Від Санто-Томас і Сан-Бартоломеу ми переїхали до Сан-Піменто і Санта-Патаки // Галицький фермер мріяв їсти м’ясо, але він їв зелень комір.
Чи є у нас, галичан, відсталий світський голод?
Не більше, ніж у багатьох інших європейських країнах. Боби готують скрізь, хоча тут їх варять. Це дуже напружений спогад про голод і труднощі. В інтерв’ю, яке ми маємо в архіві усних архівів історичного факультету, багато коментарів стосуються голоду, що стався. Галичани і насамперед галицькі селянські кулінари, маючи невеликий асортимент якісних продуктів, досягли чудової гастрономії, яка спокусила всіх нас, галичан та іноземців. У нас все ще є голодна їжа, хоча кожного разу ми вдосконалюємось більше і цінуємо якість над кількістю. Більшість людей все ще має нагоду набриднути і поїсти, навіть заради тих труднощів.
Чи велика кількість гастрономічних фестивалів у Галичині пов’язана з цим?
Галичани - великі картопляники?
Ми вже 150 років. Ми не поспішали бути, бо картопля мала великий опір.
І чи була там стійкість до кукурудзи?
Чи нещодавно було включено чурраско?
Як там благородна кухня пазо?
Садівництво, фрукти, м’ясо з рецептами дуже різноманітні. Існує вишукана гастрономія та випічка, які слід відновити. Було б добре, якби ресторани, які працюють у пазо, пропонували цю кухню, а не популярну галицьку чи міжнародну. У галицькій книзі Янтарес я подав кілька рецептів.
Король домашньої кухні Галичини - це свинина?
Це здоровіше, ніж вважалося раніше. Це дуже здоровий білок. Зараз дієтологи визначають це як оливкове дерево, що гуляє.
Чи люблять галичани овочі?
Чи добре Галичина включила нафту в свою гастрономію?
Ми маємо готувати. Ми з горщика. Існує приказка: Despois de Deus, a ola. Першість у кулінарії характерна для традиційних галицьких та атлантичних дієт. Це здоровіший спосіб. Сьогодні, крім того, кухарі розробляють нові способи приготування, приготування на пару, наприклад. Середземномор’я - це набагато більше, ніж смаження; ми, навпаки, використовуємо більше сирої нафти.
Це більш приємний спосіб обідати, шукаючи різноманітність і з меншою кількістю. Існує загальна тенденція полегшувати як обіди, так і вечері. У нас надмірна вага: в Галичині ожиріння становить 14%, що є високим відсотком. І це загроза для всіх. Якщо тапас хороший, здоровий і зроблений творчими кухарями, то вони чудові. Я це добре бачу.
Коржики, бульйон тощо - це винахід скромних людей?
Іспанський омлет ніколи не був дуже скромним. Селяни дуже рідко могли їсти яйця, відкладені їх курами, не більше, ніж кури або шинки свиней. Це було продати або заплатити послугу. Раніше, коли картопляний омлет робили для сім’ї з шести людей, він був з яйцем або двома з половиною кілограмами картоплі та трохи цибулі.
Ви здивовані трансформацією галицьких вин?
Це одне з найбільш стимулюючих явищ: з нового виноградарства та сучасної енології вдається робити престижні вина. У Галичині існує дуже перспективна нова винна культура. Те саме відбувається з нами з новою галицькою кухнею, паралельним явищем.
Чи є в Галичині хороші вина?
Є два. Той, який експериментує з новими продуктами та гастрономічними препаратами та готує інноваційні страви, іноді значно зменшуючи порції. Що не дуже критикується, оскільки існує проблема ожиріння. І для мене найцікавіша - та, яка впроваджує інновації у традиційних кулінарних коренях, модернізуючи їх, але не роблячи абстрактної, одноманітної та глобалізованої кухні, яка може бути однаковою тут, у Гонконзі, але з галицькою відмінністю у продуктах та процедур.
Чи нам дуже боляче, якщо галицька індустрія гостинності використовує імпортну рибу та морепродукти?
Дуже важливо гарантувати якість продукції та її походження. Якісна галицька продукція - це гарна ініціатива, яка дає гарантії споживачеві, що те, що вони беруть, було видобуто в морях Галичини або виготовлено на наших землях. Інший - це шахрайство та дискредитація галицької гастрономії, і необхідно розробити заходи для її припинення. Окрім того, в Галичині дуже гастрономія, яку можна експортувати, ми маємо своєрідну дієту і те, чого нам бракує, поширюючи її та роблячи це відомим.