Суть проби Вальсальви полягає у підвищенні тиску в грудях; чутливість барорефлексів досліджується з індукованими таким чином змінами кровообігу.

Тест вимагає співпраці випробуваного, тому ми пояснюємо виконання та мету тесту зрозумілим для нього способом. Артеріальний тиск та ЕКГ постійно реєструються у відповідно обладнаній лабораторії; підключається артеріальна канюля і встановлюються електрони ЕКГ. Після адекватної седації реєструють ЕКГ та артеріальний тиск. Потім обстежуваного просять виконати форсований видих із закритою голосовою щілиною протягом щонайменше 15 секунд після глибокого вдиху. В результаті добре проведеного тесту внутрішньогрудний тиск збільшується приблизно на 40 мм рт.

В кінці форсованого видиху провітрюється через мундштук у манометр, щоб можна було виміряти тиск. Для вимірювання збільшення тиску на видиху, який чинить суб'єкт, перед початком тесту Вальсальви можна провести тест на стиск. Суть цього полягає в тому, що після максимального вдиху здійснюється форсований видих у ртутній трубці манометра. Тиск видихуваного повітря у здорової дорослої людини становить 40-80 мм рт.ст.

Зміни, викликані тестом Вальсальви, можна розділити на чотири послідовні етапи:

  • минуще підвищення артеріального тиску на початку форсованого видиху;
  • через зменшення венозного рефлюксу пульсовий тиск та ударний об’єм поступово зменшуються протягом декількох секунд, а частота серцевих скорочень збільшується;
  • при зупинці артеріального тиску відбувається тимчасове падіння артеріального тиску, оскільки раптове падіння внутрішньогрудного тиску спричинює отримання більшої кількості крові через розширені судини;
  • артеріальний тиск раптово підвищується (перевищення), що супроводжується компенсаторною брадикардією.

тест

Ненормальні відповіді вони найчастіше зустрічаються на стадіях b і d: у фазі d підвищення артеріального тиску та брадикардія затримуються, у фазі b артеріальний тиск може знижуватися до 50 мм рт.ст., а при тахікардії.

Результат тесту можна виразити з коефіцієнтом під назвою Вальсальва. Коефіцієнт коефіцієнта - це найдовший інтервал R-R, виміряний в секції d, а знаменник - довжина найкоротшого інтервалу R-R, виміряного в секції b. Значення 1,5 або більше вважається нормальним, а значення менше 1,11 - ненормальним; обидва класифікуються як прикордонні випадки.