Omubomír Feldek розповідає про створення для дітей

інтерв

Великий вибух - початок вільної фантазії

  • Він міг би нагадати нам деякі ідеї програми Буде мова про літературу для дітей? Яка з них все ще актуальна і, можливо, як би ви її розширили сьогодні?

- Приємно так добре пам’ятати, що я писав для дітей. Мені, 73-річному чоловікові, однаково приємно зустрічатися з дорослими, які вже мають дітей та онуків, - і чути від них, що ростуть на моїх книгах. Нещодавно дружина політика на запитання, коли вона мене знала, відповіла, що спала зі мною з трьох років.

Програма Буде мова про літературу для дітей була програма, яка проповідувала вільну уяву. Тож свобода. При соціалізмі вільну уяву називали розгубленістю молодого читача, оскільки соціалістичний реалізм вимагав від художників поводитися грубо - саме тому ЦК КПРС у квітні 1958 р. Ліквідував обидві групи "Молодих творінь", де в 1959 р., книжкове видання «Гра для твоїх блакитних очей», яке це реалізувало. Але те, що було заборонено та списано на той час, все ще було відомо, це все-таки траплялося і більше не повторювалося. Мені подобається порівнювати це з Великим вибухом, і це тривало недовго, і його наслідки тривають донині. І я говорю про ці речі з точними ювілеями (1958, 1959) ще й тому, що вони є важливими датами не лише для істориків дитячої літератури, а й для істориків комунізму. За останні двадцять років було кілька затриманих борців проти тоталітаризму, які стверджують, що соціалістичний реалізм утримував словацьке мистецтво в нетворчому контролі протягом 42 років. Нісенітниця. Ми не були такими ідіотами, і через 10 років після Переможного лютого 1948 року ми остаточно звільнили словацьке мистецтво від лап соцреалізму.

  • Які книги ви дарували своїм дітям, а що - онукам? Чи бачите ви якісь зміни поколінь у тому, що ви читали в дитинстві, тих, хто читає ваших дітей, а тепер і ваших онуків?

- Зсув відбувається лише в тому випадку, якщо в медіа-ієрархії. Коли 3000 лондонців заповнили театр епохи Відродження і побачили п’єсу Шекспіра, відбулася подія, що мала найбільший вплив на ЗМІ. Коли тисячі людей сьогодні наповнюють театри, це ніщо проти того, що одночасно дивляться телеглядачі, серіальні актори можуть лише посміхнутися тому, як актори театру кладуть своє серце на долоню так мало глядачам - і найбільше, в вистави. незаписані, а отже, неповторні (тоді як телевізійний роман може повторюватися знову і знову). І все ж театр продовжує грати, і продовжує панувати! Книга схожа. Жоден Інтернет не перекидає його - найкрасивіший шанс для нових медіа - це те, що вони навчаться працювати з книгою. І я думаю, що це вже відбувається. На це вказують останні винаходи.

Тож нічого не зміниться, будуть додані лише нові чудові автори.

Отже, я справді думаю, що не потрібно турбуватися про долю книги взагалі чи про долю дитячої книги.

  • Цього року Словаччина буде почесним гостем на Міжнародному книжковому ярмарку в Болоньї. Ваші книги також представлятимуть нашу книжкову роботу для дітей, що вони можуть залучити, що ви хотіли б, щоб вони привернули.?

- Азда Чудова книга словацьких казок. На даний час він виданий словенською мовою.

Синій був найбільш перекладеним.

Але я боюся, що мої книги не можуть зацікавити нікого у світі, бо навіть того, що було перекладено, немає на ринку.

По-перше, тому, що в мою епоху, крім Клари Ярункової, лише кілька словацьких письменників прорвали світ через залізну завісу.

І по-перше, тому що я навіть не намагався прорватися, навпаки, я намагався писати неперекладне. Я писав вірші спеціально для дітей, і писав я так, що половину її завжди писала для мене сама Словацька.

Словаччина - дивовижний співробітник поета.

У співпраці з нею я завжди писав те, що, як я знав, сподобалося б особливо словацькому читачеві.

Соціологи стверджують, що впевненість у собі повинна бути без атрибутів.

Боюся, це не відповідає дітям поезії. Впевненість словацького поета для дітей - це словацька поетична впевненість у собі.

І що? Адже корчмар також обслуговує переважно своїх постійних ...