Механізми взаємозв'язку між НАЖХП та порушеннями сну є складними, в регуляції яких генетичні фактори відіграють ту ж роль, що і циклічне чергування темряви/світла. На різних моделях гризунів було продемонстровано кореляцію між різницею генів годинника та жировою дегенерацією печінки.

кореляція

Безалкогольна жирова печінка (НАЖХП) - одне з найпоширеніших хронічних захворювань печінки, яке вважається як причиною, так і наслідком метаболічного синдрому. NAFLD асоціюється з низкою печінкових та непечінкових захворювань, таких як цироз, термінальна стадія печінки, гепатоцелюлярна карцинома, серцево-судинні захворювання або діабет. Фактори ризику розвитку НАЖХП включають ожиріння, недоїдання та фізичну бездіяльність, а перенесення певних генетичних варіантів (рідкісний алель у гені PNPLA3) може зіграти певну роль у його розвитку. Порушення сну також були пов'язані зі збільшенням частоти НАЖХП. “Цілодобовий годинник”, який зосереджений у гіпоталамусі, має велике значення для регуляції метаболічних шляхів.

Механізми взаємозв'язку між НАЖХП та порушеннями сну є складними, в регуляції яких генетичні фактори відіграють ту саму роль, що і циклічне чергування темряви/світла. На різних моделях гризунів була продемонстрована кореляція між різницею генів годинника та жировою дегенерацією печінки. З точки зору годинникових генів, мутантні гомозиготні миші гіперфагічні, страждають ожирінням і мають гіперглікемію, гіперліпідемію та стеатоз. Вірно і зворотне: калорійна дієта змінює спосіб роботи циркадних годин ссавців.

Порушення циркадного ритму викликає порушення обміну глюкози та інсуліну, змінюючи апетит та рівень гормонів. Аналіз метаболому людини показав, що 15% усіх метаболітів плазми знаходиться під контролем цілодобових годин, значна частина яких - жирні кислоти.

У людини спостерігається стомлюваність від НАЖХП незалежно від цирозу, який раніше асоціювався із денною сонливістю, а також з біохімічними та гістологічними маркерами тяжкості захворювання та інсулінорезистентності (ІР). Нещодавно зменшення часу сну та погіршення якості сну були визначені фактором ризику розвитку НАЖХП у групі пацієнтів середнього віку. У пілотному дослідженні гормон добового ритму, мелатонін, використовували як антиоксидант при лікуванні НАЖХП, що, як було показано, сприятливо впливає на рівень ферментів печінки.

Незважаючи на збільшення даних про тварин, про роль регуляції циклу сну і неспання в патогенезі НАЖХП відомо мало.

Тому автори систематично аналізували кількісні та якісні параметри сну, динаміку споживання їжі та внутрішньоденну сонливість щодо біохімічних та гістологічних показників тяжкості захворювання із залученням пацієнтів з НАЖХП.

Пацієнти та методи

Когорта дослідження складалася з 46 пацієнтів, у яких НАЖХП була підтверджена біопсією. NAFLD включав наступні підгрупи: простий стеатоз (n = 12) та неалкогольний стеатогепатит (NASH; n = 34). Окрім того, у дослідженні брала участь 22 контрольна група здорових суб’єктів. Учасниками були члени когорти Базельської НАФЛД (n = 89), з яких 46 осіб, які брали участь у дослідженні сну, були включені в даний аналіз. Медіана 4 роки пройшла між біопсією та обстеженням сну.

Критеріями виключення вважали вживання алкоголю більше 40 грамів (чоловіки) або 20 грамів (жінки) на день або інші супутні захворювання печінки.

Якість та кількість сну оцінювались за допомогою таких конкретних анкет: Пітсбурзький індекс якості сну (PSQI) [22], шкала сонливості Епворта (ESS), шкала позитивної та негативної афективності (PANAS) та опитувальник Мюнхенського хронотипу (MCTQ). Анкета, пов’язана з їжею, охоплювала частоту, час та якість страв.

У лабораторних дослідженнях оцінювали: рівень глюкози в крові, інсулін, резистентність до інсуліну, пероральний тест на толерантність до глюкози (OGTT) та ферменти печінки.

Результати

Порівняно з контролем, пацієнти з НАЖХП мали довший середній час засинання (26,9 хв проти 9,8 хв), а також було встановлено, що тривалість сну була меншою (6,3 год проти 7,2 год). Якість сну неадекватна (Пітсбурзький індекс якості сну 8,2 проти 4,7), що супроводжується зміною афективності. Частота прийому їжі зміщувалася в бік нічних годин. У пацієнтів з НАЖХП внутрішньоденне сонливість суттєво корелює з ферментами печінки (GOT, GPT) та резистентністю до інсуліну (HOMA-IR), незалежно від цирозу, проте те саме не можна сказати про здоровий контроль. У випадках фіброзу денна сонливість пов’язана з тяжкістю фіброзу.

Висновки

На основі даних дослідження, порушення сну у хворих на НАЖХП можна охарактеризувати якісно та кількісно. Ступінь денної сонливості корелювала з параметрами, що вказують на тяжкість захворювання. Спостереження свідчать про те, що сон, а також час прийому їжі можуть відігравати патофізіологічну роль у патогенезі НАЖХП людини. У світлі всього цього необхідні подальші дослідження для підтвердження розладів сну об’єктивними засобами. Крім того, необхідні інтервенційні дослідження для аналізу ролі управління циклом неспання та неспання в лікуванні НАЖХП.

Джерело: Bernsmeier C, et al. Порушення сну та денна сонливість, що корелює з тяжкістю захворювання та резистентністю до інсуліну при неалкогольній жировій хворобі печінки: Порівняння зі здоровими контролерами. PLOS ONE. 2015; 10: e0143293.