Контроль швидкості інфузії
Під час введення інфузії швидкість введення слід контролювати відповідно до призначення лікаря або стандартної, звичайної швидкості, з якою слід вводити інфузійну терапію. Правильна швидкість інфузії особливо важлива для профілактики ускладнень, пов’язаних з інфузією, таких як флебіт, інфільтрація, об’ємне перевантаження, обструкція ПВК.
На швидкість введення/потоку інфузії впливає кілька факторів:
• зміни положення пацієнта,
• згинання кінцівки, де вводиться ПВК,
• неправильне поводження з допоміжними засобами (стиснення, витягування ПВК),
• висота, на якій розміщується пляшка з інфузією.
Для досягнення терапевтичних цілей та попередження ускладнень слід систематично контролювати функцію ПВК та швидкість інфузії.
Існує кілька методів, відповідно. пристрої для контролю швидкості інфузії. Інфузійні насоси, інжектори/лінійні перфузори - це електронні пристрої для точних та стабільних у часі інфузій, наприклад, для вливання пацієнтам, яким потрібна точна доза препарату для підтримки терапевтичного рівня препарату в крові:
• пацієнти з ризиком перевантаження обсягу,
• пацієнти з порушеннями функції нирок.
Вони сигналізують про ускладнення або несправності звуковим та візуальним сигналом. Швидкість роботи цих пристроїв коливається від 0,1 мл/годину і більше. В даний час на практиці застосовуються лінійні насоси (перфузори), в яких інфузійний розчин переноситься в інфузійний набір зі спеціального шприца, встановленого в носії пристрою, а рідина вводиться в кров за допомогою регульованого тиску на поршень. Рушійною силою інфузійного розчину в перистальтичних насосах є перистальтична хвиля рухомих брусків усередині пристрою.
Інфузійний насос використовується наступним чином:
• Пляшка з інфузійним розчином прикріплена до тримача насоса таким чином, щоб крапельний пристрій набору знаходився на одному рівні з фотоелементом (його можна вбудувати в тримач, або це аксесуар пристрою, а затискач прикріпити до крапельниці).
• Транспортний шланг набору закріплюється на спусковому механізмі та кріпиться заслінкою.
• На циферблаті встановлюється встановлена кількість крапель, а насос запускається за допомогою кнопок.
• Медсестра на дисплеї може контролювати кількість розчину, введеного під час інфузії.
Через широкий асортимент та різноманітність цих пристроїв необхідно детально ознайомитись з їх роботою під наглядом кваліфікованого персоналу або вивчити інструкцію від виробника безпосередньо на конкретному робочому місці. .
Найпростішим і найбільш часто використовуваним методом, який не потребує додаткових допоміжних засобів та електронних пристроїв, є налаштування/регулювання потоку інфузії, який подається на гравітаційній основі шляхом обчислення швидкості інфузії, яка визначається кількістю крапель на хвилини.
Розрахунок швидкості інфузії на гравітаційній основі
Необхідно визначити, який об’єм інфузійного продукту буде введено протягом години, тобто. необхідно розрахувати мл/год:
мл/год = загальна кількість інфузійного розчину
годин настою
Приклад: Пацієнт повинен отримувати 3000 мл інфузійного розчину протягом 24 годин
мл/год = 3000 мл = 125 мл/год
Якщо відомий коефіцієнт краплі інфузійного набору та об’єм, який слід вводити пацієнту за годину, хвилинний потік (кількість крапель за хвилину) можна розрахувати, використовуючи наступні формули.
a. мл/год/60 хв = мл/хв,
краплинний коефіцієнт х мл/хв = кількість крапель/хв
b. мл/год х фактор крапель/60 хв = кількість крапель/хв
a. краплинний коефіцієнт 60 гтт/хв (так звана мікрокапка)
125 мл/год х 60 Гтт/хв/60 хв = 125 Гтт/хв
b. крапельний коефіцієнт 15 гтт/хв (так званий макротрип)
125 мл/год х 15 Гтт/хв/60 хв = 31-32 Гтт/хв
. При введенні інфузійного набору з коефіцієнтом крапель 60 гтт/хв швидкість інфузії в гтт/хв ідентична об’єму інфузійного розчину в мл, який пацієнт повинен отримувати за годину (мл/год).