Опубліковано: 13.06.2014

коліки

Автор/и: Проф. Манфред Конен Університет Лейпцига, Інститут ім. Тірернарунга, Ернрунгсшаден і Діатетик Густав Кюн, 8, 04159 Лейпциг

Тип та складання дієти, стан гігієни, склад раціону та техніка годування є основними напрямками, які можуть включати фактори ризику для виникнення кольок. Різні фактори, такі як, наприклад, високе використання збалансованих кормів, також забезпечуються епідеміологічними дослідженнями. Більш складним є розуміння патофізіологічних механізмів, які нарешті виявляються в коліках. Загалом було визначено, що у всіх відділах шлунково-кишкового тракту раціони з невеликою кількістю клітковини та багатими крохмалем, а також ті клітинні структури вуглеводів, які важко перетравлюються, є факторами, що сприяють появі кольок.

Ключові слова: коліки/годування/перистальтика кишечника/крохмаль/сухий корм/токсини

Однією з перших форм кольок, при яких можна встановити причину, є коліки, викликані піском. Застосування коней в арміях з логістичних міркувань передбачало односторонню техніку утримання та годівлі, яка сприяє поглинанню конями ґрунту та піску. Відповідно, коли солом’яні грядки обходили, коням морду мордували, щоб уникнути шкірних захворювань, викликаних кліщами (Zäuner 2012). Частково, небезпека деяких рослин (наприклад, аконіту, тису) відома давно (Meyer 1792, Medizinische Versuche; від видавця книгарні "Sächsische Buchhandlung"). Але лише випробувальні дослідження 20-го століття щодо функцій травного тракту, зокрема для диференціації процесів у тонкому та товстому кишечнику, поглибили розуміння патогенезу (Wotton and Argenzio 1975, Meyer 1979, 1991, 2001). Диференційовані міркування щодо мікробіології кишкового тракту дали суттєві додаткові уявлення (Wootton 1975).

В даний час проведені дослідження щодо транспорту харчових речовин через кишкову стінку та можливих адаптацій значно розширюють спектр (Daly et al. 2011, Cehak et al. 201 2) порівняно з епідеміологічними дослідженнями (наприклад, Cohen et al. 1999, Tinker et al . 1997, Reeves et al. 1997, Körber 1971). Але незважаючи на це, слід зазначити, що знання обмежені лише тому, що не існує корисної моделі кольок, яка дозволяє проводити детальні патофізіологічні дослідження.

Глобальні харчові фактори як причина кольок

Зокрема, епідеміологічні дослідження дозволяють робити висновки про фактори ризику, яких можна уникнути при годуванні коней. Дослідження дозволяють чітко узагальнити характеристики, перераховані нижче, і класифікувати їх як сприяння колікам (Kamphues and Meyer 1990, Kamphues and Schad 1992, Reeves 1997, Tinker et al. 1997, Tinker et al. 1997a, Cohen 1999, Goncalves et al. 2002, Hillyer et al. 2002, Little and Blikslager 2002, Kamphues et al. 2004, Woods et al. 2004, Naude et al. 2005, Cerqueira et al. 2009):

вибір та харчова цінність їжі

- сухий корм важко перетравлюється
- деякі харчові рослини, такі як напр. наприклад, Бермудська трава (Cynodon dactylon) або Гвінейська трава (Panicum максимум)
- жито, пшениця

Приготування їжі

- несприятливе подрібнення корму (106 мікробних навантажень/г корму для бактерій і> 105 мікробних навантажень/г дріжджів і цвілі, що змінюється залежно від корму; Kamphues та ін. 2004), несприятливий порядок подачі корму (випас після їжі збалансовано) або, можливо, нижча секреція шлункової кислоти, підвищує ризик колік.

Властивості, сприятливі для придатності круп для випікання, не обов'язково також є вигідними для процесів травлення в шлунку. Існування пельменів у шлунку свиней підтверджує передану припущення, що агломерація крохмалю з клейковинним альбуміном може відбуватися в шлунку; відповідно, є застереження щодо постачання коням пшениці та жита. Хоча більш пізні дослідження показали, що насправді можливо використовувати відповідну кількість пшениці у конячих кормах (Schulz 2012). Хоча, враховуючи те, що поведінка крохмалю в шлунку та визначальні фактори не з’ясовані, нинішні заперечення поки що не можна відхилити.

Виходячи з цих аспектів, можна припустити, що критичні стани шлунку викликають коліки, які клінічно проявляються під час або незабаром після прийому їжі. Істотними критичними факторами є:

- прийом швидкого харчування
- погана продукція слини
- дисбаланс між вантажем та евакуацією
- примусове бродіння
- незадовільне підкислення
- зменшення кровообігу в поєднанні з високою інтенсивністю роботи

Травлення в тонкому кишечнику

Важливі секрети в тонкому кишечнику через підшлункову залозу, печінковий синтез (жовч) і сама стінка кишечника забезпечують здатність перетравлення органічної речовини їжі, яка коливається від 40 до 75% (суха трава низької якості - раціон з високим відсоток збалансованого корму з високоякісним сухим кормом) за короткий період проходження. З одного боку, евакуація шлунка (50% споживання було перенесено приблизно через 140 хвилин у тонкий кишечник (Metayer et al. 2004), а з іншого - максимальна концентрація продуктів травлення (наприклад, глюкоза, Vervuert et al. 2009) приблизно через 120 хвилин після прийому, а також видих мікробного водню, який вже утворився перед сліпою кишкою (Coenen et al. 2006), являють собою різну координацію процесів травлення та їх організацію ендокринної.

Висока секреція спостерігається у вмісті сухої маси 30-годинного хімусу. Незважаючи на тривалий час перебування хімусу, здатність до утворення води є достатньою за фізіологічних умов, щоб уникнути поділу рідких і твердих компонентів навіть при поступовому загущенні. Таке відокремлення повинно спричинити значні порушення в кишковому каналі.

Як і в тонкому кишечнику, можна робити припущення лише щодо взаємодії між модифікованим середовищем у сліпій кишці та рухливості (Koenig and Cote 2006, Koenig et al. 2009). Нормативні центри моторики в товстій кишці, напр. Наприклад, в області згинання малого таза вони були вивчені в різних умовах (Lowe et al. 1980, Seilers et al. 1982, Seilers et al. 1982a, Seilers et al. 1984, Roberts et al. 1983, McConnico et al. 2002, Pavone et al. 2010, Pavone et al. 201 1). Дуже ймовірно, що окрім уже згаданого впливу на синтез NO, с. Наприклад, через ендотоксини простагландини також беруть участь у мієлоелектричному контролі моторики товстої кишки (McConnico et al. 1999, McConnico et al. 2002, Pavone et al. 2011). Алкалоїди тропану (гіоціамін, скополамін) як антихолінергічні речовини демонструють, наприклад, від'єднання гангліозних клітин від нейромедіаторів (наприклад, у разі кольок через потрапляння флорипондію [дурману]).

Зазначені вище умови в кінцевому підсумку включають подразнення кишкової нервової системи. Однак розлади кишкового проходу через складки кишкової труби (обтурації) необхідно диференціювати. Ентероліти мають певне значення в цьому відношенні. Висока частка неорганічних речовин свідчить про високе поглинання мінеральних речовин. В епідеміологічних дослідженнях годування люцерною вперше було визначено як важливий фактор ризику в харчуванні (Hassel et al. 1999, Hassel et al. 2004)

Умови в товстій кишці, які сприяють утворенню кольок, які можна змінити за допомогою дієти, можна узагальнити наступним чином:

- дефіцит води
- потрапляння всередину піску/бруду
- внутрішньокишкова секвестрація через низьку здатність до розкладання
- погане бродіння
- розлади кишкового бар’єру
- бактеріальні токсини
- виснаження суспензійної здатності мінеральних пропорцій хімусу

Висновки

Загальні фактори ризику утворення кольок загальновідомі. Тому основні вимоги, які повинні виконуватися в раціонах, вказують на кількісну та якісну оптимізацію сухого корму та обмеження подачі крохмалю. Патофізіологічні механізми утворення кольок у різних відділах шлунково-кишкового тракту відрізняються один від одного і були чітко визначені лише частково. Щодо подразнення кишково-кишкової нервової системи, слід обговорити потенційні фактори, спричинені дисбактеріозом або високим потраплянням бактерій та грибів з кормом. Хоча, зокрема щодо останнього згаданого аспекту, патогени, котрі потрапляють з їжею, точні діагнози відсутні, без шкоди для емпіричної класифікації. Примусовий викид NO у стінці кишечника є логічним положенням для пояснення розладів моторики внаслідок внутрішньокишкових факторів. У цьому випадку знову важливі ендотоксини, що потрапляють з кормами або виділяються внутрішньокишково.