правилами та правилами щодо застосування цього препарату. У якій дозі підходить це ліки та на скільки часу лікуючий лікар повинен визначати курс лікування індивідуально для кожного пацієнта.

Для дорослих та дітей (не раніше, ніж досягне 12-річного віку) рекомендована доза становить від 200 до 400 мг, яку доцільно приймати тричі на день.

Приймати Ібупром необхідно під час або після їжі. При захворюваннях шлунково-кишкового тракту або у пацієнтів з ерозивно-виразковими ураженнями шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, гастрит, а також анамнез прийому препарату повинен виникати під час їжі.

Таблетку не потрібно розжовувати, ковтати, вичавлювати з достатньою кількістю води, її потрібно повністю, не розділяти на кілька частин.

Існує важливий нюанс щодо інтервалу між прийомом доз препарату, тобто кожну наступну таблетку слід приймати не раніше, ніж за період від попереднього прийому від 4 до 6 годин.

При застосуванні пацієнтами в літньому віці особливого режиму дозування не потрібно.

Пацієнтам з гострою нирковою та печінковою недостатністю потрібно зменшити дозу

У тих випадках, коли спосіб прийому та доза препарату викликають головний біль як побічні ефекти, щоб уникнути нападу такого болю не дозволяється вдаватися до збільшення дози.

[23], [24]

Передозування

Передозування Ібупрому призводить до того, що у пацієнтів, які застосовувались у надмірно високих дозах, спостерігаються нудота, блювота, запаморочення, головний біль, розвиток гастралгії, вони потрапляють у сонливий і млявий стан.

Як наслідок збільшення доз цього препарату в майбутньому може розвинутися гіпотонія, розвиток гіперкаліємії. Це супроводжується лихоманкою, явищем аритмії, пацієнт може втратити свідомість, розвивається метаболічний ацидоз, порушується функція нирок і дихальних процесів, настає кома.

Хронічний характер інтоксикації під впливом препарату застосовувався нерегулярно, але у великих дозах протягом тривалого періоду часу, як зазначалося, призвів до гемолітичної анемії, тромбоцитопенії, гранулоцитопенії.

Оскільки конкретний антидот невідомий, а також через високий ступінь зв’язування білків у плазмі крові, гемодіаліз виглядає неефективним, оскільки обрані основні терапевтичні заходи - симптоматична терапія. Також пацієнт отримує ентеросорбенти і промиває шлунок.

При гострому отруєнні наркотиками не можна виключати можливість того, що воно призводить до метаболічного ацидозу. Тому дуже важливо ретельно контролювати стан пацієнта і, як тільки виявляються перші симптоми, розпочинати заходи, спрямовані на відновлення рН-кислотного балансу до 7,0-7,5 і стабілізацію його рівня в цьому межах.

Поки не будуть усунені всі симптоми, спричинені передозуванням, життєво важливі функції організму потрібно тримати під контролем. Як це відбувається за допомогою електрокардіографії та контролю рівня артеріального тиску. Також остання роль у цьому плані не відводиться профілактиці порушень у центральній нервовій системі та можливості кровотеч із шлунково-кишкового тракту.

[25], [26], [27], [28], [29]

Взаємодія з іншими препаратами

Враховуючи характер взаємодії Ібупрому з іншими лікарськими засобами, його застосування в поєднанні з іншими протизапальними препаратами нестероїдної групи вимагає обережності, оскільки в цьому випадку існує більший ризик того, що у кровотворних системах будуть проявлятися всілякі побічні ефекти системи та шлунково-кишкового тракту.

З іншого боку, Ібупром допустимий разом з будь-яким із тих нестероїдних протизапальних препаратів, які відрізняються низьким ступенем системної дії.

Глюкокортикостероїди не вводять одночасно з цим препаратом через можливість взаємного посилення кожного з них токсичними властивостями.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту та бета-блокатори, а також інші антигіпертензивні засоби, які взаємодіють з ібупрофеном, як правило, знижують ступінь його дії.

Застосування антикоагулянтів разом з Ібупромом викликає необхідність регулярного контролю показників згортання крові, оскільки агрегація тромбоцитів знижується від ібупрофену.

Ефективність використання діуретиків у поєднанні з цим препаратом знижується. Схильний до таких ефектів, наприклад тіазидні та петльові діуретики.

Спільне призначення разом з Ібупромом препаратів літію вимагає контролю стану крові за вмістом цього елемента, оскільки це сприяє збільшенню концентрації останнього.

Препарат не призначається тим пацієнтам, які проходять комбіновану антиретровірусну терапію ВІЛ, у яких застосовується зидовудин.

Взаємодія Ібупрому з іншими лікарськими препаратами, що, нарешті, для такого препарату, як метотрексат, само собою зрозуміло, характеризується збільшенням його, метотрексату, токсичності.

[30], [31], [32], [33], [34]