Кислотний рефлюкс (гастроезофагеальний рефлюкс, регургітація) - це рефлюкс шлункового вмісту вгору в стравохід. Слизова оболонка шлунка захищає організм від впливу кислоти, яку він сам виробляє. Однак, оскільки подібний захисний шар відсутній у стравоході, зворотна кислота шлунку викликає біль, запалення (запалення стравоходу, езофагіт) та травму.

Симптоми та ускладнення

рефлюкс

Найбільш очевидним симптомом кислотного рефлюксу є печія, пекучий біль за грудиною. Біль, який може поширюватися вгору по грудній клітці, іррадіювати на шию, глотку і навіть обличчя, спричинений кислотним рефлюксом зі шлунка в стравохід. Зазвичай це відбувається після їжі або лежачи. Печія може супроводжуватися регургітацією шлункового вмісту в ротову порожнину або посиленим слиновиділенням. Сильне слиновиділення, спричинене подразненням нижнього, запаленого відділу стравоходу шлунковою кислотою, називається англійською мовою «полив».

Ускладненнями кислотного рефлюксу є звуження частини стравоходу (пептичний стеноз стравоходу), виразка стравоходу та розвиток передракового стану (синдром Баре) на слизових оболонках стравоходу. Запалення стравоходу може супроводжуватися ковтальним болем і кровотечею, яка зазвичай є слабкою, хоча і значною. Звуження ускладнює ковтання твердої їжі. Виразки стравоходу - це болючі відкриті ураження слизової оболонки. Біль, як правило, виникає позаду або трохи нижче грудини, і, як правило, полегшується введенням антацидів. Для загоєння потрібно 4-12 тижнів прийому ліків, що зменшує кількість шлункової кислоти. Загоєння виразки відбувається повільно, схильне до рецидивів, а після загоєння стравохід зазвичай звужується.

Симптоми дозволяють встановити діагноз. Рентгенологічні дослідження, дзеркальне відображення стравоходу (огляд стравоходу за допомогою гнучкого трубчастого візуалізатора), вимірювання тиску (манометрія) у нижньому відділі стравохідного сфінктера, вимірювання рН (pH) стравоходу та тест Бернштейна (в який закапують кислоту в стравохід) іноді потрібно підтвердити діагноз та перевірити наявність ускладнень. Найкращі докази того, що симптоми викликані кислотним рефлюксом, є мікроскопічним дослідженням (біопсією) зразка тканини або тестом Бернштейна, незалежно від результатів дослідження X -промені або стравохідні відбиття. Крім того, біопсія - єдиний надійний метод виявлення синдрому Баретта.

Під час проби Бернштейна кислий розчин доставляється в нижню частину стравоходу. Тест підтверджує, що симптоми викликані кислотним рефлюксом, якщо симптоми швидко розвиваються після введення розчину, а потім зникають.

Дзеркальне відображення стравоходу може виявити ряд можливих причин та ускладнень. Мікроскопічне дослідження зразка тканини стравоходу чітко демонструє кислотний рефлюкс, навіть якщо під час відображення не видно ознак запалення.

Після випивання розчину, що містить барій, обстежуваного кладуть під кутом так, щоб його голова була нижчою за ноги. Потім рентген може показати, що контрастний матеріал повертається зі шлунка в стравохід. Лікар натискає на живіт, щоб збільшити ймовірність рефлюксу. Тест також може підтвердити виразку або звуження стравоходу.

Вимірювання тиску нижнього стравохідного сфінктера показує його силу і здатне відокремити нормальну функцію сфінктера від ослабленої.

Для зменшення кислотного рефлюксу можна використовувати різні процедури. Підняття головного кінця ліжка приблизно на 15 см може допомогти кислоті стікати з стравоходу під час сну. Також допомагає уникати речовин, які значно збільшують вироблення кави, алкоголю та шлункової кислоти. Крім того, антацид, який приймається через годину після їжі, а потім перед сном, може нейтралізувати шлункову кислоту і, імовірно, зменшити витік кислоти через нижній сфінктер стравоходу. Прийом таких препаратів, як циметидин та ранітидин, пригнічує вироблення шлункової кислоти. Пацієнт повинен утримуватися від певної їжі (наприклад, жирів і шоколаду), куріння та деяких ліків (наприклад, антихолінергічних засобів), оскільки вони збільшують витікання кислоти через нижній сфінктер стравоходу. Лікар може призначити холінергічні засоби (такі як бетанекол, метоклопрамід або цизаприд), які змушують нижній сфінктер щільніше закриватися.

Поки кровотеча через запалення стравоходу не є значним, термінове хірургічне втручання не потрібно, але кровотеча може повторитися в будь-який час. Стриктуру стравоходу можна лікувати ліками та повторними розширеннями. Це можна зробити за допомогою надувного балона або серії зондів (металеві еспандери, що поступово розширюються). Після успішного розширення стеноз суттєво не гальмує харчування пацієнта.

Лікування омепразолом або лансопразолом, можливо хірургічне втручання, знімає важке запалення, кровотечу, стеноз, виразку або симптоми, які не реагували на інші методи лікування. Омепразол та лансопразол є найефективнішими препаратами для швидкого лікування езофагіту, викликаного рефлюксом. Синдром Барретта (стан, що попереджає рак) може зникнути, але він може продовжувати існувати, хоча лікування полегшує симптоми.