жінка

Навіть коли рятувальна служба не була відокремлена від нашого відділу, тобто після старої ари, нам довелося зупинятися біля виходів рятувальної служби.

Там людина контактує з різними справами.
На сьогоднішній день один запам’ятався мені в пам’яті. У нас було зареєстровано алергічну реакцію на наркотики у відомому ромському поселенні. Це було близько 20 кілометрів від нашого міста. Прибувши на місце, місцеві жителі скерували нас куди йти.
Це була така маленька халупа. Складається з чого завгодно. Наш пацієнт лежав на єдиному ліжку в кімнаті. Але що?

Його живіт стояв на метр заввишки!
І це, будь ласка, мило, лежало! Я не міг повірити своїм очам. Лікар почав аналізувати те, що сталося. Принаймні я хотів виміряти його тиск, але манжета на сфігмоманометрі навіть не тримала його за руку.
Я відчайдушно подивився на лікаря, який лише мовчки вказав, що це марно. Тож я чекав.

Як виявилось, "наш" пацієнт важив 200 кілограмів.
Він був застуджений, і оскільки йому було важко дістатися до лікаря, він прийняв пеніцилін. І він отримав алергічну реакцію, висип. Інших труднощів у нього не було. Він дихав нормально для своїх станів, пульс регулярний. Ми не могли зробити йому укол. Ні я, ні лікар не знайшли його живим. Ми не могли перевезти його. Вантажопідйомність підрамника становить лише 150 кг.

Тож ми дали йому відомий протиалергічний препарат, який він мав вдома, і сказали, що якщо стан погіршиться, ми приїдемо знову. Ми молилися, щоб його стан не погіршувався. Він більше не відповідав. Я бачив його ще кілька разів на інших виходах, ніж він сидів перед будинком.

Він помер приблизно за рік.
При серцевій недостатності. Донині мені цікаво, що ми зробили б, якби з ним сталося щось більш серйозне ...

Текст: Емілія з колишньої епохи для справжніх жінок
Ілюстрація: Володимир Нагай